Постанова № 66601460, 17.05.2017, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/823/17

Провадження №3/163/532/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Гайдук А.Л.,

за участі секретаря Костюк Р.М.,

представника Волинської митниці ДФС ОСОБА_1,

особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_2,

захисника особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши, направлені Волинською митницею ДФС, матеріали справи за протоколом №0777/205000013/17 про притягнення до відповідальності за ст.ст.471, 472 МК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає в Босеві Старим по вул.Тартачна, 6б, 07-210 Длугосьодло, ОСОБА_4, керівника транспорту на заводі гідротизованого вапна в ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, закордонний паспорт серії ЕР №458747, виданий 24.10.2012 року органом 0710, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 09.03.2017 року приблизно о 12 год. 28 хв., слідуючи з України в ОСОБА_4 через митний пост Устилуг Волинської митниці ДФС смугою спрощеного митного контролю зелений коридор, в якості водія автомобіля марки ОСОБА_5 А-6, реєстраційний номерний знак WWY50957, переміщував при собі, окрім дозволеної до вивезення за межі України без письмового декларування та надання дозвільних документів, валюту в сумі, еквівалентній 10000,00 євро, також валюту, яка склала понад допустиму до вивезення за межі України норму готівки, а саме, 60000 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом 09.03.2017 року становить 1710739,92 грн., та 4400 доларів США, що становить 118621,66 грн., чим порушив вимоги пункту 2 розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 148 від 27.05.2008 року, та вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

Крім цього, ОСОБА_2 ставиться у вину те, що він, за вищевикладених обставин, не задекларував за встановленою формою точної кількості переміщуваної ним валюти, використавши всупереч вимог ст.ст.366, 374 МК України смугу руху зелений коридор, як форму декларування, шляхом вчинення дій, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 472 МК України.

ОСОБА_2 в суді вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень не визнав та пояснив, що він постійно проживає і працює в ОСОБА_4, а в Україну їздив з метою придбання будинку. Оскільки будинок не придбав, тому повертався назад в ОСОБА_4 та переміщував з собою валюту: 60000 євро та 15000 доларів США, з яких 30000 євро та 15000 доларів США позичив у своєї матері, яка продала будинок, а інші кошти є його особистими, які він ввозив в Україну частинами по 5000 польських злотих без їх декларування. При цьому, в Україну він їздив один раз на шість місяців. Документів, які б підтверджували походження зазначених коштів, при собі він не мав. Оскільки був обізнаний з дозволеною до переміщення через митний кордон України нормою валюти, вїхавши у пункт пропуску «Устилуг», прикордоннику повідомив, що переміщує валюту та йому необхідно її задекларувати, але конкретної суми валюти не називав, на що прикордонник видав йому контрольний талон, на який уваги він не звернув, і повідомив, що валюту він задекларує у митника, тобто під час проходження митного контролю. Проїхавши міст та річку, не доїжджаючи до зони митного контролю, до нього підійшов інший прикордонник, на запитання якого він також повідомив, що переміщує валюту та хоче її задекларувати. Після цього, прикордонники оглянули його автомобіль та повели його у службове приміщення, де на їх запитання щодо суми переміщуваної валюти, він повідомив, що має євро та долари США, після чого добровільно видав 60000 євро, які знаходились в кишені його кофти, та 15000 доларів США, які знаходились у сумці, та попросив у прикордонників надати йому митну декларацію для письмового декларування зазначеної валюти. Вважає, що порушень митних правил він не допустив, оскільки про наявність у нього валюти відразу заявив прикордоннику, мав намір її задекларувати, однак до зони митного контролю не доїхав, так як валюта була затримана прикордонниками, з якої 10600 доларів США йому були повернуті. Вважає, що йому до еквівалента 10000 євро не додали 300 доларів США, тобто посадовою особою проведено невірний перерахунок валюти. З приводу письмових пояснень, наданих ним під час складання протоколу, вказав на їх написання під диктовку інспектора митниці, який у нього їх відбирав ОСОБА_5

Захисник ОСОБА_3 вказала на відсутність в діях її підзахисного складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, з тих підстав, що останній декларування переміщуваної ним валюти здійснив в усному порядку та у протоколі про ПМП не розкрито обєктивної сторони дій ОСОБА_2 за даною нормою. Щодо правопорушення за ознаками ст.471 МК України, вважає, що винуватість ОСОБА_2 за даною нормою не доведена належними та допустимими доказами, оскільки факту вїзду останнім у зону митного контролю органом доходів і зборів не доведено. Звернула увагу на перший протокол до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та просила суд врахувати, що частина переміщуваних її підзахисним коштів є позиченими, у звязку із чим вилучену валюту повернути.

Представник Волинської митниці ДФС під час розгляду протоколу в суді висловив позицію про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст.ст.471, 472 МК України.

Заслухавши пояснення особи, що притягується до відповідальності, його захисника, показання свідків, думку представника митниці, та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

У справі встановлені наступні факти та обставини.

З протоколу про порушення митних правил №0777/205000013/17 від 09.03.2017 року, контрольного талону для проходження по «зеленому коридору» та службової записки головного державного інспектора УПМП Волинської митниці ДФС ОСОБА_6 від 09.03.2017 року встановлено, що 09.03.2017 року приблизно о 12 год. 28 хв. ОСОБА_2 автомобілем марки ОСОБА_5 А-6, р.н.з. WWY50957, заїхав в зону митного контролю на смугу руху «зелений коридор» пункту пропуску «Устилуг» Волинської митниці ДФС в напрямку на "виїзд" з України, де інспектором митниці було зясовано, що в ОСОБА_4 він слідує в особистих справах і нічого забороненого чи обмеженого не має. У службовому приміщенні митного поста «Устилуг», куди був запрошений ОСОБА_2 для більш детального опитування та проведення митного контролю, останній при усному опитуванні заявив про наявність у нього валюти в сумі 5000 доларів США, однак при огляді його дорожньої сумки було виявлено ще 10000 доларів США, які ОСОБА_2 сам дістав та предявив. При повторному опитуванні щодо наявності валюти, що перевищує дозволену норму, ОСОБА_2 заявив про відсутність у нього таких коштів, однак після розяснення йому можливості проведення щодо нього особистого огляду та відповідальності за переміщення предметів з приховуванням від митного контролю, ОСОБА_2, після певних роздумів, дістав з кишень одягненої на ньому спортивної кофти, що була одягнута під жалеткою, валюту в сумі 60000 євро (а.с.1-4, 14-15).

Аналогічні обставини проходження митного контролю громадянином ОСОБА_2 зафіксовано в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №205160000/17/000661Е від 09.03.2017 року (а.с.5).

Поглиблений митний огляд проводився головними державними інспекторами УПМП Волинської митниці ДФС ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у присутності співробітника УСБУ у Волинській області та ОСОБА_2, який будь-яких зауважень чи клопотань щодо процедури чи результатів проведеного поглибленого огляду та зафіксованих в акті фактів не мав.

Допитані в судовому засіданні інспектори митниці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили викладені в акті огляду №205160000/17/000661Е від 09.03.2017 року обставини здійснення митного контролю щодо ОСОБА_2 та виявлення у нього валюти понад дозволену до вивезення за межі митної території України без письмового декларування та надання дозвільних документів норму.

Так, свідок ОСОБА_6 суду показав, що у той день він працював на огляді товарів та транспортних засобів громадян, які слідували через пункт пропуску «Устилуг» на "виїзд" з України. ОСОБА_2, заїхавши у пункт пропуску, викликав у нього підозру, оскільки до митного контролю відразу не прослідував, а пропустив декілька автомобілів, які слідували за ним, та поводив себе неадекватно, знервовано (то опускав, то піднімав скло вікна дверей автомобіля), тому він зателефонував інспектору Романюку О.В., щоб даний транспортний засіб поставили на контроль, так як у ньому може переміщуватись бурштин. Через певний проміжок часу ОСОБА_7 в телефонному режимі йому повідомив, що ОСОБА_2 спочатку видав 5000 доларів США, а потім ще 10000 доларів США. Зробивши відповідний запис, у службовому приміщенні митниці на його неодноразові запитання щодо наявності іншої валюти, ОСОБА_2 тричі відповів, що іншої валюти, окрім наданої (15000 доларів США), він не має. Після цього, він особисто попередив ОСОБА_2 про відповідальність та можливість проведення відносно нього особистого огляду. У звязку з цим, інспектору Романюку О.В. він наказав залишатись у службовому приміщенні разом з ОСОБА_2, а сам він мав йти оформляти документи, необхідні для проведення щодо останнього особистого огляду. У звязку з цим ОСОБА_2 відразу завагався та, розстебнувши куртку, вийняв з кишень кофти валюту у двох пачках, з яких, як було встановлено після перерахунку, в одній пачці було 45000 євро, а в іншій 15000 євро. Зазначені кошти були перетягнуті резинками та підписані (45000 євро та 15000 євро). Валюта перераховувались у присутності ОСОБА_2 із застосуванням фото та відео зйомки. ОСОБА_2 при цьому постійно говорив, що кошти не його та просив, щоб їх у нього не забирали, оскільки невідомо, що йому за це буде.

Зазначений свідок також підтвердив, що ОСОБА_2, переїхавши міст, заїхав за шлагбаум та вїхав у зону митного контролю.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що під час здійснення митного контролю, на його запитання ОСОБА_2 повідомив про наявність у нього 5000 доларів США, однак у службовому приміщенні митниці було встановлено наявність у нього не 5000 доларів США, а 15000 доларів США, з яких 10000 доларів знаходились в сумці. Після цього, у службове приміщення прийшов ОСОБА_6, на запитання якого ОСОБА_2 повідомив про відсутність у нього інших коштів, однак після попередження про можливе застосування відносно нього особистого огляду, розгубившись, розстебнув куртку та вийняв іншу валюту євро. ОСОБА_2 їм повідомив, що документів на дані кошти у нього не має та, якщо їх у нього заберуть, можуть настати фатальні наслідки, так як вони йому не належать, а він мав лише їх перевезти через митний кордон України.

Державний інспектор митного поста «Устилуг» ОСОБА_8 суду показала, що у той день вона працювала на ділянці оформлення громадян та транспортних засобів і на прохання інспектора Ляшука І.О., який до неї підійшов разом з громадянином ОСОБА_2, вона, на підставі поданих останнім документів, внесла в базу даних інформацію про його особу та транспортний засіб, оскільки даного громадянина переводили на «червоний коридор» з метою здійснення поглибленого огляду. Після цього, у її присутності інспекторами митниці була перерахована валюта, а саме, долари США (суми не памятає), яка переміщувалась ОСОБА_2 Очевидцем подальших подій у даному службовому приміщенні вона не була.

Доводи ОСОБА_2 та його захисника про те, що в зону митного контролю пункту пропуску він не вїжджав, а валюту в повному обсязі предявив добровільно при усному опитуванні співробітникам прикордонної служби на увагу суду не заслуговують, оскільки свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли та спростовуються дослідженими судом доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 слідував з України в ОСОБА_4 через пункт пропуску «Устилуг», тобто на "виїзд" з України.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та товарів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг-Зосин», затвердженої наказом Львівського прикордонного загону 27.11.2014 року №45од (далі - Технологічна схема), прикордонний контроль осіб, транспортних засобів і товарів здійснюється на смугах руху, кабінах паспортного контролю, службових приміщеннях, які належать впс «Пархоменкове». Митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно в зонах митного контролю і завершується митним оформленням відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 3.2 розділу ІІІ Технологічної схеми визначено послідовність проведення видів контролю, згідно якої, у разі виїзду (вивезення) товарів з України їх контроль розпочинається митним контролем і закінчується прикордонним контролем.

Отже, за Технологічною схемою, при виїзді з України через пункт пропуску «Устилуг» першочерговим є проходження митного контролю, після якого слідує здійснення прикордонного контролю.

Відтак, здійснення відносно ОСОБА_2 прикордонного контролю, не доїжджаючи до зони митного контролю, на що вказує останній, суперечить Технологічній схемі та фізично є неможливим.

Поряд з цим, аналіз показань інспекторів митниці ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідчить, що факт встановлення наявності у ОСОБА_2 15000 доларів США та в подальшому виявлення у нього 60000 євро мали місце саме в зоні митного контролю в розумінні ст.329 МК України, оскільки лише в даній зоні пункту пропуску здійснюється митний контроль за формами, передбаченими ст.336 МК України.

Підтвердженням здійснення щодо ОСОБА_2 митного контролю є також показання свідка ОСОБА_8, яка вносила у базу даних інформацію про переведення даного громадянина на смугу руху «червоний коридор» з метою здійснення поглибленого митного огляду, та акт огляду про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №205160000/17/000661Е від 09.03.2017, який складений у відповідності до вимог ст.338 МК України та засвідчений відбитком особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка проводила огляд.

При цьому, під час здійснення митного огляду співробітники прикордонної служби не залучались та присутніми не були, про що свідчить відсутність відповідних відміток та підписів у акті огляду.

У письмових поясненнях від 09.03.2017 року ОСОБА_2 вказав, що на запитання митників він повідомив, що «лишньої» валюти, тобто, яка перевищує 10000 євро, він не має, а лише після розяснення про проведення відносно нього особистого огляду, вийняв з кишень спортивної кофти наявні у нього 60000 євро, які йому не належать та їх він мав перемістити через митний кордон України в ОСОБА_4. Окрім цього вказав, що усю валюту мав намір задекларувати у митній декларації, однак митники йому її не надали, оскільки на зеленому коридорі письмового декларування не передбачено. В той же час підтвердив, що про наявність у нього зазначеної валюти в усному порядку до митного контролю не заявляв (а.с.7).

Головний державний інспектор відділу провадження у справах про ПМП УПМП Волинської митниці ДФС ОСОБА_5, який відбирав у ОСОБА_2 письмові пояснення, в судовому засіданні в якості свідка підтвердив, що останній пояснення писав власноручно, будь-якого тиску на нього він не чинив та рекомендацій щодо написання пояснень не давав, лише розяснив відповідальність згідно вимог Митного кодексу України та постанову Нацбанку щодо порядку переміщення валюти через митний кордон України. При дачі пояснень ОСОБА_2 вказував, що кошти йому не належать, а він їх лише взяв у особи, дані про яку відмовився називати, для переміщення через митний кордон України.

За викладених обставин, обрану ОСОБА_2 позицію та побудовану версію слідування через пункт пропуску «Устилуг» суд розцінює не інакше, як обраний спосіб самозахисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Таким чином, на підставі досліджених доказів, судом без сумніву встановлено, що ОСОБА_2, слідуючи через пункт пропуску «Устилуг» Волинської митниці ДФС, переміщував через митний кордон України в напрямку «виїзд» з України валюту в сумі 60000 євро та 15000 доларів США, що було встановлено в зоні митного контролю посадовими особами органу доходів і зборів зазначеного митного поста «Устилуг».

Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи в розрізі кваліфікації дій ОСОБА_2 органом доходів і зборів згідно протоколу про ПМП за ознаками ст.ст.471, 472 МК України, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.471 МК України, передбаченим у цій статті, адміністративним правопорушенням є порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та /або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Отже, обравши смугу проходження митного контролю «зелений коридор», особа несе відповідальність за порушення умов (порядку) його проходження.

Відповідно до вимог ст.197 МК України, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Зокрема, обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Із наявної у справі копії закордонного паспорта серії ЕР №458747, виданого 24.10.2012 року, встановлено, що постійним місцем проживання ОСОБА_2 є ОСОБА_4, тому, у відповідності до пп.в п.33 ст.4 МК України, він є нерезидентом України.

Згідно п.п.1, 4 розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 148 від 27.05.2008 року (далі Інструкція), чинної на час перетину ОСОБА_2 митного кордону, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Фізична особа - нерезидент має право вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, якщо сума готівки, що вивозиться, не перевищує суми готівки, письмово задекларованої цією особою митному органу при ввезенні в Україну. Вивезення готівки у такому випадку здійснюється за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Тобто, з огляду на вказані положення Інструкції в розрізі вимог ч.4 ст.374 МК України, при переміщенні через пункти пропуску для автомобільного сполучення товарів, які згідно п.57 ч.1 ст.4 МК України, охоплюють також поняття валютних цінностей, вартістю понад 10000 євро, громадяни, зокрема, нерезиденти, зобов'язані обрати загальну смугу пропуску "червоний коридор", подати письмову декларацію та доказ письмового декларування валюти понад еквівалент 10000 євро митному органу при її ввезенні в Україну.

Частиною 7 Розділу 1 Інструкції передбачено, що фізична особа, юридична особа несуть відповідальність за недекларування готівки і банківських металів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до законодавства України.

Отже, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор», нерезидент за вивезення за межі митної території України понад дозволеної норми іноземної валюти в сумі 10000 Євро без дотримання встановленого постановою правління Нацбанку, несе відповідальність за ст.471 МК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 переміщував через митний кордон України 60000 євро та 15000 доларів США, які згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 09.03.2017 року еквівалентні 14183,06 євро (100 доларів США = 2695,9467 грн.; 100 євро = 2851,2332 грн.), тобто всього валюти на загальну суму 74183,06 євро.

У перерахунку до зазначеного курсу валют, затриманню в порядку ст.511 МК України підлягало 60000 євро та 4424 долари США, поверненню ОСОБА_2 10576 доларів США, в той час як органом доходів і зборів вилучено 60000 євро та 4400 долари США, тобто на 24 долари США менше, ніж було необхідним.

Враховуючи, що внаслідок такого недоліку права ОСОБА_2 не порушено, тому суд за межі складеного відносно нього протоколу про ПМП не виходить.

В той же час, наведене свідчить, що доводи ОСОБА_2 про неповернення йому 300 доларів США до еквіваленту 10000 євро є безпідставними.

Також судом встановлено, що під час проходження митного контролю ОСОБА_2 не мав при собі документів, що підтверджують декларування ним валюти при ввезенні в Україну.

Доводи ОСОБА_2 про позику частини переміщуваних коштів у матері, а іншої частини ввезення ним на територію України з ОСОБА_4 частинами, правового значення не мають, оскільки іншого порядку та вимог ввезення/вивезення коштів нерезидентами України, а ніж визначеного Інструкцією Правління Нацбанку, не передбачено.

Таким чином, з огляду на викладені вимоги щодо переміщення через митний кордон валюти нерезидентами України та встановлені фактичні обставини, за яких ОСОБА_2 вивозив за межі митної території України валюту в сумі понад 10000 євро без дотримання умов її переміщення, що наведені у постанові Правління НБУ №148 від 27.05.2008 року, а саме, обовязкового письмового декларування та подання митному органу відповідних документів, підтверджуючих її декларування при ввезенні в Україну, вказує на наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Щодо кваліфікації цих же дій ОСОБА_2 за ст.472 МК України, суд вважає, що така кваліфікація є безпідставною, у звязку з відсутністю ознак даного правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 472 МК України адміністративним правопорушенням є недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Однак, зміст складеного відносно ОСОБА_2 протоколу про порушення митних правил не відповідає диспозиції вищевказаної норми, оскільки у ньому не сформульовано звинувачення за ст.472 МК України, відповідно й не розкрито об'єктивної сторони даного правопорушення.

Посадовою особою митниці використано формальний підхід та зроблені формальні висновки щодо наявності в діях ОСОБА_2такого правопорушення, які не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. При цьому, такі висновки органу доходів і зборів викладені лише у протоколі про порушення митних правил, з якого неможливо зрозуміти у чому полягає вчинення останнім правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, якими його діями воно вчинене і чим це підтверджується.

За змістом ч.6 ст.366 МК України, громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

З показань свідка ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_2 було переведено на смугу митного контролю «червоний коридор» для проведення поглибленого огляду.

Аналіз диспозиції ст.472 МК України вказує, що слідування смугою митного контролю "червоний коридор", як і переведення на зазначений коридор з «зеленого», передбачає обовязкове письмове декларування товару.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що під час проходження митного контролю ОСОБА_2 посадові особи митниці митної декларації для письмового декларування переміщуваної ним валюти не надавали, про що вказує її відсутність в матеріалах справи та це встановлено безпосередньо з показань допитаних свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Отже, доказів, які бдоводили надання можливості ОСОБА_2 задекларувати переміщувану ним валюту, органом доходів і зборів не зібрано та в судовому засіданні даного факту не доведено.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи, за яких ОСОБА_2 був позбавлений можливості заповнити митну декларацію, свідчать про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, а саме, незаявлення за встановленою формоюточних і достовірних відомостей про валюту, яка підлягала обов'язковому письмовому декларуванню.

Вирішуючи питання відповідальності ОСОБА_2за порушення митних правил та одночасно розглядаючи прохання захисника про застосування відносно нього Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд виходить з наступного.

Згідно санкції ст.471 МК України, за вчинення даного правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

Як зазначалось вище, в силу ст.197 МК України, обмеження щодо переміщення через митний кордон України валюти встановлені постановою Правління Національного банку України № 148 від 27.05.2008 року на рівні 10000 євро.

Отже, санкція статті 471 МК України не передбачає альтернативи накладення стягнення у виді конфіскації валюти, яка обмежена до переміщення через митний кордон України (ввезення/вивезення), а тому, в даному випадку, є обовязковим додатковим стягненням.

Відповідно до Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти

своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших

зборів або штрафів.

Однак, саме по собі посилання захисника на Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод без наведення інших фактів та обставин, які б могли засвідчити винятковість причин вчиненого правопорушення або фактів, якими воно було зумовлене, не є безумовною підставою для незастосування щодо правопорушника обовязкового додаткового стягнення.

Щодо наявності у ОСОБА_2 боргових грошових зобовязань, то такі правовідносини носять виключно цивільно-правовий характер та на обсяг відповідальності за вчинене правопорушення не впливають.

Тому, з огляду на доведеність вини ОСОБА_2 та враховуючи характер і обставини вчиненого правопорушення, дані про його особу, а саме те, що він вперше притягується до відповідальності за порушення митних правил, перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, відсутність обставин, що помякшують та обтяжують відповідальність, ступінь його вини у вчиненому, наявність встановлених обмежень щодо переміщення валюти, суд вважає, що відносно останньогослід застосувати стягнення у чіткій відповідності з санкцією ст.471 МК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей, що склали понад допустиму до вивезення за межі України норму, як такі, що є обмеженими до переміщення через митний кордон України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір в розмірі 320 грн.

Керуючись ст.ст. 522, 527, 528 МК України, п.1 ст.247 КУпАП, п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на підставі ст.ст. 471, 472 МК України, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_2визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень з конфіскацією в дохід держави 60000 (шістдесят тисяч) євро та 4400 (чотири тисячі чотириста) доларів США, вилучених згідно протоколу та опису затриманих предметів №0777/205000013/17 від 09.03.2017 року і прийнятих 09.03.2017 року бухгалтерією Волинської митниці ДФС, згідно квитанцій до прибуткового касового ордера за №17 та №18.

Штраф в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень підлягає стягненню на рахунок 31115106705262 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, одержувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу «адміністративні штрафи у справі про порушення митних правил»).

Провадження у справі відносно ОСОБА_2за ст.472 МК України закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у звязку з відсутністю в його діях складу даногоадміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_2в користь держави 320 (триста двадцять) гривень судового збору на рахунок 31214206700262 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, отримувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі, протягом десяти днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області ОСОБА_9