Вирок № 66607399, 22.05.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/1585/16-к Головуючий у І інстанції Березовський О. Д. Провадження № 11-кп/795/411/2017 Категорія - ч.2 ст. 286 КК України. Доповідач Антипець В. М.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіАнтипець В. М.

суддів: Баглая І. П. Салая Г.А.

за участі секретаря Терешко В. В.

сторін кримінального провадження:

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисників - адвокатів Скуміна М.Г., Сащенка Ю.В.

прокурора Бережняка В. В.

потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7

представника потерпілих - адвоката Голуба П.О.

Розглянула в судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270000000149,

щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який працює менеджером ТОВ «М'ясна гільдія» раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Бережняка В.В. на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_2 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_2 зарахований строк його попереднього ув'язнення з 27 серпня 2016 року по 27 грудня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернігівського місцевого бюджету 9887,71 грн. витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_10

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 4798,02 грн. процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням експертиз.

Питання про долю речових доказів і документів було вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Як встановив суд, 26 серпня 2016 року о 20 годині 35 хвилин, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем FORD Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи перевезення п'яти пасажирів, рухаючись по автомобільній дорозі у напрямку від с. Великий Дирчин до села Смичин Городнянського району Чернігівської області, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, не вибрав безпечної швидкості руху, на заокругленій ділянці дороги перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не впорався з керуванням та виїхав на праве узбіччя по напрямку свого руху, де на відстані близько 513 метрів від буд. 30 по вул. Луговій с. Лашуки Городнянського району Чернігівської області, наїхав на малолітніх пішоходів ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми, що включає численні садна, крововиливи та рани тіла, забій головного мозку, забій легень, розриви правої долі печінки та нижнього полюса правої нирки, крововилив зачеревної клітковини, повні переломи діалізів обох стегнових кісток, які мають ознаки ушкоджень тяжкого ступеню за ознакою небезпеки для життя, і знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого.

ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів обох стегнових кісток на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, садно нижньої губи, садна лівого стегна, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я на строк більше ніж 21 добу.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушив вимоги підпункту «б» п. 2.3. (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), підпункту «а» п. 2.9 (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), п. 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п. 21.1(дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі, обладнаному місцями для сидіння в кількості, що передбачена технічною характеристикою так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення) Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з виникненням та настанням дорожньо-транспортної пригоди.

До початку апеляційного розгляду апеляційна скарга захисника-адвоката Скуміна М.Г. відкликана обвинуваченим ОСОБА_2

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичних обставин та кваліфікації кримінального правопорушення, просить вирок суду скасувати за м'якістю призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину. Злочин був вчинений обвинуваченим в стані алкогольного сп'яніння, що згідно з п. 2 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення покарання» № 7 від 24.10.2003 року є підставою для призначення більш суворого покарання. Наслідком дій ОСОБА_2 стала смерть дитини 2009 року народження та отримання іншою дитиною 2003 року народження середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що є тяжкими та невідворотними наслідками, які свідчать по несправедливість призначеного покарання і необхідність його посилення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги про посилення основного та додаткового покарань, потерпілих, їх представника, законного представника, які підтримали думку прокурора про посилення покарання, обвинуваченого, який не погодився з доводами сторони обвинувачення, пояснюючи, що він з перших днів не заперечував своєї винуватості у тих трагічних обставинах, що сталися з необережності, він таких наслідків не бажав, шкоду відшкодував більше ста тисяч гривень, попросив пробачення у потерпілих, захисників -адвокатів, які вважали вирок суду в частині призначеного покарання цілком обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть малолітнього ОСОБА_10 та заподіяння середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_6, в апеляційних скаргах не оспорюються, розгляд провадження в суді першої інстанції відбувався за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв'язку з чим колегією суддів не переглядаються.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Призначаючи покарання, суд повинен призначити його у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений поїхав на власному автомобілі з друзями на річку, де вживав спиртні напої. За кермо в нетверезому стані сідав свідомо, так само як і перевозив пасажирів в кількості більше дозволеної, що обмежувало оглядовість водія.

Таким чином, порушення пп.«а» п. 2.9 Правил дорожнього руху - заборону водієві керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, допустив навмисно, що в подальшому призвело до неуважності на дорозі, неправильного вибору швидкості руху, виїзду на узбіччя та травмування малолітніх дітей, один з яких загинув на місці.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому, суд першої інстанції не в повній мірі врахував суспільну небезпечність вчиненого злочину, який хоча вчинений з необережності, проте відноситься до категорії тяжких злочинів, основною причиною його вчинення стало порушення водієм заборони керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, що є розповсюдженою причиною даної категорії злочинів.

Приділяючи увагу позитивній характеристиці обвинуваченого, визнанню провини, каяттю, відшкодуванню шкоди, суд не звернув уваги, на наслідки, що настали від злочину для потерпілих, які втратили одну дитину, друга дитина отримала серйозні травми, що змінило вкрай негативно їх життя на майбутнє.

З урахуванням обставин злочину, форми вини, часткове відшкодування шкоди потерпілим, які не пробачили обвинуваченого та наполягали на посиленні покарання, характеру порушень правил безпеки дорожнього руху, колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 заслуговує на посилення основного та додаткового покарання.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 409, 420, 532 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Бережняка В.В. задовольнити частково.

Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.

ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.

В решті цей же вирок залишити без змін.

В порядку ч.2 ст. 404 КПК України засудженому ОСОБА_2, згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання, термін попереднього ув'язнення з 28 грудня 2016 року по 22 травня 2017 року, включно, з розрахунку одному дню перебування під вартою за два дні позбавлення волі.

Вирок набуває законної сили негайно і може бути оскаржений до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а для засудженого, який перебуває під вартою, в той же строк з часу вручення копії вироку.

СУДДІ:

БАГЛАЙ І. П. АНТИПЕЦЬ В. М. САЛАЙ Г.А.