Ухвала суду № 66600648, 26.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-5832/09/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Трещова О.Р.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

ОСОБА_1

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_2 Океан»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень-рішень №00006436/0 від 19.06.2009 року, №00007736/0 від 20.07.2009 року, №00009836/0 від 14.08.2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «ОСОБА_2 Океан»звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень-рішень №00006436/0 від 19.06.2009 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2009 року в розмірі 392004,24 грн., №00007736/0 від 20.07.2009 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2009 року в розмірі 579835,04 грн., №00009836/0 від 14.08.2009 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2009 року в розмірі 592 815,59 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що субєкти господарювання по другій-третій ланці постачання мають ознаки фіктивності, суму ПДВ не відображали та, відповідно, податок до бюджету не сплачували. Відповідач вважає, що за цих обставин зменшення сум відшкодування ПДВ позивачу є законним і обґрунтованим.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00006436/0 від 19.06.2009 року про зменшення Відкритому акціонерному товариству «ОСОБА_2 Океан»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2009 року в розмірі 392004,24 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00007736/0 від 20.07.2009 року про зменшення Відкритому акціонерному товариству «ОСОБА_2 Океан»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2009 року в розмірі 579835,04 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00009836/0 від 14.08.2009 року про зменшення Відкритому акціонерному товариству «ОСОБА_2 Океан»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2009 року в розмірі 592815,59 грн.

Відповідачем на зазначену постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ВАТ «ОСОБА_2 Океан», так як судом першої інстанції були порушенні норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що позивач зареєстрований, як юридична особа, та перебуває на обліку Спеціалізованої ДПІ і є платником податків.

Відповідач здійснив невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Еконікбілд», ПП «Промислові абразиви», ТОВ ВКФ «Транс-Оіл», ПВФ «Юкон»за період січень-березень 2009 року, про що склав акт №613/36/14307653 від 16.06.2009 року. На підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00006436/0 від 19.06.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з січень-березень 2009 року у розмірі 392004,24 гривень. У вказаному акті №613/36/14307653 від 16.06.2009 року відповідач зазначив про порушення пункту 1.8 статті 1. підпунктів 7.7.1. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 392 004, 24 грн., в тому числі за періоди січень 2009 р. на 215 866, 24 грн., за лютий 2009 року - 66008, 50 грн., за березень 2009 року - 110 129,50 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача про те, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємствам ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Еконікбілд ЮГ», ПП «Промислові абразиви»; ТОВ ВКФ «Транс Ойл», ПВФ «Юкон», які повинні були сплатити відповідну суму податку на додану вартість до Державного бюджету у відповідному податковому періоді. Але, за результатами проведених перевірок іншими податковими інспекціями відповідач отримав інформацію, що підприємства на різних ланцюгах постачання не відображають даних у податкових деклараціях з ПДВ у складі податкових зобовязань, або визнані банкрутами, або не знаходяться за юридичною адресою. Тому підтвердити перерахування (або не перерахування) податку на додану вартість є неможливим.

За таких обставин відповідач вважає, що позивач безпідставно включив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період січень березень місяць 2009 року на суму 392 004,24 гривень, оскільки на його думку по ланцюгу постачання є субєкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Південний термінал», ТОВ «Еконікбілд Юг», ТОВ «Оріс», ТОВ «Майстер Сан»за період січень, лютий, березень, квітень 2009 року, про що складено акт №713/36/14307653 від 14.07.2009 року. На підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00007736/0 від 20.07.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з січень-квітень 2009 року у розмірі 579835,04 гривень.

В акті №713/36/14307653 від 14.07.2009 року відповідач зазначив про порушення пункту 1.8 статті 1. підпунктів 7.7.1. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 579835,04 грн., в тому числі за періоди січень 2009 р. - 199935,62 грн., за лютий 2009 року 293838,50 грн., за березень 2009 року 61894,25 грн., за квітень 2009 року 24166,67 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємствам ТОВ «Південний термінал», ТОВ «Еконікбілд Юг», ТОВ «Оріс», ТОВ «Майстер Сан», які повинні були сплатити відповідну суму податку на додану вартість до Державного бюджету у відповідному податковому періоді. Але за результатами проведених перевірок іншими податковими інспекціями відповідач отримав інформацію, що підприємства на різних ланцюгах постачання не відображають даних у податкових деклараціях з ПДВ у складі податкових зобовязань, або визнані банкрутами, або не знаходяться за юридичною адресою. Тому підтвердити перерахування (або не перерахування) податку на додану вартість є неможливим.

За таких обставин відповідач вважає, що позивач безпідставно включив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період січень квітень місяць 2009 року на суму 579835,04 гривень, оскільки на його думку по ланцюгу постачання є субєкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ БК «Аквамарін», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Миколаїв-Корабел», ТОВ «Компанія «Віста-К», ТОВ «Ярдінс», ТОВ «Метаком-Укр», ТОВ «Еконікбілд Юг»за період лютий, березень, квітень 2009 року, про що складено акт №713/36/14307653 від 11.08.2009 року. На підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009836/0 від 14.08.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з лютий-квітень 2009 року у розмірі 592815,59 гривень.

В акті №№713/36/14307653 від 11.08.2009 року відповідач зазначив про порушення пункту 1.8 статті 1. підпунктів 7.7.1. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями. ( надалі Закон № 168/97- ВР), в результаті чого позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 592 815, 59 грн.. в тому числі за періоди лютий 2009 р. - 346 543, 56 грн., за березень - 189 026, 27 грн., за квітень - 57 245, 76 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємствам ТОВ БК «Аквамарін», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Миколаїв- Корабел», ТОВ «Компанія «ВістаК», ТОВ «Ярдінс», ТОВ «МетакомУкр», ТОВ «Еконікбілд Юг» , які повинні були сплатити відповідну суму податку на додану вартість до Державного бюджету у відповідному податковому періоді. Але за результатами проведених перевірок іншими податковими інспекціями відповідач отримав інформацію, що підприємства на різних ланцюгах постачання не відображають даних у податкових деклараціях з ПДВ у складі податкових зобовязань, або визнані банкрутами, або не знаходяться за юридичною адресою. Так СПД «Кулеш»не надає звітності, ТОВ «Фін механіка» ліквідоване, ПП «Аверс- бест»не звітує перед податковими органами, ТОВ «Нардин»є ліквідованим, а ТОВ «Ярдінс»має неналежні стосунки. Тому підтвердити перерахування (або не перерахування) податку на додану вартість є неможливим.

За таких обставин відповідач вважає, що позивач безпідставно включив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період лютий квітень місяць 2009 року на суму 592815,59 грн., оскільки на його думку по ланцюгу постачання є субєкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Згідно з положеннями п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а п.1.7 цього ж Закону визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Випадки повернення бюджетного відшкодування визначені у п.п.7.7. Закону № 168/97-ВР, а саме порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України встановлено у п.п. 7.7.1. та п.п.7.7.2 Закону про ПДВ.

Підпункт 7.7.1 вказує, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.2. передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, законодавець повязує отримання бюджетного відшкодування тільки зі сплатою податку на адресу постачальника товарів, та не зобовязує вимагати від усіх можливих контрагентів постачальників обовязкового перерахування податку до бюджету.

Порядок включення сум до податкового кредиту передбачено у пп.7.2.1.пп.7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5.п 7.4,. пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону де зазначено, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товару, наявність належним чином оформлених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість.

Як було встановлено, відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статі 7 Закону № 168/97-ВР позивач по справі виконав обовязкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування: податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар (отримані послуги) з метою його подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності; відповідач в актах перевірок підтвердив, що позивач сплатив на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним у подальшому до відшкодування,позивач належним чином відповідно до закону мав оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач мав усі передбачені законом підстави для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а висновки відповідача про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування є безпідставними. З матеріалів актів перевірок не можливо ідентифікувати та дослідити отримання позивачем товару з урахуванням його поставок по ланцюгу. Також не доведено відповідачем, що саме одна номенклатура товару була досліджена. Вони не містять інформації або належних доказів, які саме господарські операції досліджувались відповідачем та не зясовано ким, кому і який саме товар поставлявся.

У пункті 1.3 статті 3 Закону № 168/97ВР платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

За дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до п. 10.2. ст. 10 Закону відповідають платники податку, визначені у підпунктах а, в, г, д пункту 10.1 статті 10, у цьому переліку немає покупців послуг та товарів до яких у даному випадку віднесено позивача. Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Закон України № 168/97ВР не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Покупець, в даному випадку позивач по справі, не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Крім того, необхідно брати до уваги той факт, що зазначений закон не встановлює обовязок безпосередньо для покупця сплачувати ПДВ до бюджету, а іншого законного механізму не існує.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача не ґрунтуються на відповідних доказах, а тільки на отриманій інформації, зміст якої невідомий, висновки про фіктивність деяких підприємств не підтверджені належним чином проведеними перевірками або в інший спосіб. Таким чином, відповідач в акті перевірки безпідставно та без усяких документів зазначив про наявність фіктивних підприємств у ланцюгу поставки.

Представником відповідача не були доведені суду підстави, на яких базуються висновки податкової інспекції про фіктивність підприємств контрагентів позивача по справі, з урахуванням того, що усі укладені позивачем договори на поставку товарів, які досліджувались відповідачем під час проведення перевірок, не визнані у судовому порядку незаконними, а тому є чинними, а здійсненні за ними господарські операції є реальними, оскільки позивач отримував товар, який у подальшому використовував в процесі виробництва, що підтверджується відповідачем. Документи первинного обліку, бухгалтерські документи, свідоцтва про державну реєстрацію підприємств постачальників по ланцюгу на час проведення взаєморозрахунків з позивачем були чинними. Укладені угоди між позивачем та підприємствами постачальниками до теперішнього часу не оскаржувалися.

Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачено надання даних податкових декларацій контрагентами платника податків, твердження відповідача є неправомірними. Водночас, Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми ПДВ поширювалось тільки на окремо взятого платника податків і ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Суд першої інстанції вірно визначив, що у разі, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагенту. Така обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги стосовно скасування податкових повідомлень-рішень №00006436/0 від 19.06.2009 року, №00007736/0 від 20.07.2009 року, №00009836/0 від 14.08.2009 року Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 31.10.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький