Постанова № 66600236, 15.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 травня 2017 р. № 820/1517/17

Харківський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ділбаряна А.О.,

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 16.11.16.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку, якою встановлено факт неподання позивачем податкових декларацій зі сплати акцизного податку. За результатами камеральної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002124000 від 16.11.16. Позивач вважає це податкове повідомлення-рішення незаконним, посилаючись на те, що податковий орган не мав можливості встановити таке порушення за результатами камеральної перевірки, та зазначив, що позивач не повинен подавати податкові декларації з акцизного податку, оскільки не здійснював операцій, які ним оподатковуються, отже не є платником акцизного податку, незважаючи на наявність у перевіреному періоді діючої ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що позивач у спірний період мав ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а відповідно до пп.49.2-1 ст. 49-1 Податкового кодексу України самому факту наявності вказаної ліцензії кореспондує обовязок позивача подавати податкові декларації з акцизного податку незалежно від того, чи здійснює позивач операції, які оподатковуються акцизним податком.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача - Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_2 - просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у наданих письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 15.11.2016 проведена камеральна перевірка щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з акцизного податку ТОВ «Євро-Дилижанс» за січень вересень 2016 .

За результатами зазначеної камеральної перевірки податковим органом складено акт від 15.11.2016 № 5092/20-38-40-12 (а.с.10-11), в якому встановлено, що ТОВ «Євро-Дилижанс» не надано податкову звітність з акцизного податку за звітний період січень-вересень 2016 р., що є порушенням пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.223.2 ст.223 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 15.11.2016 № 5092/20-38-40-12 Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0002124000, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем «акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» у розмірі 1530,00 грн. (а.с.9).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звертався до ГУ ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України зі скаргами (а.с. 12, 16-17).

Скарги позивача до ГУ ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України були залишені без розгляду у звязку з пропуском строків на оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0002124000 (а.с. 13-15, 18-19).

При розгляді цієї справи суд виходить з такого.

В ході розгляду справи встановлено, що у періоді січень вересень 2016 ТОВ «Євро-Дилижанс» здійснювало роздрібну торгівлю алкоголем за адресою: м.Харків, вул.Ромашкіна,1 та мало ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 25.03.2016, терміном дії з 21.01.2016 по 21.01.2017 №АЖ045973 (а.с.51).

Відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в редакції, яка була чинна протягом 2016 року та на момент проведення камеральної перевірки, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пп.49.2-1 ст. 49-1 Податкового кодексу України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка, підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.223.1 ст.223 Податкового кодексу України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

Згідно з п.223.2 ст.223 Податкового кодексу України платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 105/26550, у редакції, чинній на момент існування спірних відносин, платник, який має діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право провадження діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобовязаний подавати Декларацію за кожний звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив такий платник господарську діяльність у цьому періоді.

З аналізу зазначених норм чинного на час існування спірних правовідносин законодавства, суд приходить до висновку, що усі субєкти господарської діяльності, які мають ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, зобовязані подавати декларації з акцизного податку; будь-яких інших додаткових умов, додержання яких необхідне для виникнення обовязку подавати податкові декларації, закон не містить.

Суд не вважає належним обґрунтуванням заявленого позову надане представником позивача тлумачення припису пп.49.2-1 ст. 49-1 Податкового кодексу України, як такого, який поширюється виключно на осіб, які підпадають під ознаки платників саме акцизного податку, тобто здійснюють операції з підакцизними товарами у відповідному податковому періоді, оскільки, надане представником позивача тлумачення даної норми взагалі виключає можливість її застосування до будь-якого субєкта господарювання, оскільки неможливе дотримання одночасно двох ознак здійснення операцій з підакцизними товарами та непровадження таким платником господарської діяльності у звітному періоді.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, маючи діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, мав обовязок подавати податкові декларації з акцизного податку виключно за фактом наявності вказаної ліцензії, незалежно від того, чи провадив такий платник господарську діяльність у цьому періоді, зокрема, й операції з підакцизними товарами.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи доходів і зборів уповноважено застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на них.

Оскільки позивачем податкові декларації з акцизного податку за період з січня 2016 року по вересень 2016 року не подавалися до податкового органу, останнім були застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 15330 грн., тобто по 170 грн. за неподання декларацій з акцизного податку за кожний податковий період (місяць) з січня 2016 року по вересень 2016 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно визначено суму штрафних санкцій за неподання позивачем декларацій з акцизного податку.

Суд не приймає посилання позивача на неможливість податковим органом встановити відповідне порушення в акті камеральної перевірки як достатню підставу для обґрунтування заявленого позову, з огляду на таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2017) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

З 01.01.2017 п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України доповнено абзацем наступного змісту: предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобовязання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно приписів ст. 76 ПК України:

76.1. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

76.2. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

На момент складання акту від 15.11.2016 № 5092/20-38-40-12 форма акту камеральної перевірки затверджена не була. Як вбачається з Акту про результати камеральної перевірки від 15.11.2016 № 5092/20-38-40-12, він складений з питання неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з акцизного податку. Реєстр субєктів господарювання, які мають ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, міститься на сайті ДФС України та є загальнодоступною інформацією, зокрема, яка може бути використана податковими органами під час проведення перевірок для встановлення наявності або відсутності відповідної ліцензії.

Так, підставами для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в його тексті зазначено, відповідно, Акт перевірки від 15.11.2016 № 5092/20-38-40-12 та дані інформаційних баз контролюючих органів.

Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що до 01.01.2017 року нормами ст. 75 ПК України безпосередньо не було передбачено проведення камеральних перевірок щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності.

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу, що неповне нормативне регулювання порядку оформлення камеральних перевірок не є безумовною підставою для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Суд встановив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем у межах своєї компетенції та на підставі закону, наявність виявленого порушення підтверджена в ході судового розгляду справи, отже таке рішення є правомірним та відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2017 року.

Суддя Білова О.В.