Ухвала суду № 66601189, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

16.05.2017 м. Київ № К/800/31690/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуСтрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі №2а-3973/10/1370 (876/5652/15) за позовомПриватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» доСтрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області: №0000381502/0 від 19.03.2010, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість (по штрафних санкціях у розмірі 10%) в сумі 34477,60 грн.; №0000411502/0 від 19.03.2010, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість (по штрафних санкціях у розмірі 20%) в сумі 121823,41 грн.; №0000421502/0 від 19.03.2010, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість (по штрафних санкціях у розмірі 50%) в сумі 84011,52 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 у даній справі скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області: №0000381502/0 від 19.03.2010, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість (по штрафних санкціях у розмірі 10%) в сумі 34477,60 грн.; №0000411502/0 від 19.03.2010, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість (по штрафних санкціях у розмірі 20%) в сумі 121823,41 грн.; №0000421502/0 від 19.03.2010, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість (по штрафних санкціях у розмірі 50%) в сумі 84011,52 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» щодо своєчасності сплати ПДВ за періоди жовтень-грудень 2008 року, січень-березень 2009 року, жовтень-листопад 2009 року, за результатами якої складено акт № 1448\15-2\32053949 від 11.03.2010 про порушення позивачем пп.5.3.1. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі та ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», внаслідок чого позивачем несвоєчасно сплачено наступні платежі:

- декларація № 57279 від 20.11.2008, платіж 83912 грн. при граничному терміні оплати 01.12.2008 - сплачений частково 24.04.2009, затримка 144 дн.

- декларація № 57279 від 20.11.2008, платіж 83912 грн. при граничному терміні оплати 01.12.2008 - сплачений 10.04.2009, затримка 130 дн.

- декларація № 59705 від 30.12.2008, платіж 84111 грн. при граничному терміні оплати 30.12.2008 - сплачений частково 28.04.2009, затримка 119 дн.

- декларація № 59705 від 30.12.2008, платіж 84111 грн. при граничному терміні оплати 30.12.2008 - сплачений частково 24.04.2009, затримка 115 дн.

- декларація № 68354 від 20.01.2009, платіж 99402 грн. при граничному терміні оплати 30.01.2009 - сплачений частково 30.04.2009, затримка 90 дн.

- декларація № 68354 від 20.01.2009, платіж 99402 грн. при граничному терміні оплати 30.01.2009 - сплачений частково 28.04.2009, затримка 88 дн.

- декларація № 6729 від 20.02.2009, платіж 64431 грн. при граничному терміні оплати 02.03.2009 - заява до суду «Про порушення справи про визнання банкрутом» №108/8 від 12.05.2009, затримка 71 дн.

- декларація № 9108 від 20.03.2009 платіж 30709 грн. при граничному терміні оплати 30.03.2009 - заява до суду «Про порушення справи про визнання банкрутом» №108/8 від 12.05.2009, затримка 43 дн.

- декларація № 16917 від 21.04.2009, платіж 144339 грн. при граничному терміні оплати 14.12.2009 - заява до суду «Про порушення справи про визнання банкрутом» №31/196 від 21.01.2010, затримка 38 дн.

- декларація № 9001960577 від 19.11.2009, платіж 238291 грн. при граничному терміні оплати 14.12.2009 - заява до суду «Про порушення справи про визнання банкрутом» №31/196 від 21.01.2010, затримка 38 дн.

- декларація № 6729 від 20.02.2009, платіж 64431 грн. при граничному терміні оплати 14.12.2009 - заява до суду «Про порушення справи про визнання банкрутом» №31/196 від 21.01.2010, затримка 38 дн.

- декларація № 68354 від 20.01.2009, платіж 99402 грн. при граничному терміні оплати 14.12.2009 - заява до суду «Про порушення справи про визнання банкрутом» №31/196 від 21.01.2010, затримка 38 дн.

- декларація № 9108 від 20.03.2009, платіж 30709 грн. при граничному терміні оплати 14.12.2009 - заява до суду «Про порушення справи про визнання банкрутом» №31/196 від 21.01.2010, затримка 38 дн.

- декларація № 9002317866 від 21.12.2009, платіж 200437 грн. при граничному терміні оплати 31.12.2009 - заява до суду «Про порушення справи про визнання банкрутом» №31/196 від 21.01.2010, затримка 22 дн.

- декларація № 16917 від 21.04.2009, платіж 144339 грн. при граничному терміні оплати 30.04.2010 - заява до суду «Про порушення справи про визнання банкрутом» №31/196 від 21.01.2010, затримка 12 дн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000381502/0 від 19.03.2010, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість 344776 грн. (по штрафних санкціях у розмірі 10%) в сумі 34477,6 грн.;

№0000411502/0 від 19.03.2010, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 121823,41 грн.

3) №0000421502/0 від 19.03.2010, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість. в сумі 84011,52 грн.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування податковим органом штрафних санкцій, зокрема, на час введення процедури мораторію.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в платіжному дорученні позивачем було самостійно визначено призначення платежу з вказівкою на конкретний період, тому зарахування такого платежу в рахунок погашення існуючої недоїмки є неправомірним, та, як наслідок, неправомірним застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій в цій частині сплаченого позивачем податкового зобов'язання згідно призначення платежу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підставою для застосування встановлених цим пунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, у відсотковому розмірі, який обчислюється виходячи із несплаченої суми і залежить від періоду затримки.

За таких обставин, при перевірці дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання дослідженню підлягають первинні документи з призначеннями платежів, визначеними платником податку, а не дані особового рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем зараховувались платежі в рахунок погашення суми недоїмки минулих періодів всупереч призначенню платежу, яке було вказано позивачем у платіжних дорученнях, тому обґрунтованим є його висновок, що зарахування платежу в рахунок погашення боргу шляхом самостійної зміни відповідачем призначення платежу, визначеного позивачем, є неправомірним.

Поруч з цим, судом апеляційної інстанцій при розгляді цього спору та в обґрунтування підстав задоволення позову, було правомірно взято до уваги те, що нарахування податковим органом штрафних санкцій за дні, в які вже тривав мораторій на задоволення вимог кредиторів, є неправомірним, у зв'язку з чим невірне визначення кількості днів прострочення призвело до протиправного збільшення суми штрафу за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що апеляційний суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва І.В.Приходько