Ухвала суду № 66601541, 24.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

24 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів та акта про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах недійсними,

в с т а н о в и л а :

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 30 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовив.

Апеляційний суд Київської області 30 серпня 2016 року скасував зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив. Визнав недійсними:

- прилюдні торги, проведені 29 липня 2013 року філією 10 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (далі - ПП «Нива-В.Ш.»), з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме будинку 6 загальною площею 386,9 кв.м з надвірними господарськими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1

- протокол проведення прилюдних торгів від 29 липня 2013 року та акт державного виконавця про продаж зазначеного нерухомого майна на прилюдних торгах від 9 серпня 2013 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 16 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року залишила без змін.

16 березня 2017 року ОСОБА_4, за дорученням якої діє ОСОБА_6, звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2016 року з передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII; неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 10, пункту 7 частини першої статті 205 ЦПК України; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підстави подання заяви про перегляд зазначених судових рішень, передбачені пунктами 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого і 5 грудня 2012 року, 15 жовтня 2014 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2013 року та постанову Вищого господарського суду України від 22 квітня 2008 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано вказані норми матеріального і процесуального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаних судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на постанови Верховного Суду України від 24 жовтня і 7 листопада 2012 року, 23 вересня 2014 року і 1 червня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження в частині перегляду судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 16 грудня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявниця, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки вони були проведені з порушенням вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (у редакції, чинній на період проведення прилюдних торгів), зокрема щодо повідомлення про проведення прилюдних торгів та стартову ціну майна, яке підлягало продажу, ринкова вартість якого була занижена.

Висновків щодо наявності правових підстав для закриття провадження у вказаній справі зазначена ухвала суду касаційної інстанції не містить.

Разом з тим у судових рішеннях судів касаційної інстанції, наданих заявницею для порівняння, містяться такі висновки:

- у рішеннях від 22 лютого і 5 грудня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновків про відсутність правових підстав для стягнення з поручителів заборгованості за кредитними договорами у зв'язку з ліквідацією юридичної особи-боржника;

- у рішенні від 15 жовтня 2014 року (у нескасованій постановою Верховного Суду України від 6 липня 2015 року частині) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо закриття провадження у справі відповідно до пункту 7 частини першої статті 205 ЦПК України в частині зустрічних позовних вимог банку до юридичної особи про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, оскільки зазначена юридична особа ліквідована;

- в ухвалі від 3 жовтня 2013 року Вищий адміністративний суд України скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрив провадження у справі за позовом управління пенсійного фонду до юридичної особи про стягнення заборгованості, оскільки зазначена юридична особа була ліквідована, а спірні правовідносини правонаступництва не допускають;

- у постанові від 22 квітня 2008 року Вищий господарський суд України скасував рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до відповідного господарського суду з підстав порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Крім того, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2016 року у зв'язку з її невідповідністю викладеним у постановах Верховного Суду України від 24 жовтня і 7 листопада 2012 року, 23 вересня 2014 року і 1 червня 2016 року висновкам, оскільки судове рішення, про перегляд якого подано заяву, не суперечить зазначеним висновкам.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України в частині перегляду судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, необхідно відмовити.

Водночас у поданій заяві ОСОБА_4 порушує питання про перегляд судових рішень з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 10 ЦПК України щодо змагальності сторін та пункту 7 частини першої статті 205 цього Кодексу щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.

Подана заява в цій частині підлягає поверненню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

Оскільки ОСОБА_4 подала заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2016 року, якою відхилено її касаційну скаргу та залишено без змін судові рішення і яка не перешкоджає подальшому провадженню у справі, то ця заява в частині перегляду зазначеної ухвали з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, підлягає поверненню заявниці.

Керуючись частиною третьою статті 354, частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів та акта про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах недійсними за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, відмовити.

Подану заяву в частині перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, повернути ОСОБА_4.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

В.М.Сімоненко