Ухвала суду № 66617181, 21.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

21 лютого 2017 р. Справа №804/5246/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А. розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі №804/5246/15 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо розстрочення виконання рішення суду, у якій заявник просить прийняти рішення про розстрочення стягнення з ОСОБА_1 231 685, 23 грн. на 7 років (84 календарних місяця) шляхом сплати щомісячно грошової суми в розмірі 2758, 16 грн.

В обгрунтування даної заяви ОСОБА_1 зазначила, що з 05.09.2016р. грошові зобов'язання встановлені за податковими повідомленнями-рішеннями, які оскаржувались нею в рамках адміністративної справи №804/5246/15 є узгодженими в сумі 231 685, 23 грн. (в т.ч.: згідно податкового повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0028911701 від 02.12.2014р. є узгодженим в частині нарахованих податковим органом зобов'язань в сумі 112 557,50 грн. та податкового повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0009181701 від 18.05.2015р. є узгодженим в частині нарахованих податковим органом зобов'язань в сумі 119 127, 73 грн.). Так, ОСОБА_1 зазначає, що звернулась до суду із даною заявою внаслідок того, що сума податкових зобов'язань, що підлягає сплаті до державного бюджету є надмірно великою для позивача та у зв'язку з тим, що її фінансове становище суттєво погіршилось внаслідок зниження суми доходів, отриманих від провадження ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю. Зважаючи на викладене, заявник зауважує, що на даний момент виконання рішення адміністративного суду про стягнення 231 685, 23 грн. є неможливим та призведе до банкрутства позивача, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вважає за доцільне розстрочити стягнення 231 685, 23 грн. на 7 років (84 календарних місяця) шляхом сплати щомісячно грошової суми в розмірі 2758, 16 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

15.04.2015р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0028911701 від 02.12.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) всього в сумі 113917, 50 грн., з яких 90046,00 грн. - основний платіж, 23871, 50 грн. - штрафні санкції та №0009181701 від 18.02.2015 року про донарахування орендної плати з фізичних осіб всього в сумі 119127,73 грн., з яких 95302,18 грн. - основний платіж, 23825,55 грн. - штрафні санкції.

Матеріали даного адміністративного позову прийняті судом та зареєстровані як адміністративна справа №804/5246/15, провадження у якій відкрито згідно ухвали суду від 20.04.2015р.

За результатами розгляду адміністративної справи №804/5246/15 судом винесено постанову від 21.09.2015р., якою адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 - задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0028911701 від 02.12.2014р. та №0009181701 від 18.02.2015р.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області оскаржила постанову суду в апедяційному порядку.

За підсумками апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 05.09.2016р., якою постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2015р. скасувано та винесено нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.

Даним рішенням постановлено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0028911701 від 02.12.2014 року в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 1360, 00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено

З вищенаведеного вбачається, що станом на 05.09.2016р. податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_1 визначені контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення №0009181701 від 18.05.2015р. є узгодженим в частині нарахованих податковим органом зобов'язань в сумі 119 127, 73 грн. та згідно податкового повідомлення-рішення №0028911701 від 02.12.2014р. в частині нарахованих податковим органом зобов'язань в сумі 112 557, 50 грн.

Зважаючи на значний розмір узгоджених податкових зобов'язань за вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду.

При вирішенні даної заяви, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із приписами статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення врегульовано статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку, зокрема, посилається ОСОБА_1 у заяві про розстрочення виконання рішення суду.

Згідно із приписами ч. 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України - за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" , мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, зі змісту вищенаведеного вбачається, що із відповідною заявою про розстрочення виконання судового рішення може звернутись до суду першої інстанці у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Водночас, слід зауважити, що в рамках розгляду адміністративної справи №804/5246/15 ФОП ОСОБА_1 оскаржувала рішення податкового органу та приймала участь у справі у якості позивача, тобто суд в рамках розгляду адміністративної справи №804/5246/15 не приймав щодо заявника рішення про стягнення сум податкових зобов'язань.

Окрім того, суд звертає увагу заявника на той факт, що у даному випадку грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями за №0028911701 від 02.12.2014р. та №0009181701 від 18.02.2015р. нараховано ОСОБА_1 саме контролюючим органом, а саме - Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а не органом судової влади.

При цьому, суд зауважує, що Кодексом адміністративного судочинства України не встановлено повноважень суду щодо розсточення/відстрочення сплати грошових зобов'язань, нарахованих згідно рішень податкового органу, які оскаржувались в адміністративному провадженні.

Натомість, порядок та умови надання платникам податків розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу визначено статтею 100 Кодексу та наказом Міндоходів від 10.10.2013р. за № 574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за №1853/24385 (далі-Порядок №574).

У відповідності до положень пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України та Порядку №574 - розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пунктів 100.4 та 100.5 статті 100 Податкового кодексу України - підставою для розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку №574, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків визначено, що за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:

- приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2);

- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.

Таким чином, Податковим кодексом України та Порядком №574 встановлений особливий порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платників податків, яким боржник (ФОП ОСОБА_1.) мала скористатися з метою розстрочення виконання узгоджених податкових зобов'язань.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що заявник безпідставно звернулась до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду по справі №804/5246/16, оскільки у постанові від 05.09.2016р. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд не постановив стягнути з позивача грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0028911701 від 02.12.2014р. та №0009181701 від 18.02.2015р.

За таких обставин, суд доходить висновку, що подана ОСОБА_1 в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України заява про розстрочення виконання рішення суду по справі №804/5246/15 - задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі №804/5246/15 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський