Ухвала суду № 66601175, 17.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 травня 2017 року м. Київ К/800/16688/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Територіального медичного об’єднання Любомльського і Шацького районів на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі за позовом Територіального медичного об‘єднання Любомльського і Шацького районів до Любомльської міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 20 лютого 2017 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Любомльської міської ради Волинської області від 01.12.2016 р. №11/27 "Про припинення права постійного користування земельної ділянки".

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі.

Судами встановлено, що рішенням Любомльської міської ради від 27.02.2008 року №17/15 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Любомльській ЦРЛ для обслуговування існуючих будівель лікувальних корпусів, адміністративних та господарських споруд за адресою: Волинська область, м. Любомль, вул. Незалежності, 55 та вул. Незалежності, 70.

На підставі зазначеного рішення Любомльській ЦРЛ видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 08.01.2009 р. серії ЯЯ №038751, відповідно до якого Любомльська ЦРЛ є постійним користувачем земельної ділянки площею 52439,30 кв.м., яка розташована по вул. Незалежності, 55, в м. Любомль Любомльського району Волинської області, для обслуговування існуючих будівель лікувальних корпусів, адміністративних та господарських споруд. Зазначений акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди за №030908800001.

Рішенням Любомльської міської ради від 01.12.2016 р. №11/27 Любомльській районній центральній лікарні припинено право постійного користування частини земельної ділянки площею 0,4000 га із загальної площі 5,2439 га, яка була надана Любомльській ЦРЛ в постійне користування рішенням Любомльської міської ради від 27.02.2008 р. №17/15 та посвідчена Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №038751 від 08.01.2009 р.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що предметом спору в даній справі є порушене на думку позивача його право на постійне користування земельною ділянкою, тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Крім цього, при здійсненні повноважень власника землі, рада є не суб’єктом владних повноважень в розумінні пункту1 частини першої статті 17 КАС України, а рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Оскільки Територіальне медичне об’єднання Любомльського і Шацького районів є комунальною організацією та користується загальним статусом суб’єкта господарювання, тому захист його прав (цивільних і тих, які містяться в земельному кодексі) має відбуватись за правилами господарського судочинства.

У касаційній скарзі Територіальне медичне об’єднання Любомльського і Шацького районів, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначає, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості розгляду позовів про оскарження актів, до яких належать рішення органів місцевого самоврядування, господарськими судами, а Цивільний процесуальний кодекс України вказує на можливість розгляду земельних спорів за правилами іншого судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення, в якому надана відповідна оцінка доказам, у тому числі доводам касатора, які він зазначав також у судах попередніх інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній аргументи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального медичного об’єднання Любомльського і Шацького районів на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі за позовом Територіального медичного об‘єднання Любомльського і Шацького районів до Любомльської міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак