Вирок № 66613128, 22.05.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3538/16-к

провадження №1-кп/619/98/17

ВИРОК

іменем України

22 травня 2017 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю: секретаря судового засідання - Носачової І.В.

прокурора - Лещенка Д.Р.

потерпілого - ОСОБА_1

представників потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - Бєлянцева К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016220000000851 від 07.08.2016 по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, не працюючого, маючого вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України,

установив:

06.08.2016 приблизно о 22год.30хв., ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем HYUNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6, на якому рухався по автодорозі Дергачі-Козача Лопань в напрямку м. Дергачі зі швидкістю близько 100 км/год, чим грубо порушив п. 2.9 «а», згідно з яким:«водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин». Під час руху в районі 3км+16м ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, згідно з яким: «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та виїхав назустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, який рухався у зустрічному напрямку у бік смт Козача Лопань. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди і згідно висновку судово-медичної експертизи №270/16-Дт від 25.08.2016 причиною його смерті явилась тупа сукупна травма тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми, закритої тупої травми грудної клітини та закритої тупої травми живота. Пасажир автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT ОСОБА_8 згідно висновку судово-медичної експертизи №200/973-А/ОКБ/16 від 06.10.2016 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку з формування вогнища контузії в базальному відділі правої лобової долі, втиснутого перелому лобової кістки, та верхньої стінки правої орбіти, перелому кісток носу, верхньої щелепи та виличних кісток за типом «Ле-Фор 2», з виливом крові в гайморову пазуху та медіальний відділ правої орбіти та в гратчастий лабіринт праворуч, наявністю забитої рани в правій лобовій області та верхньому повіці правого ока, розлитого синця на правій половині обличчя, закритої травми грудної клітини у вигляді 5-го ребра по передній пахвовій лінії праворуч, та 8,9-го ребер по задній пахвовій лінії праворуч, травми стегна у вигляді закритого перелому нижньої третини діафізу стегнової кістки зі зміщенням дистального відламка всередину на ? діаметра кістки, забитої рани по передній поверхні в середині третини лівої гомілки. Пасажир автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT ОСОБА_9 згідно висновку судово-медичної експертизи №974-А/16 від 31.08.2016 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми живота з розривом повздовжньої кишки, ускладнена перитонітом. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4, які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем HYUNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не врахував дорожню обстановку, перед зміною напряму руху не переконався у безпеці, а також в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній відстані, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT під керуванням ОСОБА_7, що рухався у зустрічному йому напрямку, що спричинило тяжкі наслідки.

Після скоєної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля HYUNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, продовжив злочинну діяльність та умисно грубо порушив вимоги п. 2.10 «а, д, е та є» Правил дорожнього руху, а саме «В разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки)» і усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в небезпечне для життя становище, нехтуючи моральними і правовими нормами, які передбачають надання допомоги людям, що перебувають у небезпечному для життя стані, маючи можливість та обов'язок надати таку допомогу, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди, свідомо залишивши потерпілих в небезпечному для життя становищі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та показав, що 06.08.2016 приблизно о 23-00год. він їхав на справному автомобілі із сел.Прудянка в м.Харків, після с. Безруки, входячи у правий поворот його осліпили фари зустрічного автомобіля і раптово стався удар, він втратив свідомість, коли прокинувся - вийшов з автомобіля та побачив з ким потрапив у ДТП, йому стало ще гірше, він сів в автомобіль і знову втратив свідомість, як він потрапив додому не пам'ятає. Коли прийшов додому, то вживав спиртні напої, а потім ліг спати. Крім того, спиртні напої вживав 05.08.2016. Їхав зі швидкістю приблизно 70-80км/год, знаків, які б обмежували швидкість він не бачив на своєму шляху, тому він мав право їхати 90 км/год, було сухо, погода була нормальна, видимість достатня, дорога була вузька і не освітлювалася. Потерпілого він не бачив, тому ніяких маневрів не робив на дорозі. Тормозного шляху ні у його автомобіля, ні у автомобіля ОСОБА_7 не було.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим у пред'явленому обвинуваченні, його винуватість прокурором доведена повністю та підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2016,

складеного та підписаного у присутності понятих ОСОБА_10, ОСОБА_11 з доданою схемою, відповідно якому оглянуто а/д Дергачі-Козача Лопань 3км+16м, яка має асфальтобетонне покриття двох напрямків шириною 5,20м, маються уламки скла, кузова пластмаси, частини фарби від обох автомобілів. Автомобіль HYUNDAI TUCSON має деформацію передньої частини більш зліва, відсутнє переднє ліве бокове скло, тріщина лобового скла зліва. Автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT має деформацію передньої частини більш зліва, деформація даху, лівої бокової частини. Відповідно до схеми позначені два зчоси на полосі руху автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT (т.1 а.с.6-10);

-висновком експерта №270/16-Дт від 07.08.2016, згідно якому на підставі даних

судово-медичної експертизи трупа громадянина ОСОБА_7 виявлені наступні ушкодження: - відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забійної рани в області правого ока, синця в правій навколоочній ділянці, садна на правому крилі носа, різаної рани на нижній губі; крововиливів у м'які покриви голови в лівій лобній, тім'яних, лівій скроневій областях, а також в проекціях виявлених пошкоджень обличчя: крововиливів у скроневі м'язи зліва; крововиливів під тверду мозкову оболонку в області передньої черепної ямки та середньої черепної ямки зліва, під м'які мозкові оболонки в лобних, тім'яних та лівій скроневій ділянках головного мозку; - закрита травма тулубу - у вигляді садна на фоні синці по передній поверхні в області проекціях руківки грудини; прикореневих розривів легень, розривів по зовнішній поверхні лівої легені, забою серця; прямих переломів 7-10 лівих ребер по пахвовій лінії, прямих переломів правих 8-10 ребер по пахвовій лінії розрив великої долі печінки по діафрагмальній її поверхні; прикореневий розрив лівої нирки та масивні крововиливи у жирову клітковину нирок; - забійна рана по передньо-зовнішній поверхні лівого стегна. Виявлені ушкодження утворились зажиттєво, незадовго до настання смерті від ударної та ударно-ковзаючої дії тупих твердих предметів із великою силою, що могло мати місце в умовах дорожньо-транспортної пригоди, за умови, що постраждалий знаходився всередині транспортного засобу, при зіткненні його з перешкодою, як вказано в постанові, при цьому такими предметами могли були деталі салону транспортного засобу. Причиною смерті ОСОБА_7 стала тупа сукупна травма тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми, закритої тупої травми грудної клітки та закритої тупої травми живота. Ця травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і знаходиться у причинному зв'язку зі смертю постраждалого. Згідно з результатом судово-токсикологічної експертизи крові трупа етиловий та інші спирти не виявлені (т.1 а.с.31-33);

- висновком експерта №974-А/16 від 09.08.2016, згідно якому у гр. ОСОБА_9 мали місце пошкодження: закрита травма живота з розривом клубової кишки, що ускладнилася перитонітом; синці на обличчі, шиї, грудній клітці, садно на грудній клітці. Перераховані пошкодження утворилися від впливу тупих твердих предметів, можливо в умовах ДТП, при обставинах, викладених в історії хвороби, у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (т.1 а.с.41-42);

- висновком експерта №973-А/16 від 09.08.2016, згідно якому узв'язку з пригодою, можливо 06.08.2016 у ОСОБА_8 мали місце пошкодження: відкрита черепно-мозкова травма з наявністю забитої рани правої лобної ділянки, забитої рани верхньої повіки правого ока, великої гематоми правої половини обличчя, травматичного відколу коронок трьох зубів, вдавленого перелому лобної кістки, забиття головного мозку; перелом верхньої щелепи по Ле Фор 1,2; перелом кісток носа; переломи ребер справа; переломи нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням; ушиблено-рвана рана лівої гомілки в середній третині. Перераховані пошкодження утворилися від впливу тупих твердих предметів, не виключено, що в умовах ДТП, при обставинах, викладених в постанові (т.1 а.с.44-45);

- висновком судової автотоварознавчої експертизи №197В від 25.09.2016, згідно якому розмір матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 98490,00грн. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 405678,53грн. (т.1 а.с.70-81);

- висновком експерта №702/16 від 19.09.2016, згідно якому в момент первинного контакту автомобіль «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 своєю передньою частиною контактував із передньою частиною автомобіля «Volksvagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2, при цьому взаємне положення транспортних засобів було таким, що кут між їх поздовжніми осями складав близько 170 градусів. Місце зіткнення автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «Volksvagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходилося перед початком розташування зчосів, відносно напрямку руху в бік м. Дергачі (т.1 а.с.96-99);

- висновком обласного наркологічного диспансеру від 07.08.2016 за №1882, відповідно якому було оглянуто ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння (т.1 а.с.139);

- висновком судової автотехнічної експертизи №9120 від 21.09.2016, згідно якому до дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилася в працездатному стані та виконували свої основні функції (т.1 а.с.169-175);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.09.2016 з доданою схемою, за участю ОСОБА_4, захисника, представника потерпілого, згідно якому останній пояснив що 06.08.2016 приблизно о 22год.30хв. він керував технічно справним автомобілем «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 по автодорозі Дергачі-Козача Лопань в напрямку м.Дергачі, освітлення було відсутнє, наближаючись до закруглення дороги, побачив світло фар і відчув удар в передню частину свого автомобіля (т.1 а.с.218-220).

- висновком експерта №851/16 від 05.10.2016 відносно потерпілої ОСОБА_8, згідно якому за показами потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Hyundai Tucson», ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігання пригоди для водія автомобіля «Hyundai Tucson», ОСОБА_4, в даній дорожній обстановці, визначалася виконанням ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Hyundai Tucson», ОСОБА_4, не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, і, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Volksvagen Passat» ОСОБА_7, повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України (т.1 а.с.225-227);

- висновком експерта №200/973-А/ОКБ/16 від 04.10.2016, згідно якому ушкодження могли бути отримані в час вказаний в постанові про призначення експертизи. Черепно-мозкова травма утворилася від ударної дії тупих твердих предметів, чи від удару о такі, індивідуальні властивості котрих не відобразилися в ушкодженнях, та за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Травма грудної клітини та правого стегна, утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, чи від ударів о такі, індивідуальні властивості котрих не відобразилися в ушкодженнях, та як окремо так і сукупно, відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я. Рана на лівій гомілці утворилася від ударної дії тупого твердого предмету, чи від удару о такий, індивідуальні властивості котрого не відобразилися в ушкодженні, за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я. Вищевказані ушкодження, у своїй сукупності, могли бути отримані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, коли постраждала знаходилася в салоні транспортного засобу (т.1 а.с.229-231);

- показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9 про те, що 06.08.2016 він з дружиною та ОСОБА_7, який був за кермом, їхали з м.Дергачі у напрямку с.Безруки зі швидкістю приблизно 30-40км/год, придержуючись правого узбіччя, при входженні у поворот побачив різко світло фар та миттєво відбувся удар. Зустрічне авто, з яким відбулося зіткнення, їхало з дуже великою швидкістю, від удару він втратив свідомість;

- показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 про те, що 06.08.2016 вона з чоловіком та ОСОБА_7, який був за кермом, їхали з м.Дергачі у напрямку с.Безруки по правій стороні дороги зі швидкістю приблизно 40 км/год. Побачила назустріч світло фар, відбувся миттєвий удар і вона втратила свідомість;

-показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_14, який показав, що

06.08.2016 він ішов по лівій стороні дороги у напрямку із м.Дергачі до смт Козача Лопань з собакою приблизно о 23-00год. Побачив, що зі сторони с.Безруки йому назустріч їде на надзвичайно великій швидкості автомобіль у напрямку м.Дергачі, який проїхав повз нього на відстані 0,5м та повернув у правий поворот, навіть не пригальмувавши, потім почув удар та прийшов на місце ДТП. Водій з автомобіля Хюндай, який проїжджав повз нього, з цигаркою, з сильним запахом алкоголю, підійшов до автомобіля Фольксваген і сказав: «Ти чому їхав по зустрічній смузі?», однак, на його думку, це не відповідало дійсності. Він викликав швидку допомогу. Обвинувачений одразу десь пішов і його більше ніхто не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_15, який майже одразу приїхав на місце ДТП та побачив розбиті автомобілі, осип скла та уламки пластмасових деталей на дорозі. Було видно, що автомобіль під керуванням ОСОБА_7, намагаючись уникнути ДТП, уходив якомога ближче до правого узбіччя, про що свідчило розташування автомобілів та зчоси асфальту на узбіччі. Потім вони поїхали до обвинуваченого додому, вийшов батько обвинуваченого та сказав, що ОСОБА_4 вдома, що він вживав спиртні напої з другом уже другий день, тому батько сховав ключі від автомобіля, однак син взяв запасний комплект та виїхав. В будинку стояли спиртні напої, у кімнаті був стійкий запах алкоголю;

- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що обвинувачений являється її сином, про обставини ДТП їй відомо зі слів сина, безпосереднім очевидцем вона не була, син після ДТП мав травму ноги, струс мозку, перебував у стресовому стані та жалкував про те, що відбулося;

- показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що 06.08.2016 приблизно о 22-00год. він виїжджав із сел.Прудянка його на великій швидкості обігнав автомобіль Хюндай та увійшов у поворот з вереском коліс у напрямку м.Харків. Коли він приїхав до місця ДТП, то йому сказали, що водій Хюндаю знаходиться у несамовитому стані. Дорога, по якій вони їхали широка, два автомобілі роз'їжджаються вільно, однак стан дороги дуже поганий. Автомобіль Фольксваген був зміщений на праве узбіччя ближче до кювету;

- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що він був понятим при огляду місця події та складенні схеми ДТП. Тормозний шлях автомобіля Фольксваген був приблизно 5м, у автомобіля Хюндай тормозного шляху майже не було. ДТП відбулося одразу на повороті. Основна частина осипу скла та пластмаси була на стороні руху автомобіля Фольксваген. Два тормозних шляхи автомобіля Фольксваген були ближче до правого узбіччя;

- показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що він як слідчий виїжджав на місце ДТП складі ОРГ. Водій автомобіля Хюндай був відсутній, хтось із присутніх на місці ДТП повідомили, що бачили, як водій ледь тримаючись на ногах із сильним запахом алкоголю пішов у сторону смт Козача Лопань. Осип скла та пластмаси був на стороні руху автомобіля Фольксваген;

- показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що 06.08.2016 він їхав в сел.Прудянка приблизно о 15-00год. зі сторони смт Козача Лопань. Обвинувачений їхав на автомобілі Хюндай, почав обганяти, виїхав на зустрічну смугу на великій швидкості, створив своїми діями аварійну ситуацію та під'їхав до себе додому. Він злякавшись таких дій обвинуваченого, зупинився на узбіччі та поїхав, коли побачив, що обвинувачений під'їхав до себе додому та хитаючись вийшов з автомобіля;

- показаннями свідка ОСОБА_11, який приїхав на місце ДТП, автомобіль ОСОБА_7 стояв на узбіччі з правої сторони, автомобіль Хюндай на проїжджій частині, водія не було. Йому повідомили, що водій автомобіля Хюндай перейшов через колії та зник. Осип скла, пластмаси та тормозний шлях був на стороні руху автомобіля Фольксваген.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8, суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4, які виразилися в завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, суд кваліфікує за ч.1 ст.135 КК України.

При кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 135 КК України суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема стаття 135 КК встановлює кримінальну відповідальність за завідоме залишення в небезпеці.

Суспільна небезпечність цього злочину полягає у тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати її від смерті або настання інших тяжких наслідків, не робить цього, що свідчить про низькі моральні якості цієї особи. Злочинність такої бездіяльності підвищується, якщо особа сама поставила іншу особу в небезпечний для життя стан, або причетна до події, через яку особа опинилася в такому стані.

Об'єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов'язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб'єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

За змістом статті 135 КК, поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов'язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Іншими словами, саме поставлення в небезпеку знаходиться за межами вказаного злочину та за певних умов містить окремий склад злочину.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб'єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК, полягає у небажанні суб'єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Поняття «завідомість» означає усвідомлення особою, яка чинить будь-яке діяння, певних фактів чи обставин, які випливають зі змісту кримінально-правової заборони залишення в небезпеці, та є ознакою, яка характеризує інтелектуальний момент умислу. В діях особи наявний склад злочину лише тоді, коли вона достовірно знала про небезпеку, що загрожує потерпілому, і про те, що вказана небезпека загрожує життю останнього. Тільки неусвідомлення особою небезпечного для життя стану безпорадної особи виключає кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці.

Отже, відповідно до змісту диспозиції статті 135 КК суб'єкт цього злочину має усвідомлювати: а) небезпечний для життя стан потерпілого; б) безпорадність особи, про яку даний суб'єкт повинен був піклуватися або яку поставив в небезпечний для життя стан; в) загроза життю виникла внаслідок поставлення його в небезпечний для життя стан суб'єктом злочину чи внаслідок подій або явищ, не пов'язаних з поведінкою винного; г) суб'єкт злочину має можливість надати необхідну потерпілому допомогу.

Із законодавчого визначення випливає, що моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров'ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, має нести відповідальність за статтею 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці.

Аналізуючи показання обвинуваченого щодо невинуватості у пред'явленому обвинуваченні суд дійшов висновку, що ці показання спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, достовірність яких сумнівів не викликає.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, що при обставинах, встановлених судом, були вчинені інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальні правопорушення.

При цьому, захисником подане письмове клопотання про визнання доказів недостимими, в якому просить у зв'язку із істотним порушенням прав та свобод людини при їх отриманні визнати недопустимими показання свідків та:

1)протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2016, оскільки

слідів рідини та гальмування до місця зіткнення не має, що суперечить показам свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11; з місця пригоди вилучена подушка безпеки водія, що суперечить показам свідків, які пояснили, що огляд внутрішньої частини автомобіля не здійснювався; особи, які беруть участь у процесуальній дії були повідомлені про застосування фотоапарату лише під кінець процесуальної дії; схема підписана лише слідчим та понятими; схема не відповідає інформації, внесеної до описової частини протоколу та на схемі позначені зчоси, які не вказані в протоколі; різняться підписи понятих у схемі та у протоколі.

2)протокол огляду місця події від 07.08.2016 домоволодіння ОСОБА_19 в

сел.Прудянка, оскільки процесуальна дія - огляд місця події не є підставою для проведення огляду домоволодіння особи та проводиться за правилами обшуку на підставі ухвали слідчого судді. Вилучені речі не оглядалися та не опечатувалися.

3) висновок експерта №702/16 від 19.09.2016, оскільки питання про взаємне розташування автомобілів експертом вирішено не в повному обсязі, питання про розташування місця зіткнення по ширині проїжджої частини ніяк не досліджувалось, хоча саме воно є основним при розслідуванні справ про зустрічні зіткнення автомобілів. При огляді транспортних засобів не були встановлені конкретні частини автомобілів, які були порушені при зіткненні та могли залишити зчоси на асфальті, експерту не наданий протокол огляду місця події від 07.08.2016;

4) висновок експерта №851/16 від 05.10.2016, оскільки в даному випадку ширина дороги недостатня, тому для безпечного здійснення зустрічного роз'їзду обом водіям необхідно виконати вимоги п.п.12.1 та 13.1 ПДР, тому можливо стверджувати, що дії обох водіїв не відповідали вимогам зазначених пунктів правил. З неповних показів потерпілих ОСОБА_8 є некоректним робити висновок, що автомобіль Фольксваген рухався по своїй полосі.

5) протокол проведення слідчого експерименту від 21.09.2016, оскільки в порушення вимог ст. 240 КПК України слідчим при проведенні даної процесуальної дії не прийнято до уваги заперечення ОСОБА_4 щодо місця та часу проведення слідчого експерименту, а саме, що місцем ДТП є закруглення дороги, а не пряма, та темна пора доби.

Суд, вивчивши зазначені вище письмові докази, показання свідків, в сукупності з іншими матеріалами справи, дійшов висновку про те, що зазначені захисником підстави не можуть свідчити про недопустимість фактичних даних, що містяться в даних документах, як докази у справі, крім протоколу огляду місця події від 07.08.2016 домоволодіння ОСОБА_19 в сел. Прудянка, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Частиною 5 ст.104 КПК України передбачено, що протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

Так, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2016 підписаний усіма учасниками, які брали участь у проведенні даної процесуальної дії.

При цьому, вимогами ч.3 ст.105 КПК України не передбачено обов'язку підписувати усім учасникам, які брали участь у проведенні процесуальної дії, додатків до протоколу, а зі змісту даної частини ст.105 вбачається, що додатки до протоколів повинні бути засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків.

Як вбачається схема до протоколу підписана слідчим та понятими, тобто особами, які її виготовили (склали). У судовому засіданні поняті, які допитані як свідки підтвердили справжність підписів. При цьому, нормами КПК не визначено обов'язковість тотожності інформації протоколу та додатку до нього.

Доводи захисника щодо неналежності як доказу висновку експерта №702/16 від 19.09.2016 та висновку експерта №851/16 від 05.10.2016 суд вважає неспроможними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» на підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів суд повинен зазначити у вироку, які вихідні дані він визнав такими, що відповідають дійсності, і з їх урахуванням оцінити висновок експерта. Висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими доказами, і як і всі вони, має бути оцінений судом за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи.

Вищевказані висновки експертиз всебічно мотивовані і науково обгрунтовані, тому ніяких сумнівів в їх об'єктивності та правильності у суду не виникає. У висновку експерта №702/16 від 19.09.2016 зазначено, що місце зіткнення автомобілів знаходилося перед початком розташування зчосів, відповідно напрямку руху в бік м.Дергачі, посилаючись на схему ДТП, з якої вбачається, що зчоси знаходяться на полосі руху автомобіля «Volksvagen Passat», таким чином, водій ОСОБА_4 виїхав на полосу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «Volksvagen Passat», що не протирічить іншим дослідженим доказам. Щодо доводів про невідповідність дій водія ОСОБА_7 правилам дорожнього руху, то дані доводи є припущенням захисника. Свідчення свідків у судовому засіданні, в цілому не суперечать дослідженим судом матеріалам справи.

Посилання захисника щодо написання різних дат, суд вважає опискою експерта, яка не впливає на правильність висновків.

Щодо визнання неналежним доказом протоколу проведення слідчого експерименту від 21.09.2016 суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 240 КПК України передбачено, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Як вбачається з протоколу від 21.09.2016 слідчий експеримент проводився в районі 3км+16м по автодорозі Дергачі-Козача Лопань, тобто на місці ДТП, за участю ОСОБА_4, який підписав протокол без будь-яких зауважень та доповнень до нього.

При цьому, доводи захисника щодо неналежності як доказу протоколу огляду місця події від 07.08.2016, а саме домоволодіння ОСОБА_19 в сел.Прудянка Дергачівського району Харківської знайшли своє підтвердження, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 07.08.2016 за участю понятих, потерпілого ОСОБА_19 було проведено огляд домоволодіння АДРЕСА_2, під час якого виявлено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4, ковдру зі слідами ВБУ, мобільний телефон «Айфон».

Частинами 1,2 ст. 237 КПК України передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Житловий будинок, у якому було здійснено огляд є володінням особи. За змістом ст.234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Як видно з матеріалів кримінального провадження огляд місця події домоволодіння АДРЕСА_2 проведений без дозволу слідчого судді, у зв'язку з чим таку процесуальну дію неможливо визнати допустимим доказом в сенсі змісту вимог ч. 1 ст. 87 КПК України, так як отримана внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України. До того ж, згода власника домоволодіння на його огляд не є підставою для визнання такої слідчої дії як огляд місця події допустимим доказом. Враховуючи, що відсутні дані, про те, що під час цієї процесуальної дії були вилучені будь-які речі чи документи, які в послідуючому були визнані речовими доказами та на них накладено арешт, визнанню недопустимим доказом підлягає лише зазначений вище протокол від 07.08.2016.

Крім того, захисником подано клопотання про визнання доказів, такими, що викликають сумнів, а саме просить виключити з числа доказів висновок №1882 від 07.08.2016 та протокол ОМП від 07.08.2016, оскільки згідно даному висновку, складеному лікарем ОНД о 04-00год. ранку ОСОБА_4 знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Особу було встановлено за посвідченням водія, яке о 03-20год. було вилучено в ході огляду місця події та у висновку не зазначено кількість проміле алкоголю у крові обвинуваченого.

Суд не вбачає підстав для визнання даного доказу таким, що викликає сумнів, виходячи з наступного.

По-перше, згідно протоколу огляду домоволодіння від 07.08.2016 посвідчення водія вилучено не було, а в даному протоколі маються відомості лише про виявлення у домоволодінні посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4, по-друге дане посвідчення водія було вилучено та долучено до матеріалів кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 19.08.2016 (т.1 а.с.156-157).

Щодо не зазначення у висновку цифрового показнику більше 0,2 проміле алкоголю в крові, суд зазначає, що обов'язковості зазначення цифрового показнику більше 0,2 проміле алкоголю в крові Інструкцією Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 не передбачено.

Щодо доводів захисника про відсутність можливості у обвинуваченого надати потерпілим допомогу, оскільки він втратив свідомість, тому відсутня сама подія злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України, суд зазначає наступне.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні дав показання про те, що обвинувачений ОСОБА_4 з цигаркою після скоєння ДТП підходив до автомобіля «Volksvagen Passat», після чого покинув місце події. Таким чином, та обставина, що обвинувачений втрачав свідомість не підтверджена наявними у справі доказами, не надані такі докази і захисником під час судового провадження.

Відповідно до змісту ст. ст.50,65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Роз'ясненнями, які містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» закріплено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину необережного за формою вини, а другий є злочином невеликої тяжкості, індивідуальний ступінь кримінального правопорушення, дані про особу винного, наслідки, що настали, думку потерпілих, часткове відшкодування завданої матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_8 в сумі 32360,10грн, молодий вік обвинуваченог, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.

За таких обставин справи, враховуючи, що злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України класифікується як тяжкий, що свідчить про підвищену ступінь суспільної небезпечності вчиненого, наслідки, які настали, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин цих статей.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Верховний суд України звертає увагу судів, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

При цьому, враховуючи що ОСОБА_4під час вчинення ДТП знаходився у стані алкогольного сп'яніння, суд вважає доцільним застосувати до винного додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до п.22 вказаних роз'яснень, - у разі вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, суд повинен обговорити питання про визнання цієї обставини відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України такою, що обтяжує покарання винного.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до п.13 ч.1 ст. 67 КК України суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ч.1 ст.70 КК України принципів необхідно застосувати ОСОБА_4 при призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд, крім даних про особу обвинуваченого та обставин, враховує число злочинів, які входять у сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про застосування принципу часткового складання призначених покарань.

Частиною 5 ст. 72 КК України передбачено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_1 пред'явлено цивільний позов, у якому просить стягнути на його користь з ПАТ «Страхова компанія «Галицька» матеріальну шкоду спричинену автомобілю у розмірі 92740,00грн, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника 17400,00грн, відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого у розмірі 52200,00грн, моральну шкоду у розмірі 17400грн., стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 282600,00грн.

ОСОБА_9 пред'явлено цивільний позов, у якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 8705,86грн. та моральну шкоду у розмірі 250000,00грн.

ОСОБА_8 пред'явлено цивільний позов, у якому просить стягнути на її користь з ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 23654,24грн. та моральну шкоду у розмірі 350000,00грн.

Частиною 2 ст. 127 КПК України визначено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ст. 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Як передбачено статтями 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

При цьому, вирішуючи пред'явлений потерпілим цивільний позов, суд повинен виходити з встановленого ст. 60 ЦПК України обов'язку позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуючи характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілих, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, при визначенні розміру моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд вважає, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення моральної шкоди, оскільки матеріальну шкоду їм відшкодовано обвинуваченим під час судового провадження у повному обсязі.

При цьому, виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості, характеру та обсягу душевних страждань потерпілих, їх тривалості, вимушеності змін в житті, необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення стану здоров'я, нормалізації психологічного стану, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки потерпілі отримали тяжкі тілесні ушкодження, що призвело до тривалого відновлення здоров'я.

ПАТ СК «Галицька» заперечує проти позову ОСОБА_1 у повному обсязі та просить залишити позов без розгляду посилаючись на те, що для отримання страхового відшкодування шкоди спадкоємцю необхідно пред'явити свідоцтво про право на спадщину у відповідності до вимог діючого законодавства. Позивач з заявою про страхове відшкодування не звертався, то відповідно страховиком не сформовано належний пакет документів, який міг би служити підставою для виплати страхового відшкодування. Для отримання страхового відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника позивачу необхідно надати свідоцтво про смерть та документи, що підтверджують такі витрати. Для отримання страхового відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого, позивачу необхідно надати документи, що підтверджують перебування позивача на утриманні померлого. Обов'язки про відшкодування заподіяної шкоди страховиком виплавають не з фабули пред'явленого і доведеного обвинувачення ОСОБА_4, а із обов'язків ПрАТ СК «Галицька» по договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Дослідивши додані до позову ОСОБА_1 докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

За нормами ч.1 ст. 55 КК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

ОСОБА_1 являється потерпілим у даному кримінальному провадженні та батьком померлого під час ДТП ОСОБА_7, що підтверджено копією свідоцтва про народження (т.2 а.с.165).

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7683914 від 12.05.2016 цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля HYUNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ СК «Галицька», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну: життю і здоров'ю - 200000,00грн, майну -100000,00грн, розмір франшизи 2000,00грн.

В силу дії ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

06.09.2016 ОСОБА_1 направлено на адресу ПАТ СК «Галицька» повідомлення про страховий випадок (т.2 а.с.163).

11.11.2016 ОСОБА_1 направлено на адресу ПАТ СК «Галицька» заяву про страхове відшкодування (т.2 а.с.164).

Пунктом 22.1 ст.22 Закону встановлено правило, згідно якого при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до п.23.1 ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Згідно п.27.2 ст. 27 Закону Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Частиною 1 ст. 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження непрацездатності та перебування його на утриманні померлого сина або доказів, що він мав на день його смерті право на одержання від нього утримання, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Пунктом 27.3. ст. 27 Закону встановлено, що Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та

дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового

випадку, і виплачується рівними частинами.

Таким чином, моральна шкода, яка підлягає стягненню з ПАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_1 становить 17400грн (1450,00грн х 12).

Відповідно до п.27.4. ст.27 Закону Страховик здійснює відшкодування особі, яка

здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, загальний розмір відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника стосовно одного померлого не може перевищувати 12х1450,00грн=17400грн.

ОСОБА_1 на підтвердження оплати спорудження надгробного пам'ятника надано копію квитанції від 11.05.2017 до прибуткового касового ордера про сплату 154300,00грн ФОП ОСОБА_20. за деталі та монтаж пам'ятника, тому позов в цій частин підлягає задоволенню в межах 17400,00грн.

Відповідно до ст.30.1 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи №197В розмір матеріальної шкоди в результаті пошкодження автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 98490,00грн. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля складає 405687,53грн. У дослідницькій частині висновку зазначено, що слідує економічна недоцільність ремонту, оскільки його вартість ремонту в цінах на момент оцінки (405678,53грн), більше ринкової вартості автомобіля в цінах на момент пошкодження (98490,00грн).

Згідно ст. 30.2 вказаного вище Закону якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

У зв'язку з тим що судовий експерт визнав автомобіль фізично знищеним, вартість автомобіля після ДТП позивач оцінює як вартість металобрухту за ціною 3,00грн/кг, автомобіль згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ має масу 1250кг, таким чином вартість автомобіля після ДТП становить 3750грн., отже з урахуванням ліміту відповідальності 100000,00грн та франшизи 2000,00грн, матеріальна шкода становить 92740,00грн, яка підлягає стягненню з ПрАТ СК «Галицька».

Згідно зі ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. У п. 9 постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує, що внаслідок дій обвинуваченого загинув син потерпілого і моральні страждання батька, який втратив свою дитину в результаті дій нетверезого водія, є надто великі і його втрата є непоправною, тому моральна шкода підлягає задоволенню у повному обсязі, так як все це безумовно потребує від нього додаткових зусиль для організації подальшого життя, зміни звичайного образу життя.

Частиною 5 ст. 72 КК України передбачено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Частиною 4 ст. 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 09 серпня 2016 року накладено арешт на автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 09 серпня 2016 року накладено арешт на автомобіль HYUNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6.

Враховуючи, що судовий розгляд по справі закінчено, обвинувачений не являється власником майна, на яке накладено арешт, арешт підлягає скасуванню.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України .

З урахуванням вимог ст.ст.176, 177, 200, 377 КПК України у суду відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, у зв'язку з цим до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.135 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням

права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання, тобто з 19 серпня 2016 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання перебування в установі попереднього ув'язнення з 19.08.2016 до набрання вироку суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити незмінним - тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 127540,00грн. (сто двадцять сім тисяч п'ятсот сорок гривень).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 282600,00грн. (двісті вісімдесят дві тисячі шістсот гривень).

В іншій частині позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 250000,00грн (двісті п'ятдесят тисяч гривень).

В іншій частині позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 350000,00грн (триста п'ятдесят тисяч гривень).

В іншій частині позову відмовити.

Речові докази: посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт майна, який накладено згідно ухвал слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2016 на автомобілі VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7 та HYUNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення

судової автотехнічної експертизи №851/16 від 05.10.2016 в розмірі 1055,52грн, судової транспортно-трасологічної експретизи №702/16 від 19.09.2016 в розмірі 3958,20грн, автотехнічної експертизи №9120 від 21.09.2016 в розмірі 6620,00грн., а всього 11633,72грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя І. М. Нечипоренко