Ухвала суду № 66601113, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

16.05.2017 м. Київ № К/800/37381/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 у справі №810/1099/15 за позовомОСОБА_1доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015, позов ОСОБА_1 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 15 жовтня 2014 року №0039641720, №0039631720 та №0039611720.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 08 вересня 2014 року №467/17-3006621939, у зв'язку з встановленням порушення позивачем: пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16, ст.179 Податкового кодексу України - не подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік; ст.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України - ненадання платником книги обліку доходів та витрат за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року; пп.164.2.17-д п.164.2 ст.164, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України - платником податків не задекларований доход, отриманий в 2013 році, з якого не сплачено податок. Донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 393638,50 грн.

На підставі даного акту перевірки прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 15 жовтня 2014 року: №0039641720, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем: штрафна санкція за незабезпечення обліку в розмірі 510,00 грн., №0039611720, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем: податок на доходи фізичних осіб в розмірі 492048,13 грн., в тому числі 393638,50 грн. за основним платежем та 98409,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №00039631720, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем: штрафна санкція за неподання податкової декларації про доходи у розмірі 170,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно акту перевірки від 08 вересня 2014 року №467/17-3006621939 податковий орган, посилаючись на наявну податкову інформацію зробив висновок, що платник податків-фізична особа ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Згідно з інформацією Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України, ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року отримано дохід від ПАТ «Альфа-Банк» у розмірі 2316870,01 грн. за ознакою доходу « 126» - додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) заборгованості, натомість ОСОБА_1 самостійно не визначено (не нараховано) суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами отриманого доходу за 2013 року, внаслідок чого податковим органом нараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 393638,50 грн.

При цьому, відповідно до Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України протягом 2013 року позивач також мав доходи по основному місцю роботи - Регіональний структурний підрозділ київський районний центр «Київцентраеро» державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ЄДРПОУ 13738233; м.Бориспіль, аеропорт-1). Однак податкову декларацію про майновий стан і доходи позивач за 2013 рік не подавав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність (непідтвердженість) в діях позивача підстав для податкової відповідальності у вигляді нарахування фінансових санкцій та податку з доходів фізичних осіб оскаржуваними рішеннями, оскільки відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували повідомлення ОСОБА_2 кредитором про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на його користь, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено, шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Разом з цим, з доданого відповідачем до матеріалів справи листа ПАТ «Альфа-Банк» від 19 червня 2014 року №53561-11-175204 на підтвердження обставин анулювання боргу, навпаки вбачається, що Бориспільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було відмовлено у наданні інформації з посиланням на норми законодавства України, якими регулюється доступ до банківської таємниці, відтак даний лист жодним чином не підтверджує факт прощення (анулювання) боргу, повідомлення позивача про вчинення таких дій та наявність у позивача обов'язку включати до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу вказане додаткове благо.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

На підставі п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

В силу вимог пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Виходячи з вимог п.49.18 ст.49, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, фізична особа, яка отримала за звітний період оподатковуваний дохід, з якого має самостійно сплатити податки, має подати до 1 травня наступного за звітним року податкову декларацію та сплатити податок до 1 серпня цього ж року.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що податковим законодавством покладено на платника податків-фізичну особу обов'язок по веденню обліку, декларуванню доходів та сплати податку на доходи у випадку, якщо доходи не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем не доведено відповідність висновків перевірки щодо отримання ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року від ПАТ «Альфа-Банк» додаткового блага у вигляді анулювання (прощення) боргу у розмірі 2316870,01 грн., відповідно порушення позивачем норм податкового законодавства внаслідок недекларування доходу, отриманого в 2013 році, з якого не сплачено податок, а також не доведено правомірність донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік та застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації про доходи та незабезпечення обліку доходів.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відхилити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді О.А.Веденяпін Г.К.Голубєва