Ухвала суду № 66615992, 19.05.2017, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 443/14/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2017 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі

головуючого - судді: Гуняк О.Я.,

з участю секретаря с/з: Кісіль С.З.,

розглянувши заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016140260000448 від 05.10.2016 року, відносно ОСОБА_6, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з заявою про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016140260000448 від 05.10.2016 року, відносно ОСОБА_6, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

До початку судового розгляду позивачами: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано позовну заяву про стягнення з відповідачів: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку відшкодування моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 2000000 (два мільйони) гривень на користь позивачів та 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

В заяві про забезпечення цивільного позову покликаючись на вимоги ст.ст. 151,152 ЦПК України, просять: винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно та нерухоме майно, що належить відповідачам - ОСОБА_6, жителю АДРЕСА_2 та ОСОБА_7, жителю АДРЕСА_1. Зазначають, що з вини відповідача ОСОБА_6 загинула їхня близька людина - син, чоловік, батько - ОСОБА_8, що негативно вплинуло на їхній психічний та моральний стан. Звертають увагу суду на те, що дії відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 викликають у них додаткові душевні страждання, оскільки такі не бажають у добровільному порядку відшкодовувати завдану їм шкоду. Відповідач ОСОБА_6 керував вантажним автомобілем, що належить ОСОБА_7. Вважають, що відмова відповідачів у добровільному порядку відшкодувати моральну шкоду дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В судове засідання сторони кримінального провадження не з'явились, хоча такі належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, предявила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Так, згідно ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майна за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

За змістом ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до суду має право звернутися з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Як вбачається із заявленого клопотання, таке не містить відомостей щодо конкретного майна, на яке позивачі просить накласти арешт, потрібних для забезпечення позову.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів про наявність у відповідачів будь-якого майна, його вартість, місце знаходження, рахунки. Неможливо встановити загальну вартість майна відповідачів, на яку позивачі просять накласти арешт У зв'язку з чим, суд позбавлений можливості з'ясувати відповідність забезпечення позову та співмірність з заявленими позовними вимогами.

Окрім цього, згідно цивільного позову не надано належних документів про належність відповідачам майна, не зазначено на яке саме майно необхідно накласти арешт та на підставі яких правовстановлюючих документів на час розгляду справи належить майно цивільним відповідачам.

Більше того, не надано даних про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Не надано підтвердження того, що змінилися певні обставини, які обґрунтовують необхідність забезпечення позову, цивільні позивачі не довели наявність підстав для забезпечення позову, не надали відповідні для цього докази, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів цивільного позову, так і заяви про забезпечення позову, заявниками не наведено підстав та не надано жодних доказів щодо покладення тягара цивільної відповідальності за завдання моральної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди на ОСОБА_7.

З огляду на викладене, суд, вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову за необґрунтованістю.

Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 350 КПК України, відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 370-372 КПК України, ст. 151 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення

Суддя Суддя О. Я. Гуняк