Рішення № 66611668, 18.05.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4262/16-ц

провадження №2/619/635/17

Рішення

іменем України

18 травня 2017 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

установив:

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якому стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2000626830 від 28.08.2012 року у розмірі 7055,97грн та заборгованість за кредитним договором №2002723547 від 20.02.2013 року у розмірі 23979,05грн, посилаючись на те, що 23.04.2012 року між ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту №1001683686. Відповідно до умов даного договору відповідачу було надано кредит в сумі 10000,00грн. Строк повернення кредиту - 24 місяці.Згідно з п.1.4.3 кредитного договору № НОМЕР_1 від 28.08.2012 року за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплатити банку відповідну плату. У відповідності до п.1.1 кредитних договорів для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись процентна ставка у розмірі 17% річних.20 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2002723817, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 20000,00 грн.Строк повернення кредиту 36 місяців.Згідно з п.1.4.3 кредитного договору №2002723547 від 20.02.2013 року за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплатити банку відповідну плату. У відповідності до п.1.1 кредитних договорів для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись процентна ставка у розмірі 9,99% річних. 22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір купівлі продажу кредитного портфелю б/н. Згідно з вищевказаним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг» прийняло на себе зобов'язання за кредитними договорами: № НОМЕР_2 від 23.04.2012 року, №2002723817 від 20.02.2013 року. Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за кредитними договорами: № НОМЕР_2 від 23.04.2012 року, № НОМЕР_3 від 20.02.2013. В порушення зазначених умов кредитних договорів відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки. Взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № НОМЕР_2 року від 23.04.2012, відповідач не виконує, в зв'язку з чим, станом на 14.11.2016 виникла заборгованість розмірі 4867,66грн, яка складається: 2811,18 грн - заборгованість по сплаті кредиту, 556,48 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 1500,00 грн- сума комісії. Взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № НОМЕР_3 року від 20.02.2013 року відповідач не виконує, в зв'язку з чим, станом на 14.11.2016р. виникла заборгованість в розмірі 23979,05грн, яка складається: 16367,66 грн - заборгованість по сплаті кредиту, 1914,51грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 5696,88 грн - сума комісії.

Відповідач у судове засідання не зявився, надавши заяву про заперечення проти позовних вимог та застосування позовної давності, оскільки останній платіж ним був зроблений у жовтні 2013 року.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надавши заяву про відкладення розгляду справи на тій підставі, що 17.07.2017 позивачем отримано пояснення відповідача та заяву застосування позовної давності, у звязку з чим необхідно надати додаткові пояснення на обґрунтування позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову у відкладенні розгляду справи, оскільки як вбачається з поштового повідомлення зазначені вище пояснення та заяву позивачем отримано 04.05.2017, а не 17.05.2017, до того ж, матеріали справи містять заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі представника.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.04.2012 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту №1001683686.

Відповідно до умов даного договору відповідачу було надано кредит в сумі 10000,00грнстроком на 24 місяці.

Згідно з п.1.4.3 кредитного договору № НОМЕР_1 від 28.08.2012 року за користування кредитом ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити банку відповідну плату. У відповідності до п.1.1 кредитних договорів для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись процентна ставка у розмірі 17% річних.

Згідно з п. 1.4.4 кредитного договору, за обслуговування кредиту відповідач щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентів, сплачує комісію, розмір якої визначений в графіку платежів, що є невід'ємною частиною даного договору.

Крім того, 20 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2002723817, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 20000,00грн строком на 36 місяців.

Згідно з п.1.4.3 кредитного договору №2002723547 від 20.02.2013 року за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплатити банку відповідну плату. У відповідності до п.1.1 кредитних договорів для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись процентна ставка у розмірі 9,99% річних.

Згідно з п.1.4.4 кредитного договору, за обслуговування кредиту відповідач щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентів, сплачує комісію, розмір якої визначений в графіку платежів, що є невід'ємною частиною даного договору.

22.12.2014 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н. Згідно з вищевказаним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг» прийняло на себе зобов'язання за кредитними договорами: № НОМЕР_2 від 23.04.2012 року, №2002723817 від 20.02.2013 року. Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за кредитними договорами: № НОМЕР_2 від 23.04.2012 року, № НОМЕР_3 від 20.02.2013 року.

Взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № НОМЕР_2 від 23.04.2012, ОСОБА_2 не виконав, в зв'язку з чим, станом на 14.11.2016 виникла заборгованість розмірі 4867,66грн, яка складається: 2811,18 грн - заборгованість по сплаті кредиту, 556,48 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 1500,00 грн- сума комісії.

Взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № НОМЕР_3 року від 20.02.2013 ОСОБА_2 не виконав, в зв'язку з чим, станом на 14.11.2016 виникла заборгованість в розмірі 23979,05 грн, яка складається: 16367,66 грн - заборгованість по сплаті кредиту, 1914,51 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 5696,88 грн - сума комісії.

Сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), про що свідчать графіки платежів.

За змістом частини третьоїстатті 254 ЦК Українистрок, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно зі ст.256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст. 266 ЦК України).

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту

позиція висловлена настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічні висновки Верховного Суду України містяться в наданих для порівняння постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 та 3 червня 2015 року № 6-31цс15.

Відповідно до вимогст. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За вимогами ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5"Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

При цьому, суд зазначає, що із закінченням позовної давності погашується право на захист, внаслідок чого субєктивне матеріальне право стає незахищеним. Зі спливом позовної давності незахищене субєктивне право припиняє своє існування. Право на захист, а з ним і субєктивне матеріальне цивільне право, вважаються припиненими з моменту набрання законної сили рішенням суду про відмову у захисті у звязку зі спливом позовної давності, отже, зі спливом позовної давності незахищене субєктивне право повинно вважатися втраченим.

На запит суду позивачем надано детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №1001683686 від 23.04.2012 у розмірі 4867,66грн. та за кредитним договором №2002723818 від 20.02.2013 у розмірі 23979,05грн, з якого вбачається, що останній платіж відповідачем здійснено 23.10.2013, з позовом банк звернувся 13 грудня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 209 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. М. Нечипоренко