Рішення № 66613899, 16.05.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/3896/17

провадження № 2/243/2515/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року Слов′янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

при секретарі Останькович А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Словянська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства«Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства«Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача з 22.06.1979 року по 28.02.2001 року. При її звільненні з підприємства заборгованість відповідача по заробітній платі складала 102,17 грн. Крім того, вважає, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2001 року по 12.04.2017 року в розмірі 29360,60 грн. (розрахунок додала) та моральну шкоду, у звязку з незаконними діями відповідача, порушенням її трудових прав, які привели до втрати налагоджених і нормальних життєвих звязків, в розмірі 3000 грн. Просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з ВАТ «Содовий завод» заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, не зявилася, надала суду заяву в якій просила розглянути позов за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.15).

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Содовий завод»в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином. Суду надано заяву ліквідатора ОСОБА_3, відповідно до якої вона просить розглянути справу без участі представника ВАТ «Содовий завод». Позовні вимоги не визнає, зазначила, що справу про банкрутство ВАТ «Содовий завод» порушено згідно ухвали Донецького господарського суду № 5/174Б від 03.01.2001 року, постановою цього ж суду відкрита ліквідаційна процедура з 09.04.2003 року. В 2014 році на сайті Міністерства юстиції України та Вищого Господарського суду України були зареєстровані оголошення про продаж майна цілісного майнового комплексу ВАТ «Содовий завод», тобто проведені торги по майну, однак через відсутність набувача торги визнані такими що не відбулися. На даний час триває підготовка технічної документації щодо продажу майна частками. Через зміну законодавства ВАТ «Содовий завод» веде судовий спір у адміністративному суді з відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Відповідно, ліквідатор працює виключно заЗаконом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який прямо передбачає пріоритет перед іншими законодавчими актами України. Будь-яке збільшення суми у ліквідаційної процедури по справі № 5/174Б про банкрутство ВАТ «Содовий завод» в частині застосуванняКЗпП Українита інших нормативно-правових актів прийнятих до набрання чинностіЗакону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не можуть суперечити вищевказаному Закону України (ч. 2 ст.23розділуVIIПрикінцевих положень Закону № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року, ч. 1 ст. 38 Закону № 4212-VI від 22.10.2011 року «у банкрута не виникають ніяких додаткових зобовязань»). Тому ВАТ «Содовий завод» не може визнавати індексації, компенсації та інші додаткові вимоги крім основних заборгованостей по заробітній платі, яка на момент відкриття ліквідаційної процедури рахується за даними бухгалтерського обліку. Ліквідатор за законом не може збільшити реєстр кредиторів, які з моменту затвердження господарським судом не змінюються. Будь-які зміни сум у ліквідаційній процедурі не передбачені. На підставі викладеного, крім дійсної заробітної плати всі інші вимоги ВАТ «Содовий завод», який знаходиться в ліквідаційній процедурі, не визнає за законом.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 дійсно працювала у ВАТ «Содовий завод» в період часу з 22.06.1979 року по 28.02.2001 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії БТ-І № 2657568 від 22.06.1979 року (а.с.5-6).

При звільненні з підприємства остаточний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведений не був.

Відповідно до довідки ВАТ «Содовий завод» заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 25.03.2017 року становить 102,17 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно достатті 43 Конституції України,кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідност. 115 КЗпП України, заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не ріже двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першоїст. 47 КЗпП Українивизначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені уст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч. 7ст. 43 Конституції України, ч. 1ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з вимогами ч. 1ст.116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Оскільки відповідачем не було проведено розрахунку з позивачем та не виплачено належну їй заробітну плату, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати в сумі 102,17 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем ОСОБА_1 підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття Ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства на підставі Постанови Донецького Господарського суду від 04 вересня 2003 року.

За положеннями ч. 4ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч. 1ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки з 01.03.2001 року по 12.04.2017 року.

Відповідно до п. 25Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати (ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Тому з підприємства - ВАТ "Содовий завод" на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку.

Позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить стягнути середній заробіток за період з 01.03.2001 року по 12.04.2017 року, що за 5-ти денним робочим тижнем складає 4 022 днів.

Відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100(зі змінами, внесенимипостановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348) середньоденний заробіток позивача складає 7,30 грн., зазначена сума визначена з урахуванням довідки відповідача № 01-23/2180 від 29.03.2017 року, в якій зазначено, що її середньомісячна заробітна плата за останні два місяці роботи складала 25,54 грн. (а.с.7).

Відповідно до п. 8Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

Відповідно до довідки ВАТ «Содовий завод» № 01-23/2180 від 29.03.2017 року позивачем на даному підприємстві відпрацьовано за два останніх місяця роботиу січні 2001 року24,6 годин, у грудні 2001 року32,8 годин. Отже, середньоденний заробіток позивача склав: 25,54/28,7=0,89*8,2 = 7,30 грн.

Отже, розрахунок сума середнього заробітку за весь час затримки виплати складає 29360,60 грн., з розрахунку: 7,30 грн. (середньоденна заробітна плата) х 4 022 (робочих днів)= 29360,60 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн., суд виходить з наступного.

В своїх позовній заяві позивач зазначає, що порушення відповідачем трудових прав позивача привели до втрати його налагоджених і нормальних життєвих зв'язків, через що вона була вимушений докладати додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності. Через провину відповідача вона не могла своєчасно і в повному обсязі оплачувати необхідні платежі, податки і збори, передбачені законодавством, нести витрати по утриманню житлового будинку, в якому вона мешкає, а також належним чином харчуватись і вдягатись, утримувати свою сім'ю тощо. Внаслідок чого вона стала нервовою, роздратованою та пригніченою, стан її здоров'я погіршився, в тому числі через тривалий час порушення відповідачем його законних прав і інтересів.

На підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд повинен керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості, тому враховуючи вищевказаніобставини по справі, суд вважає, що зазначені обставини дають підстави длястягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі500 грн. При цьому, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості та враховує зазначені позивачем обставини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.5 ЗУПро судовий збірвід сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставіст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,61,88,192,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.117,237-1 КЗпП України,ст. 23 ЦК України,Законом України "Про оплату праці",Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці",Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звязку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, Законом України "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства«Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод», яке розташоване за адресою: 84100 Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б. 91, код ЄДРПОУ 00204895 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі в розмірі 102,17 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2001 року по 12.04.2017 року в розмірі 29360, 60 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн., а всього 29962, 77 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод», яке розташоване за адресою: 84100 Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б. 91, код ЄДРПОУ 00204895, судовий збір на користь держави у розмірі 640,00 грн., отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1відмовити, у звязку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_4