Вирок № 66609400, 22.05.2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/178/15-к

Провадження № 1-кп/0182/88/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого-судді Борисової Н.А.

при секретарі Величко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових рішень 30 липня 2014 року за №12014040340003132 стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Покровське, Нікопольського району, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, мешкає: АДРЕСА_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Толстика А.В.,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника Гороха О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з встановленою слідством особою, щодо якої 17.11.2014 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області винесено обвинувальний вирок за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України, який не набрав законної сили, приблизно о 22 годині 00 хвилин 20.04.2014 року, знаходячись біля домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_3, знаючи про наявність в гаражі, розташованому на території даного домоволодіння, автомобіля ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, вирішили ним заволодіти. Реалізуючи свій злочинний намір, встановлена слідством особа залишилась неподалік гаражу та спостерігала за діями ОСОБА_1, який скориставшись відсутністю власника та інших осіб, шляхом вільного доступу через відкриті двері, проник в приміщення гаражу. В приміщенні гаражу, з метою заволодіння транспортним засобом, таємно, умисно з корисливих мотивів, ОСОБА_1 завів автомобіль ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та виїхав з приміщення гаражу, після чого встановлена слідством особа сіла в автомобіль під керуванням ОСОБА_1 та вони втекли з місця вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, ОСОБА_1 разом із встановленою слідством особою заволоділи транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, чим заподіяли йому матеріальну шкоду в сумі 11025 грн.

ОСОБА_1 не визнав своєї провини в інкримінованому злочині, але не заперечував, що в день Пасхи, 20.04.2014 року допоміг потерпілому, який був в стані алкогольного сп»яніння зі своїм кумом, а він разом з ОСОБА_4, з яким зустрівся випадково і який є його однокласником, завести автомобіль і довезти потерпілого додому. При цьому ОСОБА_4 ходив за пальним, але де він його узяв йому невідомо. А він керував автомобілем до гаражу потерпілого. Після чого їх запросили в гості, де особисто він не вживав самогон, а лише робив вигляд, щоб не образити господарів. Після чого вийшли з ОСОБА_4 та розійшлися. Стверджує, що того вечора давав ОСОБА_4 користуватися своїм телефоном. Про обставини викрадення автомобіля ОСОБА_5 нічого пояснити не може, бо не вчиняв цієї крадіжки, а ОСОБА_4 оговорив його під час судового розгляду кримінального провадження стосовно нього. Вважає, що через те, що коли ОСОБА_4 затримали, він не виконав його прохання та не передав йому цигарки та інше, що він просив. При цьому не заперечував, що знайомий зі свідком ОСОБА_6 по роду служби, оскільки кілька разів він у складі оперативної групи у якості водія виїздили до нього, і як йому було відомо від колег, останній продавав або вживав сам наркотичні засоби. Просив виправдати його за пред»явленим обвинуваченням.

Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що він за дорученням придбав у свого кума - ОСОБА_7 автомобіль марки ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1. Була Пасха, неділя, вихідний день в гості прийшли куми і він разом з кумом - ОСОБА_9, поїхали ловити бичків. Трохи випили та коли поверталися назад, на вул.Смоленській у них закінчилося пальне в машині. По вулиці проходили ОСОБА_4, з батьком якого він був знайомий та ОСОБА_1, які принесли бензин, залили його, і він запропонував їм поїхати до нього за стіл, щоб віддячити. Вони погодилися, а ОСОБА_1 попросився сісти за руль. Він дозволив, бо бачив, що йому хотілося покерувати автомобілем. ОСОБА_1 їхав до воріт, а в гараж заганяв автомобіль він особисто. У нього вдома і хвіртка у двір і двері в гараж завжди відчинені. Випивали всі разом, потім приблизно о 21-22 год. хлопці пішли, а вони з кумом ще продовжили. Після чого провів кума та лягли спати. Його цивільна дружина помітила відкриті ворота на вулиці та відсутність автомобіля, в якому також знаходився належний йому мобільний телефон. Тоді ж був викрадений і мопед, який стояв в гаражі. Він одразу ж подумав, що саме хлопці забрали машину і пішов до батька ОСОБА_4, якого вдома не було. Через кілька годин прийшов батько ОСОБА_4 і сказав, що його син у нього в хаті не був, горілку не пив і нічого не крав. Це його обурило і він звернувся в міліцію з заявою. Машину йому повернули, але де вилучили йому невідомо, оскільки він забирав її на стоянці біля міськвідділу. Номер викраденого у нього мобільного телефону, який перебував в автомобілі, він повідомив співробітникам міліції, вони телефонували на цей номер і їм відповідали хлопці й дівчата, багато голосів і «посилали» їх. Мобільний телефон та мопед йому ніхто не повернув. В міліції показували фотографії серед який він впізнав ОСОБА_1. Цивільний позов потерпілим не заявлений. Покладався на розсуд суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7 підтвердив суду що саме він придбав викрадений у ОСОБА_5 автомобіль за дорученням у розібраному стані. Відремонтував та приблизно рік користувався ним. Після чого продав своєму куму - ОСОБА_5. Хто є справжнім власником автомобіля відповідно до технічного паспорта йому невідомо.

Свідок ОСОБА_10 підтвердила, що її чоловік, який на даний час страждає рядом хронічних захворювань і за станом здоров»я не може надати свідчення суду. Передав автомобіль ВАЗ21013 ОСОБА_7 за гроші.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона спільно проживає з потерпілим. 20.04.2014 року її чоловік ОСОБА_5 повернувся з рибалки разом з обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_4, яких вона в той день бачила вперше. ОСОБА_4 назвав її тьотя ОСОБА_11 і повідомив, що знає її як маму ОСОБА_18 і поважає. Хлопці пішли від них, ще було видно. Приблизно через 20 хвилин прийшла кума і забрала від них свого чоловіка. Коли вони вдома, то двері в гараж завжди не зачинені. Приблизно о 04 годині з вікна кухні, яке виходить на гаражні ворота, вона побачила, що немає машини. Прибігла до гаражу і побачила, що не було машини і мопеда. Їй відомо, що викрадену машину можливо було завести без ключа. Хто саме вчинив крадіжку їй невідомо, але наступного дня зі слів людей, їй стало відомо, що крадіжку вчинив ОСОБА_4, якого чоловік намагався відшукати сам без міліції. Під час досудового розслідування по фото вона впізнала і ОСОБА_1 і ОСОБА_4, як осіб, які перебували у них в гостях на передодні крадіжки. При цьому під час впізнання їй показували фото ОСОБА_1 у формі співробітника міліції.

ОСОБА_4, якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, що належить потерпілому ОСОБА_5, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, яке відповідно до вироку Нікопольського міськрайонного суду від 17.11.2014 року мало місце в ніч на 22.04.2014 року, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка, який склав присягу суду, повідомив наступне. ОСОБА_1 його однокласник. Вони випадково зустрілися на Пасху 2014 року в районі 3 дільниці і домовилися поїхати в кафе «Жасмін» випити пива. Попереду них їхала машина, яка зламалася і вони допомогли господарю заправити машину і довезли їх додому. Після чого їх обох запросили в гості. Стверджує, що вони не випивали, лише пригубили чарку, щоб не ображати господаря, який як з»ясувалося знає його батька, до того ж особисто він вживає наркотичні засоби, а не алкоголь. Вони перебували деякий час в гостях, а потім, коли господарі добряче випили, вони розійшлися з ОСОБА_1 і попрощалися. Стверджує, що посвідчення на керування автомобілем він не має, але навики керування автомобілем у нього є, оскільки безпосередньо у нього було два автомобіля марки ВАЗ «5 та 1» моделей. Через деякий час, як вони розійшлися з ОСОБА_1, він повернувся і викрав автомобіль, скориставшись тим, що гараж був відчинений. Після чого разом з ним в автомобілі катався малознайомий чоловік приблизно 40 років звуть чи то ОСОБА_12 чи то ОСОБА_19, який проживає по АДРЕСА_4. Викрадений автомобіль продав ОСОБА_6. ОСОБА_1 в судовому засіданні оговорив за те, що був злий на нього через те, що він, перебуваючи у конвої не передав йому потрібних речей.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з ОСОБА_4 з 2014 року. Вночі, після Пасхи, ОСОБА_4 приїхав до нього за бензином і він йому продав 2л бензину за 20 гривень. При цьому за кермом машини був якийсь здоровий чоловік. З ОСОБА_1 він особисто не знайомився і раніше взагалі його не бачив. Разом з ОСОБА_4 був інший незнайомий йому чоловік.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він був знайомий і з ОСОБА_4 і з ОСОБА_1 При цьому йому було відомо, що ОСОБА_1 співробітник міліції, оскільки він бачив його у формі, а познайомився випадково в одній спільній компанії. Але спілкувався більше з ОСОБА_4, бо чотири роки тому допомагав ОСОБА_4 продавати різне майно. Коли, точно він не пам»ятає, йому зателефонували вночі з незнайомого для нього номеру телефону, він вже спав, і пояснили, що є машина з документами, не крадена, яку потрібно терміново продати за 1,5-2 тис. Автомобіль «копійка» жовтого кольору. До нього у двір пригнали вказаний автомобіль троє чоловік ОСОБА_4, незнайомий йому хлопець, який мав вигляд наркомана, оскільки вів себе неадекватно і ОСОБА_1 Він допускає, що ОСОБА_4 не вміє керувати автомобілем, оскільки раніше він не бачив його за кермом машини. В його присутності за кермом був саме ОСОБА_1 і особисто він вважав, що власником автомобіля є той, хто керує. Біля районної лікарні ОСОБА_1 та третій хлопець вийшли з машини, а він разом з ОСОБА_4 спустилися і закотили машину в гараж. При цьому саме ОСОБА_4 його запевнив, що з машиною усе гаразд і на неї були документи. Сумніви щодо законності придбання автомобіля у нього виникли тоді, коли через тиждень ОСОБА_4 почав йому пропонувати купити мопед, але він відмовився. Автомобіль у нього вилучили через кілька місяців. При цьому він віддав хлопцям свої особисті гроші, які просто поклав на капот і хто саме з них забрав їх він не пам»ятає. Стверджує, що телефонував на номер телефону з якого вони його набирали, зі свого номеру телефону, а саме НОМЕР_3.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що ОСОБА_1 працював в Нікопольському МВ УМВС під його безпосереднім керівництвом півроку. Він сумлінно виконував свої службові обов»язки, дисциплінований і особисто він в останню чергу міг подумати на ОСОБА_1, як на особу, яка може вчинити правопорушення. Зі слів ОСОБА_1 знав, що він знайомий з ОСОБА_4, який раніше судимий і утримувався в ІТТ Нікопольського МВ УМВС. Йому відомо, що між ним та ОСОБА_1 був конфлікт через те, що ОСОБА_1 відмовився передати ОСОБА_4 пачку цигарок. Під час досудового розслідування він повідомив номера телефону і адресу проживання ОСОБА_1, які той зазначив сам.

За клопотанням сторони обвинувачення, судом досліджені докази, допустимість та законність, яких, окрім протоколів пред»явлення особи для впізнання, сторонами у провадженні не оспорюється. Сторона захисту просила визнати незаконними доказами протоколи пред»явлення особи для впізнання свідкам ОСОБА_6, ОСОБА_11, посилаючись на те, що у своїх показах зазначені свідки не говорили про те, що їм відомо, що ОСОБА_1 є співробітником поліції, не зазначали прикмети за якими вони зможуть його впізнати, а їм були пред»явлені фото для впізнання обвинуваченого, який знаходився у форменому одязі співробітника міліції. Дослідивши зазначені протоколи вважаю, що вказані докази є законними і достовірними. Оскільки впізнання особи, в даному випадку обвинуваченого ОСОБА_1, за фотознімками проведено з дотриманням вимог ст.ст. 223, 228 КПК України. Свідкам було пред»явлено для впізнання фото не менш трьох осіб, які за статурою, віком та одягом не мали індивідуальних відзнак.

Згідно протоколу заяви потерпілого ОСОБА_2 (а.п.29) від 22.04.2014 року він просить притягнути до кримінальної відповідальності невстановлену особу, яка незаконно заволоділа належним йому скутером та автомобілем вартістю 12 тис. гривень в проміжок часу з 20 год. 21.04.2014 року по 04 год. 22.04.2014 року. Як пояснювала свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні, її чоловік ОСОБА_2 намагався сам вжити заходів для розшуку ОСОБА_4, з батьком якого був знайомий і лише одержавши відповідь про те, що ОСОБА_4 не був присутнім у них в будинку і не вчиняв крадіжки, він звернувся до поліції. Цей факт підтвердив і сам потерпілий ОСОБА_2, зазначивши, що така відповідь його образила, бо він запросив їх у свою хату, віддячити. Відповідно до протоколу огляду місця події злочину, яким є приміщення гаражу, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_3 ( а.п.79-81) металеві двері гаражу на момент огляду відчинені та в гаражі не було транспортних засобів. Свідок ОСОБА_6 06.06.2014 року під час досудового розслідування добровільно видав автомобіль ВАЗ2101 д.з. НОМЕР_1 жовтого кольору ( а.п.96), який був оглянутий в той же день слідчим на майданчику біля приміщення Нікопольського ВП (а.п.97-102). При цьому відповідно до протоколу пред»явлення особи для впізнання за фотознімками (а.п.53-55) 23.09.2014 року свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_1 як особу, яку бачив при здійсненні купівлі автомобіля ВАЗ у квітні 2014 року і вказана особа була за кермом автомобіля. 25.09.2014 року свідок ОСОБА_11 під час пред»явлення їй фото для впізнання також вказала на ОСОБА_1, як на особу, з якою її чоловік 20.04.2014 року повернувся додому та яку вона підозрює у вчиненні крадіжки автомобіля (а.п.61-63). Відповідно до наданих документів законним власником зазначеного автомобіля згідно технічного паспорту є ОСОБА_20., який надавав довіреність щодо представництва своїх інтересів ОСОБА_7 ( а.п.123,124). Відповідно до трафіку з»єднань абонентського номера НОМЕР_4, яким як встановлено під час досудового розслідування користувався ОСОБА_1, 20.04.2014 року 0 13год. 55хвил. 02сек. на його номер мобільного телефону надійшло СМС повідомлення з абонентського номеру НОМЕР_5, яким як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 користувався саме він. Крім того, в той же день 20.04.2014 року о 22год.42 хвил.42сек. зазначені абоненти мали розмову тривалістю 09 сек., а саме з номеру абонента, яким користувався ОСОБА_6 було здійснено вхідний дзвінок на абонентський номер ОСОБА_1 (а.п.171-172), що підтверджує покази свідка ОСОБА_6, надані ним в судовому засіданні та вказує на те, що ОСОБА_1 був присутнім під час продажу викраденого автомобіля. Крім того, належний йому номер мобільного телефону в проміжок часу 20.04.2014 року, а саме в 20.01.55 працював в районі БС, розташованої по АДРЕСА_5 в азімуті 260 градусів, тобто в районі АДРЕСА_3, а потім за цими ж координатами в проміжок часу з 20.21.57 год. до 20.52.12 год. та з 21.03.42 год. до 21.53.38 год. При цьому потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишили його домівку в проміжок часу з 21 до 22 години, що відповідає трафікам з»єднань абонентського номеру ОСОБА_1 Крім того, відповідно до наданого трафіку з»єднань очевидно, що протягом доби ОСОБА_1 постійно переміщувався, він перебував в с. Покровське, в с.Олексіївка, та в зоні дії різних БС в м. Нікополі. Те, що він в цей день перебував за межами міста підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню :1) подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив тощо та інші… Обов»язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожен з досліджених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, вважає, що сукупність зібраних доказів у своєму взаємозв»язку не є достатніми для визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Очевидців крадіжки автомобіля потерпілого ОСОБА_5 не встановлено. Ніхто зі свідків обвинувачення прямо не вказав на ОСОБА_1 як на особу, що причетна до викрадення автомобіля ВАЗ 21013 номерний знак НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_5 Свідок ОСОБА_4 під час досудового розслідування, в судовому засіданні, та будучи допитаним свідком у зазначеному провадженні змінив покази саме стосовно участі ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину. Причину він пояснив суду, як помста через те, що ОСОБА_1. беручи участь у конвоюванні його після затримання, на його прохання не передав йому цигарки та наркотичні засоби. Вказані обставини стороною обвинувачення залишилися поза увагою. Відповідно до постанови прокурора Нікопольської місцевої прокуратури ОСОБА_12 від 30.07.2014 року (а.п.25,26т.2) про виділення матеріалів, в ході проведення досудового розслідування, встановити особу, яка разом з ОСОБА_4 в ніч на 22.04.2014 року шляхом вільного доступу з гаражу, який розташований по АДРЕСА_3, повторно заволоділа автомобілем ВАЗ21013 д.з.НОМЕР_1 вартістю 12 тис. гривень та скутером ЕХ-50ат Дельта вартістю 2650 грн., а також мобільним телефоном, які належать ОСОБА_2, не виявилося можливим, оскільки жодної інформації під час досудового розслідування ОСОБА_4 стосовно цієї особи не повідомляв. Сторона обвинувачення посилається як на беззаперечний доказ вини ОСОБА_1 - на покази свідка ОСОБА_6, якому невідомо про обставини викрадення автомобіля. До того , треба прийняти до уваги репутацію свідка ОСОБА_6, який з його слів, знайомий тривалий час з ОСОБА_4, якому допомагав перепродавати різні речі. Крім того, він сам неодноразово потрапляв в поле зору поліції та притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, пов»язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, що викликає сумніви у достовірності його показів. Не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_1 обставини встановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4, оскільки жоден вирок не має преюдиціального значення. Крім того, відповідно до вироку Нікопольського міськрайонного суду від 17.11.2014 року ОСОБА_4 визнаний винним у незаконному заволодінні автомобілем ВАЗ21013 д.з. НОМЕР_1 вартістю12 тис. гривень, який належав потерпілому ОСОБА_2, що мало місце в ніч на 22.04.2014 року (а.п.25-28т.1) і про що в своїй заяві повідомляв потерпілий ОСОБА_2, який вважає, що крадіжку було вчинено з 20 год. 21.04.2014 до 04 год. 22.04.2014 року. В обвинуваченні, пред»явленому ОСОБА_1 зазначено інший час вчинення цього ж злочину та інша вартість викраденого автомобіля, а також розподілені ролі ОСОБА_4 і ОСОБА_1, що не доведено жодним доказом сторони обвинувачення, а є лише припущенням.

До того, органом досудового слідства допущено суттєву неповноту, яка не може бути усунена в судом. Так, не було проведено моніторингу трафіків з»єднань абонента з номером телефону, яким користувався потерпілий ОСОБА_2 і який було викрадено разом з автомобілем.

У відповідності з вимогами ст. 62 Конституції України, п. 23 Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Відповідно до пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист з прав людини тягар доказування лежить на стороні обвинувачення.

З урахуванням викладеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд дійшов висновку, про необхідність виправдання ОСОБА_1 за висунутим йому обвинуваченням за ст. 289 ч. 2 КК України.

Керуючись ст.. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та виправдати в зв»язку з недоведеністю його вини у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Стосовно засудженого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, але строк дії останнього закінчився і продовжений не був.

Речові докази по вказаному провадженню - відсутні.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 діб з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

Головуючий суддя: Н. А. Борисова