Рішення № 66610697, 16.05.2017, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1867/16-ц

16 травня 2017 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого- судді - Грещука Р.П.

секретаря - Клекот Л.М.,

з участю представника позивача - відповідача- Романка В.М.,

представника відповідача -позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

17.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

27.10.2016 року ОСОБА_3 пред'явила до ОСОБА_2 зустрічний позов про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Ухвалою суду від 22.12.2016 року дані позови об'єднані в одне провадження та прийняті до сумісного розгляду.

В судовому засіданні представник позивача -відпвідача вимоги ОСОБА_2 підтримав з підстав, наведених в позовній заяві.

Просить суд постановити рішення, яким визначити позивачу ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька позивача- ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відповідача-позивача ОСОБА_3 просить відмовити, оскільки вважає, що відповідач-позивач пропустила строк позовної давності, тобто строк звернення до суду з даним позовом, передбачений ЦК України.

Відповідач- позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги ОСОБА_2 не визнала. Суду пояснила, що позивач пропустив термін подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору без поважних причин, оскільки знав про смерть свого батька, однак не скористався своїм правом написати заяву в нотаріальну контору, тому пропустив термін, встановлений законом для прийняття спадщини.

Просить суд відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог.

Її позовні вимоги просить задоволити з підстав, наведених в позовній заяві. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 07.06.2004 року позивачу-відповідачу ОСОБА_2 державним нотаріусом Городенківської РДНК Паньківим Д.М. у спадковій справі №448, зареєстроване в реєстрі за №1126 на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, а саме на цілий житловий будинок, зазначений літерою «А», житловою площею -33,3 кв.м., загальною площею -42,8 кв.м. з приналежними господарськими прибудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

Заслухавши представника позивача-відповідача, відповідача-позивача, його представника та дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України, і, які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м.Надвірна, Івано-Франківської області помер батько позивача - ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про його смерть серія НОМЕР_2, яке видане ІНФОРМАЦІЯ_2 року відділом ДРАЦС реєстраційної служби Надвірнянського РУЮ в Івано-Франківській області.

Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, де покійний ОСОБА_6 проживав з своєю дружиною ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

З'ясовано також, що ще за життя, на випадок смерті батько позивача- відповідача -ОСОБА_6, 28.03.2007 року зробив заповітне розпорядження, яким все своє майно заповів відповідачу-позивачу- ОСОБА_3.

Як вбачається з пояснень представника позивача-відповідача про те, що батько помер відповідач-позивач ОСОБА_2 не повідомила і про це йому стало відомо тільки приблизно через три місяці після смерті батька від чоловіка відповідача- позивача.

Крім того, тільки в квітні 2016 року позивач-відповідач дізнався і про заповіт зроблений ОСОБА_6, а саме під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Городенківської РДНК про оскарження дій нотаріуса в Городенківському р-нному суді, де його (ОСОБА_2.) було залучено до справи, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог. Відповідно, ним була подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_3 про визнання права на обов'язкову частку у спадщині як інваліда першої групи, яка була об'єднана з первісним позовом.

Доведено також, що 26.04.2016 року в Надвірнянську РДНК через приватного нотаріуса Городенківського РНО було направлено заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку у майні ОСОБА_6- батька позивача-відповідача, як інваліда першої групи.

28.04.2016 року Надвірнянською РДНК за вихідним №02-14/833 ОСОБА_2 було направлено повідомлення про те, що він має право на обов'язкову частку у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України, як інвалід першої групи, однак у відповідності до ст.1268 ЦК України ним пропущено термін для прийняття спадщини, а тому необхідно звернутися до суду з приводу продовження строку для прийняття спадщини.

Судом також перевірено, що 16.08.2016 року Городенківським р-нним судом постановлено ухвалу, якою позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на обов'язкову частку у спадщині, як інваліда першої групи залишено без розгляду на підставі поданої ним заяви.

За приписом ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк в шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що судом може бути встановлено додатковий строк на прийняття спадщини якщо судом буде визнано поважність причини пропуску строку на прийняття спадщини, при цьому поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини в шестимісячний термін вважається: відсутність у спадкоємця інформації про наявність заповіту, складеного на його користь; важка хвороба спадкоємців, що мала місце протягом основної частини строку для прийняття спадщини,

за відсутністю у них можливості відправити заяву про прийняття спадщини поштою; перебування спадкоємця протягом основної частини строку для прийняття спадщини за кордоном; перебування протягом основної частини строку для прийняття спадщини у відрядженні за відсутністю у них можливості відправити заяву про прийняття спадщини поштою; перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних сил України.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р., «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Зі змісту ст.60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд не бере до уваги твердження в судовому засіданні відповідача-позивача та її представника про те, що позивач-відповідач знав про смерть батька, однак ніяк не відреагував та не приїхав до нього, а також у встановлений законом термін, як спадкоємець, не подав заяву в нотаріальну контору, оскільки такі показання не спростовують ту обставину, що основною причиною пропуску подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору є стан здоров'я ОСОБА_2, який являється інвалідом І-ї групи, що стведжується його посвідченням, копія якого долучена до матеріалів справи.

Тому, оцінюючи в сукупності здобуті докази, а також за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення, оскільки вважає поважними причини, що не дали змогу прийняти позивачу- відповідачу спадщину.

Що стосується зустрічних позовних вимог відповідача-позивача ОСОБА_3 судом встановлено наступне.

Як було констатовано вище, 28.03.2007 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким все своє майно заповів відповідачу-позивачу -ОСОБА_3

До спливу шести місяців після смерті батька- ОСОБА_6 ОСОБА_3 звернулась в Надвірнянську РДНК із заявою про прийняття спадщини, в зв'язку із чим було заведено спадкову справу (номер у нотаріуса -270/2015), що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 40504882 від 27.05.2015 року.

Квартира за адресою АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 в рівних долях з дружиною- ОСОБА_2., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на підставі договору міни квартири від 16.01.1996 року.

Будинок за адресою АДРЕСА_2 належав ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в рівних частках на підставі договору купівлі -продажу від 02.09.1997 року.

Оскільки ОСОБА_6 на час смерті був зареєстрований за одною адресою з своєю покійною дружиною ОСОБА_2 і не відмовився від спадщини, то, відповідно до ст.1268 ЦК України прийняв її.

Перевірено також, що згідно відомостей, які містяться в Інформаційній довідці зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 40690316 від 17.06.2015 року, яка складена державним нотаріусом Надвірнянської РДНК Войташеком І.І. після смерті ОСОБА_2 в Городенківській ДНК 07.06.2004 року було заведено спадкову справу (номер у спадковому реєстрі- 3539106, номер у нотаріуса -448) та видано свідоцтво про право на спадщину (номер у спадковому реєстрі -31830093, нотаріальний бланк- ВВЕ 284983, номер в реєстрі нотаріальних дій -1126).

Спадкова справа заведена за заявою ОСОБА_2 і йому ж видано свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, рішенням Городенківського р-нного суду Івано-Франківської області від 16.08.2016 року у справі № 342/214/16-ц задоволено позов ОСОБА_3 та визнано незаконними та неправомірними дії державного нотаріуса Городенківської РДНК Паньківа Д.М. щодо заведення 07.06.2004 року спадкової справи № 448 (номер у спадковому реєстрі- 3539106) після смерті ОСОБА_2, а також визнано незаконними та неправомірними дії державного нотаріуса Городенківської РДНК Паньківа Д.М. щодо видачі 07.06.2004 року свідоцтва про право на спадщину (номер у спадковому реєстрі -31830093, нотаріальний бланк- ВВЕ 284983, номер в реєстрі нотаріальних дій -1126) після смерті ОСОБА_2

Як встановлено під час розгляду справи № 342/214/16-ц 07.06.2004 року державним нотаріусом Городенківської РДНК Паньківим Д.М., ОСОБА_2-позивачу-відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (номер за реєстром- 1126), на спадкове майно після смерті матері-ОСОБА_2., а саме на цілий житловий будинок під літ. «А», житловою площею - 33,3 кв.м., загальною площею - 42,8 кв.м. з приналежними господарськими прибудовами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та належало покійній на підставі договору купівлі - продажу № 611 від 02.09. 1997 року.

Крім того, в судовому засіданні доведено, що видачі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом передували ряд порушень, які суттєво вплинули на його є законність.

Зокрема, згідно рішення Городенківського р-нного суду Івано-Франківської області від 16.08.2016 року у справі № 342/214/16-ц задоволено позов ОСОБА_3 та визнано незаконними та неправомірними дії державного нотаріуса Городенківської РДНК Паньківа Д.М. щодо заведення 07.06.2004 року спадкової справи № 448 (номер у спадковому реєстрі 3539106) після смерті ОСОБА_2, а також визнано незаконними та неправомірними дії державного нотаріуса Городенківської РДНК Паньківа Д.М. щодо видачі 07.06.2004 року свідоцтва про право на спадщину (номер у спадковому реєстрі- 31830093, нотаріальний бланк- ВВЕ 284983, номер в реєстрі нотаріальних дій- 1126) після смерті ОСОБА_2

Дане рішення мотивовано тим, що в порушення норм ст.1221 ЦК України та п.п. 205, 206, 207 розділу 22 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» вищевказане свідоцтво видане не за місцем відкриття спадщини у м. Надвірна, а в м. Городенка.

Також, відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05. 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються ЦК України, З-нами України від 02.09.1993 року «Про нотаріат», від 23.06.2005 року «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності Цивільним Кодексом і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а строк на її прийняття закінчився 29.02.2004 року, тобто до даних правовідносин застосовуються норми ЦК України.

Статтею 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Зі змісту ст. 1270 ЦК України видно, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Як вбачається із свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3, видане відділом РАГС Надвірнянського РУЮ від 01.09.2003 року, актовий запис № 152) остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Шестимісячний строк на прийняття спадщини почався ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а закінчився 29.02.2004 року. Однак, заява про прийняття спадщини та заява про видачу свідоцтва про право на спадщину подані тільки 07.06.2004 року, спадкова справа заведена 07.06.2004 року, тобто дані дії вчинені через три місяці після закінчення строку на прийняття спадщини.

Таким чином можна вважати, що фактично ОСОБА_2 спадщину не прийняв, тому видача свідоцтва про право на спадщину є незаконним.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Покійний на даний час ОСОБА_6 -батько ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на час смерті ОСОБА_2, їхньої матері, був з нею зареєстрований, вона була його дружиною, і в зв'язку з цим, як спадкоємець першої черги прийняв спадщину в порядку ст. 1268 ЦК України.

Згідно ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Станом на день смерті дружини ОСОБА_2 ОСОБА_6 мав 65 років і, відповідно, також мав право на обов'язкову частку після смерті дружини, яку прийняв.

Як визначено в ст. 22 КпШС УРСР, який діяв на момент укладення договору купівлі - продажу № 611 від 02.09.1997 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Оскільки будинок в с. Слобідка набутий подружжям за час шлюбу та є спільним майном подружжя, видача свідоцтва про право на спадщину на весь будинок є незаконним.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодеку, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Беручи до уваги ту обставину, що про існування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.06.2004 року відповідач-позивач дізналася тільки в 2016 році під час розгляду Городенківським р-нним судом Івано-Франківської області цивільної справи за її позовом до Городенківської РДНК про оскарження дій нотаріуса та зустрічним позовом ОСОБА_2 до неї про визнання права на обов'язкову частку у спадщині як інваліда першої групи, строк звернення до суду з позовом, на переконання суду, нею не пропущено, тому позов підлягає розгляду по суті.

Таким чином, на підставі наведеного, вбачається, що в даному випадку порушені законні права відповідача-позивача ОСОБА_3 щодо володіння, користування, розпоряджання спадковим майном.

Зазначені порушення, на переконання суду, є суттєвими та являються підставами для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.06.2004 року, яке видане державним нотаріусом Городенківської РДНК Паньківим Д.М. на ім'я ОСОБА_2

Зі змісту статті 16 ЦК України видно, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Ч.2 вказаної статті передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Нормами ст.1301 ЦК України визначено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, оцінюючи в сукупності здобуті докази, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом підлягає до задоволення, а свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07.06.2004 року слід визнати недійсним.

На підставі наведеного, ст.1220, 1221, 1258, 1270, 1272 підставі ст.ст. 16, 268 ч.4, 1301 ЦК України та керуючись ст.ст. 3, 15, 208, 212, 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задоволити.

Визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ід. номер НОМЕР_1 додатковий строк для прийнятття спадщини -три місяці з часу вступу рішення в законну силу для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька- ОСОБА_6 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задоволити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 07.06.2004 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ід. номер НОМЕР_1 державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори Паньківим Д.М. у спадковій справі №448, зареєстроване в реєстрі за №1126 на спадкове майно після смерті ОСОБА_8, а саме на цілий житловий будинок, зазначений літерою «А», житловою площею -33,3 кв.м., загальною площею -42,8 кв.м. з приналежними господарськими прибудовами, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_2

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання

апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення виготовлено 19.05.2017 року