Рішення № 66611134, 16.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1001/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Письменний О. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів Дьомич Л.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року у справі за її позовом до приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус Онуфріївського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, -

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з 2015 року вона проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_6, оскільки він тяжко хворів та потребував стороннього догляду. У період з 22 грудня 2015 року до 02 січня 2016 року її батько проживав у ОСОБА_5. 27 січня 2016 року її батько помер. Після звернення до державного нотаріуса їй стало відомо, що її батьком було складено заповіт на імя ОСОБА_5 Вважає, що заповіт посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 та підписаний її батьком є недійсним, оскільки за життя батько не повідомляв її щодо наміру скласти заповіт на імя ОСОБА_5 При цьому, зазначає, що батько приймав сильнодіючі препарати, які впливали на його свідомість, а тому волевиявлення батька щодо складання заповіту не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Посилаючись на ці обставини, просила визнати вказаний заповіт недійсним.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки при його складанні заповідувач був дієздатним, а його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що позивач є дочкою ОСОБА_6, який помер 27 січня 2016 року /а.с.4, 5/. 26 грудня 2015 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, заповів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, усі свої права та обовязки, які йому належали на момент складання заповіту, а також права та обовязки, які можуть належати йому у майбутньому та усе його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на, що він за законом матиме право. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3 /а.с.50/.

Згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

У відповідності до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-2 статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (Постанова ВСУ № 9) зазначено: «Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса».

Відповідно до ст. 26 ЦПК особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві. Субєкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, предявивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих субєктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК). Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є субєкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх субєктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обовязок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, слід зробити висновок, що оспорювання прав і обовязків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні), нотаріуси в розумінні статей 30, 34, 35 ЦПК не є особами, прав і обовязків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.

Отже, особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших субєктів спірних матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не визначився з колом осіб, які можуть брати участь у даній справі та не залучив до участі у справі належного відповідача, тому суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав відповідності оспорюваного правочину вимогам закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не наділений відповідними повноваженнями щодо заміни неналежної сторони у справі, позов не може бути задоволений за участю неналежного відповідача.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з вказаних підстав.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус Онуфріївського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: