Ухвала суду № 66616588, 17.05.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/1233/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 11-кп/789/145/17 Доповідач - Галіян Л.Є.Категорія - ч.2 ст.125 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 р. м.Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючої - Галіян Л.Є.

Суддів - Коструба Г. І., Сарновський В. Я.,

з участю:

секретаря - Сович Н.А.

прокурора - Гарматюка Р.Є.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3;

захисника - Горби В.В.

потерпілого - ОСОБА_5

представника потрепілого - адвоката Цимбалюка О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора Зборівського відділу Тернопільської місцевої прокуратури та представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката Цимбалюка О.Є. на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2017 року ,-

В с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, пенсіонер, інвалід ІІІ групи, на утриманні мати ОСОБА_7, непрацюючого, не судимого,

виправдано за ч.2 ст.125 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні неповнолітня дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, приватного підприємця, не судимого,

виправдано за ч.2 ст.125 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня - спеціальна, не одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_10, судимого вироком Зборівського районного суду від 25 жовтня 2016 року за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, на основі ст.75,76 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців, не працюючого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - вісімсот п'ятдесят гривень штрафу.

Відповідно ч.4 ст.70 КК України до призначеного покарання повністю приєднано покарання за вироком Зборівського районного суду від 25 жовтня 2016 року та остаточне покарання визначено вісімсот п'ятдесят гривень штрафу 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання та встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст.76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Згідно ст.72 КК України покарання слід виконувати самостійно.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 одна тисяча чотириста дев'яносто сім гривень вісімнадцять копійок матеріальної шкоди пов'язаної з лікуванням та три тисячі гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вироком суду також вирішено питання щодо судових витрат.

Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення проти здоров'я особи за таких обставин.

21 лютого 2016 року, приблизно о 21.00 годині, на вулиці с.Погрібці, Зборівського району, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виник конфлікт, причиною якого є побиття ОСОБА_1 цивільної дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_11 та викрадення її майна. Під час сварки між ними виникла бійка, в ході якої ОСОБА_1 наніс ОСОБА_5 декілька ударів руками в голову та різні частини тіла. В результаті отриманих ударів ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді травми голови - струсу головного мозку та забоїв м'яких тканин голови; забою м'яких тканин лівої половини ділянки грудної клітки з синцями та саднами; травми поперекової ділянки у вигляді забою м'яких тканин з синцем на лівій половині та ознак забою лівої нирки, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я.

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України - умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В апеляційних скаргах:

-прокурор просить вищевказаний вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким:

-визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від призначеного покарання та встановити іспитовий строк 1 рік. На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України покласти обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

-визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від призначеного покарання та встановити іспитовий строк 1 рік. На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України покласти обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

-визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. Відповідно ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання визначити - 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від призначеного покарання та встановити іспитовий строк 1 рік 6 місяців. На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України покласти обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Зазначає, що вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, а також допитаних у судовому засіданні експертів ОСОБА_15, ОСОБА_16 та відповідають фактичним обставинам провадження, але безпідставно не взяті судом до уваги.

Вказує, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Зокрема судом не враховано, що обвинувачений не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, вчинив злочин групою осіб, при цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння.

- представник потерпілого ОСОБА_5 - адвокат Цимбалюк О.Є. ищевказаний вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким:

визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити обвинуваченим покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від призначеного покарання та встановити іспитовий строк 1 рік та покласти обов'язки визначені п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.

визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. Відповідно ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання визначити у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від призначеного покарання та встановити іспитовий строк 1 рік 6 місяців покласти обов'язки визначені п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь потерпілого двадцять чотири тисячі (24 000) гривень моральної шкоди.

Мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Зазначає, що вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, а також допитаних у судовому засіданні експертів ОСОБА_15, ОСОБА_16 та відповідають фактичним обставинам провадження, але безпідставно не взяті судом до уваги.

Вказує, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Зокрема судом не враховано, що обвинувачений не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, вчинив злочин групою осіб, при цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Вважає, що суд першої інстанції невірно оцінив душевні страждання потерпілого, внаслідок чого задовольнив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди на суму у 3000 гривень. Звертає увагу на те, що саме ОСОБА_1 був ініціатором конфлікту,а не потерпілий ОСОБА_5

Також судом не ухвалено рішення про повернення потерпілому сплаченого судового збору у розмірі 521,2 гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, потерпілого та його представника, які підтримали подані ними апеляційній скарги та просять вироку суду скасувати та ухвалити новий вирок, пояснення обвинувачених та захисника, які заперечили проти задоволення апеляцій, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте ці вимоги закону під час розгляду кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні не виконані, обставини, які мають істотне значення для вирішення кримінального провадження належним чином не з'ясовані.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначаються підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Аналіз вироку та дослідження матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що суд неповно провів судовий розгляд кримінального провадження, чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, а тому прийшов до передчасного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 та недоведеність вини обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125 КК України, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає вимогам ст.370 КПК України.

Так, в обґрунтування недоведеності винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні ними інкримінованого їм кримінального правопорушення, суд послався у вироці на покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13, виклавши стисло їх зміст, зокрема те, що вони не було безпосередньо очевидцями бійки, а тільки в кінці розбороняли ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

Ці ж покази суд поклав в основу обвинувачення ОСОБА_1 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

При цьому, суд не зазначив, які саме обставини підтверджуються показами даних свідків, а які спростовуються.

Крім того, виклад судом змісту показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вироку не відповідають їх змісту, зафіксованому на технічному носії інформації.

Також, суд залишив поза увагою і не дав та не навів у вироці жодної юридичної оцінки показанням допитаних в судовому засіданні свідка ОСОБА_17, судових експертів ОСОБА_15 та ОСОБА_16, наявному в матеріалах справи висновку експерта №277 щодо отриманих ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Отже, суд в порушення вимог ст. 374 КПК України не навів у вироку переконливих мотивів щодо того чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути викладені в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумнів у їх достовірності.

На недоведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, суд послався й на те, що останній є інвалідом ІІІ групи і фізично не міг приймати участі у бійці.

Такі доводи суду першої інстанції колегія суддів вважає надуманими, які нічим не підтверджуються, а сама по собі наявність інвалідності не може бути доказом наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення та не впливає на доведеність чи недоведеність її винуватості.

Також, суд у вироку зазначив, що в силу вимог ст.90 КПК України має приюдиціальне значення у недоведеності вини ОСОБА_2 вирок Зборівського районного суду від 29.11.2016 року щодо обставин події кримінального правопорушення.

Таке посилання суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.90 КПК України приюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів є рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, як вбачається з вироку, виправдовуючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов суперечливого висновку.

Так, у мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції зазначив, що під час судового розгляду кримінального провадження прокурором не представлено, а судом не здобуто доказів винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_5.

Разом з тим, дійшовши висновку про недоведеність прокурором вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, що встановлено п.2 ч.1 ст.373 КПК України, суд першої інстанції прийняв рішення про виправдання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, тобто за п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Статтею 410 КПК України встановлено, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Відповідно до ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:

1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;

2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;

3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;

4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

При цьому, у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд не вправі робити висновок про доведеність обвинувачення, відкинутого судом першої інстанції, оскільки в такому випадку виключається можливість всебічної оцінки доказів при новому розгляді. Вказівки апеляційного суду повинні торкатися питань про те, чому рішення суду є неправильним, які обставини судом не досліджені або які докази не оцінені.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний вирок постановлений з істотними порушеннями вимог КПК України, який підлягає до скасування з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути вказану вище неповноту, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, дослідити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спосіб, визначений кримінально-процесуальним законодавством.

Також висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Зрештою, дати належну правову оцінку зібраним доказам, виходячи з принципу їх достовірності, допустимості та достатності і винести законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи усе викладене вище, приходить до висновку про те, що вирок суду першої інстанції слід скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, чим частково задовольнити апеляцію прокурора та представника потерпілого.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора Зборівського відділу Тернопільської місцевої прокуратури та представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката Цимбалюка О.Є. на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2017 року - задовольнити частково.

Вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2017 року - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в тому ж суді в іншому складі суду.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Є. Галіян