Рішення № 66613139, 17.05.2017, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/261/17

Провадження № 2/226/179/2017

РІШЕННЯ

ІменемУкраїни

17.05.2017 Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Пікало К.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку заробітної плати та середнього заробітку за затримку заробітної плати,

встановив:

Позивач в особі свого представника звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 13.01.2015 по 31.07.2016 він працював у відповідача машиністом гірником очисного забою та був звільнений 01.08.2016 з 31.07.2016 за п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 05.01.2017 з відповідача на його користь стягнено 20000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом.

Після звільнення відповідач не провів з ним остаточного розрахунку. За відповідями ДП «Красноармійськвугілля» на його запити, його середньоденний заробіток складає 274,23 гривень, заборгованість по заробітній платі відсутня. За посиланням відповідача, при звільненні йому була нарахована компенсацію за 14 днів 3227,27 гривень та одноразова допомога при звільненні за станом здоров'я 6035,04 гривень, а всього 9262,32 гривень. Після утримання податків на ощадкас було виплачено 7432,90 гривень. За підрахунками позивача, до видачі полягало 7456,14 гривень, тобто залишилася несплаченою заборгованість 32,27 гривень.

Також він вважає такою, що підлягає стягненню, компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати. Так, йому сплачено 23.09.2016 1669,40 гривень, 11.10.2016 1797,84 гривень, 13.10.2016 700,46 гривень, 26.10.2016 1063,96 гривень, 27.10.2016 1865,24 гривень, але для визначення складових цих виплат та обрахування компенсації необхідна додаткова інформація.

У вязку з тим, що в день звільнення 31.07.2016 відповідач не провів з ним повного розрахунку, він вважає, що має право на відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середньоденного заробітку 274,23 гривень, помноженого на кількість робочих днів з 01.08.2016 по день ухвалення рішення суду.

Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі 32,27 гривень, компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.08.2016 по день ухвалення судового рішення.

В подальшому представником позивача уточнено позовні вимоги. Зазначено, що доказів того, що 32,27 гривень не є заборгованістю із заробітної плати, а є утриманим профспілковим щомісячним внеском, відповідачем не надано, тому ця сума підлягає стягненню. Крім того, за даними відповідача, за серпень 2016 року йому було нараховане 3227,28 компенсації за невикористану відпустку та 6035,04 гривень вихідної допомоги. Компенсація за невикористану відпустку була виплачена у жовтні 2016 року: 11.10.2016 626,54 гривень, 13.10.2016 208,12 гривень, 26.10.2016 1063,96 гривень, а всього 1898,62 гривень. Звільнився він 31.07.2016, тому ці гроші відповідач мав перерахувати йому 01.08.2016. Оскільки оплата за невикористану відпустку включена до фонду додаткової заробітної плати, на неї нараховується компенсація, яка за підрахунками представника позивача, виходячи з індексу споживчих цін у вересні 2016 року 101,8, складає 1898,62 гривень/100х1,8=34,18 гривень та має бути стягнена з відповідача на його користь.

Просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі 32,27 гривень, компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 34,18 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.08.2016 по день ухвалення судового рішення.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 в судовому засіданні надав заяву про залишення без розгляду вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі. Інші позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Пояснив, що із заявою про виплату всіх належних при звільненні сум ОСОБА_3 до відповідача не звертався, але це не звільняє останнього від виконання вимог закону щодо невідкладного розрахунку зі звільненим працівником. Уточнив вимоги щодо суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і вказав, що на день ухвалення рішення суду затримка складає 200 робочих днів, таким чином, підлягає стягненню сума 54846 гривень, яку і просив стягнути з ДП «Красноармійськвугілля» разом з компенсацією втрати частини доходів в сумі 34,18 гривень.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що звільнення позивача відбулося 31.07.2016, це був вихідний день неділя, тому ОСОБА_3 згідно зі ст. 116 КЗпП України мав предявити підприємству вимогу про проведення з ним розрахунку, але такої заяви не подав, тому обовязок відповідача провести розрахунок саме 01.08.2016 не виник. Розрахунок з позивачем був остаточно здійснений 27.10.2016 у звязку з фінансовими труднощами ДП, він отримав належні виплати одночасно з іншими працівниками. Просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторони і дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, виходячи з такого.

Так, ОСОБА_3 за даними трудової книжки АХ № 893521 з 13.01.2015 перебував у трудових відносинах з ДП «Красноармійськвугілля», працюючи гірничим робочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті. Був звільнений 31.07.2016 наказом від 01.08.2016 за п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я (а.с. 6). Є інвалідом ІІ групи за трудовим каліцтвом з 02.06.2016 (а.с. 19).

Згідно з довідками ДП «Красноармійськвугілля» ВП «Шахта «Стаханова» № 155 від 09.02.2017, спрямованими позивачеві, його денна тарифна ставка становить 274,23 гривень (а.с.17). При звільненні ОСОБА_3 нараховані: компенсація за невикористану відпустку 14 календарних днів 3227,28 гривень, одномісячна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати у звязку зі звільненням за станом здоров'я 6035,04 гривень. Після утримання податків сума до виплати становила 7423,90 гривень, була виплачена частинами, остання виплата відбулася 27.10.2016, заборгованість відсутня (а.с. 18).

Предявляючи позов, позивач вважав, що у ДП «Красноармійськвугілля» наявна перед ним заборгованість по заробітній платі в сумі 32,27 гривень. Наданими відповідачем копією розрахункового листка позивача за серпень 2016 року (а.с. 41), довідкою (а.с. 52) та копією заяви ОСОБА_3 (а.с. 71) було встановлено, що 32,27 гривень були утримані із заробітку позивача в якості профспілкового внеску як члена Незалежної профспілки гірників України. Представником позивача подана суду заява про залишення позовної вимоги про стягнення вказаної суми без розгляду, яка підлягає задоволенню судом.

Як вказано позивачем і підтверджене представником відповідача, остаточний розрахунок з позивачем щодо належних йому при звільненні виплат відбувся 27.10.2016. Ці відомості відображені в довідці ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» № 399 від 23.03.2017 (а.с. 42).

Таким чином, є встановленим порушення строку повного розрахунку відповідача з позивачем.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати.

При цьому компенсація за невикористану відпустку відповідно до п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004, входить до фонду додаткової заробітної плати та, таким чином, її несвоєчасна виплата є підставою для отримання позивачем компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до вказаного Порядку, компенсація втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати ОСОБА_3 повинна бути обрахована за індексом наступного після нарахування заробітної плати місяця, тобто, вересня 2016 року індекс споживчих цін 101,8. За матеріалами справи, в жовтні 2016 позивачеві була виплачена залишкова сума компенсації за невикористану відпустку в загальному розмірі 1898,62 гривень, і саме ця сума підлягає індексації. Сума компенсації, вирахувана за Порядком, складає: 1898,62 гривень/100х1,8=34,18 гривень, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

За приписами ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільнені робітника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем щодо компенсації за невикористану відпустку проведено 26.10.2016, а щодо допомоги при звільненні за станом здоров'я 27.10.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з розясненнями п. 25 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування передбаченої ст. 117 КЗпП України відповідальності. Тобто, проведення повного розрахунку зі звільненим працівником проводиться не на вимогу такого працівника, а є обовязком роботодавця, закріпленим законодавчо, і не може ставитися у залежність від певної дії звільненої особи. Суд не приймає до уваги позицію відповідача щодо непредявлення позивачем вимоги про проведення з ним розрахунку, оскільки відповідно до положень ст. 43 Конституції України, кожен має право на заробітну плату, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається Законом.

Оскільки відповідачем у день звільнення розрахунку з позивачем не проведено, він має відповідати перед позивачем згідно зі ст. 117 КЗпП України.

Позивач просить суд стягнути його середній заробіток за період з 01.08.2016 по 17.05.2017 в сумі 54846 гривень з розрахунку: 200 робочих днів х 274,23 гривень середньоденного заробітку.

З таким розрахунком суд не може погодитися, виходячи з такого.

Фактичний розрахунок з ОСОБА_3 остаточно відбувся 27.10.2016, коли йому були сплачені всі належні при звільненні суми, що не заперечене сторонами у справі. Отже, затримка розрахунку з 01.08.2016 по 27.10.2016 складає 62 робочих дні, що з розрахунку 62 робочі дні х 274,23 гривень середньоденного заробітку дорівнює 17006,60 гривень, які мають бути стягнені з відповідача на користь позивача.

Позивач вважає, що середній заробіток має бути стягненим по день ухвалення рішення суду, оскільки компенсація втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати на цей час йому не сплачена. В той самий час таке твердження позивача є хибним, оскільки за положеннями ст. 117 КЗпП України середній заробіток сплачується роботодавцем в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, одн ак вказана компенсація на момент звільнення ОСОБА_3 йому не належала та, відповідно, виплаті не підлягала, тому вимога позивача про стягнення середнього заробітку за період затримки у виплаті такої компенсації не може бути задоволена судом, оскільки не ґрунтується на Законі.

Оскільки позовні вимоги суд задовольняє частково, з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у сумі 198,46 гривень, обрахований пропорційно до задоволених вимог.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Законів України «Про оплату праці» та «Про компенсацію громадянам втрати доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення компенсації за затримку заробітної плати та середнього заробітку за затримку заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля», ЄДРПОУ 32087941, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 34 (тридцять чотири) гривні 18 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля», ЄДРПОУ 32087941, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в сумі 17006 (сімнадцять тисяч шість) гривень 60 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 198 (сто девяносто вісім) гривень 46 копійок.

Позовну вимогу ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення заробітної платі залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.С. Салькова