Ухвала суду № 66600849, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/23912/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Горбатюка С.А.,

Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2016 року позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності її вимозі частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення її недоліку протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали, шляхом подачі документу про сплату судового збору, сплаченого в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, позовну заяву повернуто позивачам у зв'язку з не усуненням її недоліку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо повернення позовної заяви, представник позивачів ОСОБА_7 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Згідно з пунктом 1 частини третьої вказаної статті позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Підставою для залишення позовної заяви без руху була невідповідність її вимозі статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї було додано документ про сплату судового збору, сплаченого у меншому розмірі, ніж визначено Законом України «Про судовий збір».

Повертаючи позовну заяву, суд виходив з того, що вимога ухвали про усунення недоліку позовної заяви не виконана, а тому вказана обставина тягне за собою повернення її позивачам.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно з пп.1 п. 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, зокрема, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Враховуючи, що при зверненні до суду, позивачами було сплачено судовий збір у меншому розмірі, суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення вказаного недоліку.

На виконання вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачами були направлені квитанції про сплату судового збору.

При перевірці надісланих матеріалів, судом було встановлено, що судовий збір, сплачений відповідно до квитанцій №№ 47, 48 від 29.04.2016 зарахований як сплата судового збору у адміністративним справах № 826/6935/16, № 826/6977/16.

Отже, враховуючи вказаний факт, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви в зв'язку з невиконанням вимоги суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Доводи заявника про те, що позовні заяви у адміністративних справах № 826/6935/16, № 826/6977/16 повернуті позивачу і судовий збір при цьому не повертався, що є підставою для зарахування судового збору, сплаченого за квитанціями № 47,48, за цією справою, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені заяви були повернуті після винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - відхилити, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: