Ухвала суду № 66601244, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/15139/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Горбатюка С.А., Кравцова О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 до управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести нарахування і виплату щорічної разової допомоги інваліда війни, за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести нарахування і виплату щорічної разової допомоги інваліда війни.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що у 2015 році йому виплачено щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 2200,00 грн., яка на його думку, не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому вказував на те, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 5 травня повинна надаватися грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком як інваліду IIІ групи.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни ІІІ групи у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» № 147 від 31.03.2015. Зобов'язано управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_4 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплаченої суми.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, посилаючись на законність судового рішення апеляційного суду, просить залишити його без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.12.2014.

Відповідно до листа управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області № 1811/01-19 від 16.09.2015 представника позивача повідомлено про те, що ОСОБА_4 в 2015 році було виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме - 2200,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач провівши позивачу нарахування щорічної допомоги до 5 травня у 2015 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» діяв всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 № 80-УІН передбачено, що у 2015 році норми і положення статей 9, 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і «Про жертви нацистських переслідувань» грошова допомога до 5 травня, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни IIІ групи виплачується в розмірі 2200,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № З-рп/2012 підтверджено право Кабінету Міністрів України, як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розмір соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.

У п. 3 резолютивної частини рішення зазначено, що під час вирішення справ про соціальний захист громадян суди керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно - правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмір соціальний виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у випадках передбачених законом.

Таким чином, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Згідно зі статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що виплачуючи одноразову грошову допомогу до 5 травня в 2015 році у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 147 відповідач діяв правомірно та згідно вимогам законодавства, а відтак про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком апеляційного суду і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: