Ухвала суду № 66600919, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/13379/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Горбатюка С.А., Кравцова О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ларексен» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ларексен» (далі - ТОВ «Ларексен») звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів за № 500060001/2015/610158/2 від 10.09.2015.

У касаційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.06.2015 між компанією WENZHOU JIASINA INTERNATIONAL TRADING GO., LTD (продавець) та ТОВ «Ларексен» (покупець) укладено контракт № 1, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах (СРТ) товари. Найменування та кількість товару, ціна, умови постачання, вартість партії поставки, строк поставки, інші умови обумовлюються сторонами в специфікаціях до зазначеного контракту.

На виконання вимог зазначеного контракту до ТОВ «Ларексен» надійшов товар: рукавички жіночі трикотажні з вовни - 52683 пар, шкарпетки для дорослих жінок трикотажні з вовни - 66840 пар, шкарпетки трикотажні з вовни для дітей - 23400 пар, рукавички підліткові трикотажні - 176088 пар.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, позивачем до Одеської митниці ДФС було надано митну декларацію № 500060001/2015/016841 від 10.09.2015 з визначенням митної вартості товару за основним методом - за ціною контракту на загальну суму 98153,16 дол. США.

На підтвердження митної вартості товару надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 22.06.2015 № 1; інвойс від 17.08.2015 № 15/07/0290/1; bill of lading коносамент ZBXJ504437 від 29.07.2015; сертифікат походження товару від 29.07.2015; пакувальний лист від 29.07.2015 № 15/70/0290-Р; прас-лист підприємства виробника товарів RUIAN та інші товаросупровідні документи.

В зв'язку із виникненням у митного органу сумніву стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, позивачу запропоновано надати додаткові документи: договори із третіми особами, пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертизи організаціями.

На виконання вказаних вимог, позивач повідомив Одеську митницю ДФС про неможливість надання додаткових документів.

10.09.2015 Одеською митницею ДФС прийнято рішення № 500060001/2015/610158/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом, яким визначено митну вартість таких товарів, як рукавички підліткові трикотажні з вовни на рівні 0,42 дол. США за пару та шкарпетки трикотажні з вовни для дітей на рівні 0,53 дол. США за пару.

На підставі вказаного рішення, митним органом складено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2015/00292.

10.09.2015 з метою випуску товару у вільний обіг позивач подав ВМД № 500060001/2015/016841, в якій визначив ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем до митного органу надані усі необхідні документи на підтвердження заявленої вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 1, 2 статті 51 МК визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтований та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за першим методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості.

Встановлено, що інвойс та пакувальний лист видані щодо контракту №1 від 22.06.2015, продавцем товару є WENZHOU JIASINA INTERNATIONAL TRADING GO., LTD, умови поставки - СРТ Одеса, країна походження - Китай, контейнер №UESU4847590. На підтвердження поставки зазначеного товару позивачем надані накладні: а саме Bill of Lading від 29.07.2015, згідно яких товар вагою 16305 кг відвантажений на борт судна.

Крім того, за вимогою Одеської митниці ДФС позивач звернувся до Одеського науково-досліднього інституту судових експертиз з метою проведення експертного дослідження по визначенню вартості товару на момент його перетину митного кордону України, за результатами якого був складений висновок № 7007/26 від 24.11.2015, яким встановлено, що на момент перетину митного кордону України має бути застосований основний метод визначення митної вартості, тобто за ціною договору (контракту): рукавчики підліткові трикотажні вовняні - 0,28 дол. США за пару, рукавички жіночі трикотажні вовняні 0,44 дол. США за пару, шкарпетки жіночі трикотажні вовняні 0,30 дол. США за пару, шкарпетки дитячі трикотажні вовняні 0,24 дол. США.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суди дійшли до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів, а відтак про задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС - відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: