Постанова № 6661277, 06.11.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2009 року Справа №2а-4894/09/2370

14 год. 46 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача Горяніна А.О. (за довіреністю),

представника відповідача Кривошия О.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державного підприємства «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» до державної податкової інспекції в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання нечинним і скасування акту від 30.09.2009р. № 4-15052/00993395, визнання незаконними дій та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання нечинним і скасування акту від 30.09.2009р. № 4-15052/00993395, визнання незаконними дій та зобовязання вчинити певні дії.

Позивач стверджує, що актом № 4-15052/00993395 ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі від 30.09.2009 року в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 позивача виключено з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, а свідоцтво платника ПДВ анульовано.

Позивач вважає дії податкового органу по анулюванню свідоцтва неправомірними, а вищезазначений акт незаконним і необґрунтованим, просить визнати нечинним і скасувати акт № 4-15-052/00993395 ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі від 30.09.2009 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування, визнати незаконними дії ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію позивача як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та зобовязати ДПІ у Звенигородському районі відновити з 30 вересня 2009 року дію свідоцтва про реєстрацію позивача як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні звернувся з письмовим клопотанням про виправлення помилки, оскільки в п.3 адміністративного позову помилково зазначений відповідач ДПІ в Звенигородському районі, просив вважати в п.3 прохальної частини позову замість ДПІ в Звенигородському районі - ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі, позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав повністю, позов просив задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Державне підприємство «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» зареєстроване як юридична особа 31.01.1992 року Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією Черкаської області, що підтверджується довідкою АБ № 305363 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22.01.2009 року.

Згідно вказаної довідки основними видами діяльності за КВЕД позивача є: 02.02.0 надання послуг у лісовому господарстві, 02.01.1 лісівництво та лісозаготівля, 20.10.0 лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини, 20.40.0 виробництво деревяної тари, 36.14.0 виробництво інших меблів, 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

Відповідно копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100164576 НБ № 017730 22.07.1997 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, а 01.01.2009 року субєктом спеціального режиму оподаткування. Дата початку дії свідоцтва 02.02.2009 року.

Згідно акту від 30.09.2009 року № 4-15-052/00993395 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі від 28.03.2008 року № 8-р, було встановлено, що підприємство позивача не відповідає критеріям встановленим у п.81.6 та п. 81.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Внаслідок чого, комісія вирішила виключити підприємство з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування відповідно до п. 29.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА від 01.03.2000 року № 79.

Днем прийняття рішення про виключення та датою виключення є дата затвердження вказаного акта 30.09.2009 року, дата з якої позивач вважається платником податку на загальних підставах 01.01.2009 року.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР спеціальний режим оподаткування може обрати сільськогосподарське підприємство, яке проводить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

При цьому сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (п.81.6 ст. 81 Закону).

Сільськогосподарськими вважаються товари зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно Закону України «Про митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку субєктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку їх виробником (пункт 81.7 статті 81 Закону).

Згідно з підпунктом 81.15.3 пункту 81.15 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР діяльність у сфері лісового господарства (лісництва):

а) залісення, вирощування і догляд за деревами або чагарниками чи вирубування дерев та/або чагарників;

б) збирання дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробка та консервація.

Крім того, підпунктом 81.15.6 пункту 81.15 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначено, що виходячи з норм цього пункту Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Такий Перелік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року №23 «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Перелік).

Відповідно до зазначеного Переліку у сфері лісового господарства визначені такі види діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону:

вирощування будівельного лісу: посадка, підсадка саджанців, охорона лісу та лісосік;

вирощування молодого порослевого лісу та балансової деревини;

вирощування лісосадивних матеріалів;

вирощування різдвяних ялинок;

лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини, такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини;

вирубування (дерев) лісу з метою зробити землі придатними для сільськогосподарського виробництва;

вирощування рослинних матеріалів для плетіння;

збирання лісових продуктів (жолудів, каштанів, моху тощо);

збирання соків (березового, кленового);

збирання живиці, природних смол;

збирання насіння дерев і чагарників для лісонасаджень;

збирання корка, шелаку, камеді, бальзамів, дикорослих лубяних рослин;

послуги з лісництва (таксація, оцінка промислового використання лісу, посадка саджанців, залісення та лісовідновлення тощо);

захист лісу від пожеж;

боротьба із шкідниками та хворобами лісу;

послуги з лісозаготівлі (транспортування необробленої деревини у межах лісу).

Відповідно до норм Лісового кодексу ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

При цьому лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.

До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

Згідно з товарною номенклатурою лісові ресурси не є окремою позицією в УКТ ЗЕД і не можуть класифікуватися як сільськогосподарські товари.

При цьому окремі продукти, що отримуються внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки та переробки, класифікуються за окремими позиціями УКТ ЗЕД і відносяться як до груп 1 24 УКТ ЗЕД, так і до інших груп.

Так, до групи 06 під кодом 0602 90 41 00 УКТ ЗЕД відносяться «дерева лісові» та «інші».

Поряд із цим у Примітці до групи 06 визначено, що за умови дотримання винятків, зазначених у другій частині назви товарної позиції 0601, до цієї групи належать тільки живі дерева та рослини, включаючи розсаду овочів, що поставляються з парників, оранжерей чи розсадників для висадки чи для декоративних цілей.

Враховуючи зазначене, для підприємств, які проводять діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється лише на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, визначених Законом «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР і Переліком та в результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наданому пунктом 81.7 статті 81 Закону.

Таким чином, суд приходить висновку, що всі інші види діяльності та продукція, що одержуватиметься субєктами спеціального режиму оподаткування, які здійснюють діяльність у сфері лісового господарства, повинні оподатковуватися податком на додану вартість поза межами спеціального режиму оподаткування у загальновстановленому порядку.

Разом з тим суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно ст. 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 р. № 279-VIнабрала чинності 02.02.2009 року.

Акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування № 4-15052/00993395 було затверджено начальником ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі 30.09.2009 року.

Таким чином, суд приходить висновку, що у відповідача не було права реєструвати та видавати позивачу свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість до набуття чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до положень пункту 29.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА від 01.03.2000 року № 79, якщо за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби встановить, що підприємство не відповідало критеріям, встановленим пунктом 81.6 статті 81 Закону (підпункт 26.1 пункту 26 цього Положення), на момент подання заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, яка стала підставою для видачі Спеціального свідоцтва, то орган державної податкової служби складає акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою N 6-РС. На підставі такого акта орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації.

У цьому випадку дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, датою виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є дата затвердження акта, датою, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником податку на загальних підставах, є дата реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, датою анулювання Спеціального свідоцтва та датою початку дії нового Свідоцтва є дата внесення до Реєстру запису про перереєстрацію.

Також суд зазначає, що позивач обрав способом захисту порушеного права спосіб, який не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, позивач в пункті 1 позовних вимог просить визнати нечинним і скасувати акт № 4-15-052/00993395 ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі від 30.09.2009 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до положень п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08/.2005 року за № 925/11205, акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Суд вважає, що Акт, як службовий документ та лише носій доказової інформації не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд прийшов висновку, що акт оформлення результатів перевірок не є власне рішенням податкового органу.

Предметом оскарження в даному випадку може бути лише рішення комісії про анулювання свідоцтва.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 79, 86, 94, 97, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 10 листопада 2009 року.

Головуючий С.О. Кульчицький