Ухвала суду № 66599570, 18.05.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.05.17 Справа № 917/138/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/307/13-г

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса, вул. Пульного, 2, с.Кам"янка, Новопсковський район, Луганська область, 92332

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", вул. Будька 45 А, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

про стягнення 2 737 898,52грн.

Суддя Киричук О. А.

Представники сторін:

від позивача (стягувача): не з"явився

від відповідача (боржника): не з"явився

Розглядається заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/307/13-г.

Відповідач (боржник) явку представника не забезпечив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Позивач (стягувач) письмові по суті поданої заяви суду не надав.

Сторони явку представників не забезпечили.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України суд розглядає питання про відстрочку виконання рішення в десятиденний строк. Неявка представників сторін, за висновком суду, не перешкоджає розгляду заяви про відстрочку в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив :

Господарським судом Полтавської області 03.11.2016р. прийняте рішення у даній справі, яким позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса 2 678 031, 37грн. основної заборгованості, 32 133,02грн інфляційних втрат, 27 734,13грн. 3% річних та 41 068,47грн. судового збору; задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про надання розстрочки виконання рішення у справі № 917/138/16; розстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області по справі № 917/138/16 зі сплати заборгованості в сумі 2 778966,99грн. на 24 місяці рівними частинами.

Після перегляду апеляційним судом рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 у справі №917/138/16 скасувано у частині задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення у справі та розстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/138/16 зі сплати заборгованості у сумі 2778966,99 грн на 24 місяці рівними частинами; прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви (вх.№12118 від 03.10.2016) ТОВ «Лозівський молочний завод» про надання розстрочки виконання рішення у справі №917/136/16; в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області залишено без змін.

10.01.2017 на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 видано відповідний наказ.

Касаційна інстанція рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду не переглядала.

03.05.2017р. боржник звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про надання відстрочки виконання рішення, в обгрунтування якої вказує, що ТОВ "Лозівський молочний завод" рішення суду не виконано, що пов'язано із тяжким фінансовим становищем підприємства, відсутність ринку збуту та введення Російською Федерацією, на ринок якої протягом останніх 10 років відбувався експорт продуктів, продуктового ембарго, що призвело до складного фінансового становища.

З огляду на вказане боржник просить надати відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області на 15 місяців з моменту винесення ухвали за результатом розгляду даної заяви.

При розгляді заяви суд виходить з наступного.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 121 ГПК України, яка передбачає, що у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Також суд за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до приписів статей 43, 33, 43 ГПК України саме на відповідача покладено обов'язок доведення існування відповідних підстав, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані докази на обґрунтування такої заяви.

Заява обґрунтована тяжким фінансовим становищем підприємства, введенням Російською Федерацією, на ринок якої протягом останніх 10 років відбувався експорт продуктів, продуктового ембарго, що призвело до складного фінансового становища та відсутності коштів для погашення заборгованості за рішенням у справі № 917/138/16.

Суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача на є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер. Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі.

Боржник є самостійним господарюючим суб'єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тому грошові зобов'язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.

Припущення відповідача про можливість виконати судове рішення через 15 місяців не підтверджено заявником належними та допустимими доказами. Заявник не скористався своїм процесуальним правом та не надав жодного доказу, який би свідчив про реальну можливість погашення заборгованості в разі надання йому відстрочки. На підтвердження намірів погашення боргу, відповідачем не було здійснено жодної проплати.

Суду не подано доказів того, що фінансування останнього покращиться та буде здійснюватись без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що відстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення суду і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Таким чином, відстрочення сплати наявного боргу може носити дискримінаційний характер по відношенню до стягувача, який поставляв боржнику продукцію ще в 2015 році, та не одержав повного розрахунку.

Пунктом 7.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за відсутності підстав для відстрочки виконання рішення господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги матеріальні інтереси як боржника, так і стягувача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також той факт, що боржником не доведено винятковості обставин та об'єктивної неможливості виконати рішення суду, суд відмовляє у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у справі № 917/138/16.

Керуючись ст. ст. 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/307/13-г відмовити.

2. Копії ухвали направити сторонам.

Суддя Киричук О.А.