Ухвала суду № 66601278, 17.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 травня 2017 року м. Київ К/800/8099/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій, перерахунок пенсій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просив визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком державного службовця з 1 січня 2017 року року відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» з розрахунку 82% із середнього заробітку.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що у зв'язку із збільшенням посадових окладів державним службовцям відповідач повинен здійснити перерахунок розміру призначеної йому пенсії на підставі положень статті 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, а тому ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 січня 2017 року позов задоволеною.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції, прийнято нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суд першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) у редакції, яка була чинною на момент призначення пенсії позивачу, передбачалось, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIIІ (далі - Закон №76-VIIІ), який набрав чинності з 1 січня 2015 року, внесено зміни до статті 37-1 Закону №3723-ХІІ і її викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України». При цьому слід зазначити, що Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» (набрав чинності з 1 травня 2016 року; далі - Закон №889-VІІІ) Закон №3723-ХІІ визнано таким, що втратив чинність, крім окремих положень статті 37, що на цей час застосовується при первинному призначенні пенсії до осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Тобто, статті 37, 37-1 Закону № 3723-ХІІ, з 1 травня 2016 року втратили чинність.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Отже, на час підвищення посадових окладів державним службовцям та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії, стаття 37-1 Закону № 3723-ХІІ втратила чинність.

Діюче законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність.

В Рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 9 лютого 1999 року визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому Закони №76-VII, №213-VIIІ та №889-VIІI не визнані неконституційними, тому підлягають застосуванню, а тому в Управління відсутні підстави для їх застосування.

З урахуванням викладеного, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав задоволення позовних вимог є правильними.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій, перерахунок пенсій, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України (підпис) М.І. Мойсюк