Рішення № 66599543, 10.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017р. Справа № 914/1064/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім СВІТ СР, смт. Новий Яричів, Камянка-Бузький район, Львівська область

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів

до відповідача 2: Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство Центральна Збагачувальна Фабрика Комсомольська м. Димитров, Донецька область

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Перша Трейдінгова Компанія м. Українськ, Донецька область

про: стягнення вартості втраченого вантажу в розмірі 6 218,55 грн.

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача 1: ОСОБА_1-представник (довіреність від 25.10.16р.)

від відповідача 2: не зявився

третя особа 1: не зявився

третя особа 2: не зявився

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Здійснювалася технічна фіксація судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім СВІТ СР, смт. Новий Яричів, Камянка-Бузький район, Львівська область до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів, третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство Центральна Збагачувальна Фабрика Комсомольська м. Димитров, Донецька область, третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Перша Трейдінгова Компанія м. Українськ, Донецька область про стягнення вартості втраченого вантажу в розмірі 6 218,55 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року позовні вимоги задоволено.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року у справі № 914/1064/16 без змін.

Відповідачем подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року.

Постановою Вищого Господарського суду України від 07.12.2016 року у справі № 914/1064/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Внаслідок автоматизованого розподілу справу №914/1064/16 при новому розгляді, розподілено судді Горецькій З.В.

Ухвалою суду від 04.01.17р. справу прийнято до нового розгляду та призначено до нового розгляду на 24.01.17р. В судових засіданнях 24.01.17р. розгляд справи відкладався на 07.02.17р., 07.02.17р. на 28.02.17р., 28.02.17р. на 14.03.17р., 14.03.17р. на 11.04.17р., 10.05.17р., з підстав наведених в ухвалах суду.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

10.05.2017 року за вх.№16566/17 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника. В судовому засіданні суд розглянув дане клопотання та відмовив у його задоволенні, оскільки суд обмежений строками розгляду справи в порядку статті 69 ГПК України.

24.01.2017р. за вх. № 2662/17 в канцелярію Господарського суду від позивача поступив лист.

24.01.2017р. за вх. № 2664/17 в канцелярію Господарського суду від позивача поступили додаткові пояснення.

28.02.17р. за вх. № 8133/17 позивачем подано в канцелярію Господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

14.03.17р. за вх. № 1170/17 позивачем подано в канцелярію Господарського суду клопотання про залучення співвідповідача ДП "Донецька залізниця".

23.03.17р. за вх. № 11316/17 в канцелярію Господарського суду від позивача поступили додаткові пояснення з додатками для долчучення до матеріалів справи документів.

Відповідач 1 в судове засідання зявився, позовні вимоги позивача заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову.

24.01.17р. за вх. №277 (вх. № НЮ-58 від 20.01.17р.) в канцелярію Господарського суду від відповідача поступило клопотання про здійснення процесуального правонаступництва з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

14.03.17р. за вх. № 9934/17 (вих. № НЮ-307 від 13.03.17р.) в канцелярію господарського суду від відповідача поступило доповнення до відзиву з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

Відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив та витребуванні судом документи до суду не поступали.

Третя особа 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, на електронну адресу суду поступили письмові пояснення по суті справи (вих. № 264 від 20.02.17р.) з додатками для долучення до матеріалів справи документів, просить суд розглядати справу без участі повноважного представника.

Третя особа 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, письмові пояснення та витребуванні судом документи до суду не поступали.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Перша Трейдінгова Компанія (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім СВІТ СР (Покупець) укладено Договір поставки № 4/12 (далі Договір поставки), відповідно до умов якого Постачальник зобовязується поставити Покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, за ціною, за реквізитами, в строки, в кількості та з якісними характеристиками, погодженими в Специфікаціях до договору, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити вугілля відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.2.1. Договору поставки Вугілля постачається залізничним транспортом на умовах FCA станція відправлення, згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2010 р., з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому Договорі або відповідних Специфікаціях.

Відповідно до специфікації № 4 від 11.02.2016р. (Додаток 4 до Договору поставки) Постачальник зобовязується поставити Покупцю Вугілля камяне (Г, ДГ 13-100) в кількості 500 т., ціна за тонну становить 1625,00 грн., загальною вартістю (без ПДВ) 812 500,00 грн., а Покупець зобовязується прийняти та оплатити Вугілля. У вказаній Специфікації № 4 Вантажовідправником зазначено, в тому числі, ПАТ ЦЗФ Комсомольська.

Між Публічним акціонерним Товариством Центральна Збагачувальна Фабрика Комсомольська (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша Трейдінгова Компанія (Замовник) 30.10.2015 року укладено Договір № 30/10/2015К, відповідно до умов якого Замовник передає на переробку Виконавцю Вугілля для збагачення та відвантаження продуктів збагачення за реквізитами, вказаними Замовником. Відвантаження продуктів збагачення здійснюється зі станції Красноармійськ на умовах FCA, якщо інше не передбачено в специфікаціях (п.1.2. Договору № 30/10/2015К). Відповідно до п.4.1.2 Договору № 30/10/2015К Виконавець проводить збагачення вугілля і відвантаження продуктів збагачення за реквізитами, вказаними Замовником. Замовник несе відповідальність за правильність вказаних реквізитів одержувача продуктів збагачення.

Пунктом 6.3. Договору № 30/10/2015К передбачено, що у випадку оплати Виконавцем транспортних затрат за поставку Вугілля і/чи продуктів збагачення третім особам Замовник оплачує транспортні послуги протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку і документів, які підтверджують вартість транспортних послуг (рахунок і звіт Експедитора і т.д.), а також підписання акту про надання послуг.

Згідно із залізничною накладною №52070158 від 17.02.2016 р. ПАТ ЦПФ Комсомольська (Відправник) на адресу ТзОВ Торговий Дім СВІТ СР (Одержувач) відвантажено Вугілля в загальній кількості 57,0 тонн (належно завірена копія міститься в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2016 року на станції Знам'янка по прибуттю поїзда та зважуванні виявлено недостачу вугільної продукції, про що складено Комерційний Акт АА № 032643/43/02. Зокрема, в даному Комерційному акті вказано, що в перевізних документах зазначена загальна вага 57000 кг, а насправді виявилося 52500 кг. Також в Комерційному акті зазначено, що при перевірці виявлено навантаження нижче бортів 100мм. На поверхні вантажу маються виїмки праворуч над 1-2-3- люками довжиною 4000 мм, шириною 1300 мм, глибиною 800 мм; над 6-7 люками довжиною 3000 мм, шириною 2600 мм, глибиною 1000 мм. Просипання вантажу немає. Поверхня вантажу маркована вапняним розчином. В місцях виїмок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Каток застосовувався. В вагоні гліху торцеві стінки, люка щільно закриті. Зважування вагона здійснене 21.02.2016 р. на тензометричних статичних вагонних вагах працівником станції. При зважуванні виявилось брутто 76000 кг, тара з документа 23500 кг, нетто 52500 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 4500 кг.

Отже, як стверджує позивач, одержувач - ТзОВ Торговий дім Світ СР отримав вантаж в меншій кількості, ніж той, який був прийнятий для перевезення.

Згідно розрахунку, наданого позивачем в позовній заяві, вартість недостачі маси вантажу з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення становить 6 218,55 грн. з ПДВ.

14.03.2014р. позивачем надіслано на адресу Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця претензію (вих.№14/4) з вимогою повернути вартість втраченого вугілля пропорційно недопоставленої кількості в розмірі 6218,55 грн.

У листі від 25.03.2016р. № МЮ-7/2016-1 відповідач зазначив, що для розгляду вищенаведеної претензії щодо відшкодування вартості часткової недостачі маси вантажу по відправці №52070158, відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України прошу долучити в термін до 04.04.2016р.: рахунок вартості вантажу вантажовідправника згідно накладної № 52070158; документ, який підтверджує сплату вами вартості отриманого вантажу за ціною вантажовідправника ПАТ ЦЗФ Комсомольська; договір поставки № 4/12 від 10.12.2015 р.

Позивачем у відповідь на лист відповідача № МЮ-7/2016-1 від 25.03.2016 р. надано копію Договору поставки № 4/12 від 10.12.2015 року та у листі-відповіді зазначено, що між Публічним акціонерним Товариством Центральна Збагачувальна Фабрика Комсомольська та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша Трейдінгова Компанія 30.10.2015 року укладено Договір № 30/10/2015К, відповідно до п.1.2. та п.4.1.2 якого ПАТ ЦЗФ Комсомольська здійснювала збагачення та відвантаження збагаченої продукції за реквізитами, вказаними ТзОВ Перша Трейдінгова Компанія. Тобто, фактичним вантажовідправником даного вугілля було ПАТ ЦЗФ Комсомольська в якості експедитора, а фактичним продавцем є ТзОВ Перша Трейдінгова Компанія, тому ціна, вказана в видаткових накладних і договорі поставки між ТзОВ Світ СР та ТзОВ Перша Трейдінгова Компанія є ціною відправника.

Відповідачем листом № МЮ-7/2016-1 від 06.04.2016 р. відхилено претензію позивача № 14/4 від 14.03.2016 р. на підставі ст.ст. 115, 133 Статуту залізниць України, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Отже, позивач просить стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця 6 218,55 грн. вартості втраченого вантажу та судовий збір.

Відповідач 1 проти позову заперечив, подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач 2 відзив на позов не подав, проти позову належним чином не заперечив.

Третя особа 1 надала письмове пояснення по суті спору, згідно якого стверджує, що відвантаження вантажу за залізничною накладною №52070158 у вагоні №60663945 третя особа 1 здійснювала відповідно до Правил перевезень вантажів, визначення маси вантажу здійснювалося на справних повірених вагонних вагах, вантаж був розміщений конусоподібно вище бортів вагону, на вантаж було нанесене захисне маркування, про що було зазначено у графі 7 залізничної накладної №52070158. Вантаж у вагоні №60663945 був прийнятий залізницею до перевезення 17.02.2016 мроку відповідно до ч.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтранса України №644 від 21.11.2000 року, з перевіркою застосування захисного маркування, правильності розміщення вантажу, належності технічного та комерційного стану вагона і вантажу в ньому, без будь-яких зауважень. Виходячи з опису стану вантажу на станції призначення, зазначеному в комерційному акті №032643/43/02 від 21.02.2016 року (наявність виїмок вантажу праворуч вагону над 1-2-3, 6-7 люками), мала місце втрата вантажу під час перевезення, тобто, перевізник не забезпечив збереження прийнятого ним до перевезення вантажу. Таким чином, третя особа 1 стверджує, що за таких обставин, які вказані в комерційному акті, відповідальність за незбереження прийнятого до перевезення вантажу повинен нести перевізник.

Третя особа 2 пояснень по суті спору не надала.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ч.1 статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року зазначено:

«Вартість недостачі вантажу в сумі 6218,55 грн. визначена позивачем, виходячи із вартості вугілля в сумі 1 625,00 грн. без ПДВ за 1 тону, яка встановлена у Специфікації № 4 від 11.02.2016 до договору поставки № 4/12 від 10.12.2015 між ТОВ "Перша Трейдінгова Компанія" (постачальник) і ТОВ "Торговий дім "Світ СР" (покупець), в той час як договір перевезення укладався між вантажовідправником ПАТ "ЦЗФ "Комсомольська" та залізницею.

У залізничній накладній відправником вантажу є ПАТ "ЦЗФ "Комсомольська", а тому кількість та вартість відправленого вантажу за вказаною накладною повинна бути підтверджена на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника вантажу, оскільки ТОВ "Перша Трейдінгова Компанія" не є стороною договору перевезення вантажу залізницею за вищезазначеною накладною.

Таким чином, враховуючи приписи статей 114, 115 Статуту залізниць України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, та які передбачають обмежену відповідальність залізниці, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі рахунка або іншого документа відправника, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами для визначення розміру відповідальності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, з огляду на відсутність документів відправника, які б підтверджували вартість втраченого вантажу, дійшли передчасних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, в матеріалах справи міститься складений на попутній станції Красноармійськ Донецької залізниці акт № 42129 від 20.02.2016, в якому зазначено, що при виставленні вагона було виявлено, що поверхня вантажу конусоподібна на рівні бортів зі скосами до бортів і торців маркований вапняним розчином, маються виїмки: над 1, 2, 3 люками праворуч приблизно 400 см х 130 см х 70 см - 80 см над 6, 7 люками 300 см х 280 см х 70 см - 100 см маркування в місцях виїмок немає. Двері люка закриті, течі вантажу немає. Відчепити вагон немає можливості у зв'язку із експлуатаційною ситуацією. Комерційну несправність не усунуто - вагон слідує з пропущенням без виправлення.

Судами попередніх інстанцій не надано оцінки складеному станцією Красноармійськ ДП "Донецька залізниця" під час виставлення поїзда (підготовка вагонів до відправлення зі станції) акту № 42129 від 20.02.2016, в якому зазначено про виявлені виїмки, що комерційну несправність не усунуто і вагон слідує з пропущенням без виправлення.»

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обовязки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обовязковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 Статуту,

вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення;

накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно із залізничною накладною №52070158 від 17.02.2016 р. ПАТ ЦПФ Комсомольська (Відправник) на адресу ТзОВ Торговий Дім СВІТ СР (Одержувач) відвантажено Вугілля в загальній кількості 57 тисяч.

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084 (далі - Правила №863/5084 від 24.11.2000 р.), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 Правила приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644, визначається відправником.

Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Відповідно до статті 24 Статуту, залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно статті 22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до ст.23 статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.

Згідно статті 52 Статуту, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до ст.53 Статуту, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

Згідно статті 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.а ч.1 статті 111 Статуту, Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли:

а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до статті 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до ч.2 статті 130 Статуту, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають

б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу:

одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу;

г) у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Отже, в матеріалах справи наявний складений на попутній станції Красноармійськ Донецької залізниці акт № 42129 від 20.02.2016, в якому зазначено, що при виставленні вагона було виявлено, що поверхня вантажу конусоподібна на рівні бортів зі скосами до бортів і торців маркований вапняним розчином, маються виїмки: над 1, 2, 3 люками праворуч приблизно 400 см х 130 см х 70 см - 80 см над 6, 7 люками 300 см х 280 см х 70 см - 100 см маркування в місцях виїмок немає. Двері люка закриті, течі вантажу немає. Відчепити вагон немає можливості у зв'язку із експлуатаційною ситуацією. Комерційну несправність не усунуто - вагон слідує з пропущенням без виправлення.

Враховуючи усе вищевикладене, та аналізуючи даний акт, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено факт втрати вантажу залізницею, оскільки комерційну несправність було виявлено на станції відправлення.

Доказів того, що було завантажено вантаж в такій масі, що вказана у накладній, не має. Оскільки, як вбачається із накладної, масу вантажу визначено відправником. Доказів того, що маса вантажу на станції відправлення залізницею перевірялася в матеріалах справи немає. Також графа в накладній про масу вантажу, визначену залізницею, є незаповненою. Однак, суд наголошує, що перевірка маси вантажу на станції відправлення є не обов»язком, а правом залізниці.

Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 466, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тч.ч захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 статуту залізиць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як вказано у комерційному акті, вагон маркований вапняним розчином, двері люка закриті, течі вантажу немає, отже, вагон перебував у справному стані.

Згідно статті 31 Статуту Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували несправність вагону, в результаті чого могла б виникнути втрата вантажу.

Підсумовуючи все вищевикладене суд дійшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів втрати вантажу з вини залізниці.

Судом залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Донецьку залізницю для дачі пояснень щодо складеного акту на станції Красноармійськ. Проте, відповідачем 2 будь-яких пояснень з посиланням на докази суду не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року, п. 4.4. роз»яснино, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно платіжного доручення №193 від 08.04.2016 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. за подання даного позову до господарського суду Львівської області.

Згідно платіжного доручення №1923 від 06.07.2016 року на суму 1 595,00 грн. відповідачем 1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

Згідно платіжного доручення №2830 від 18.10.2016 року на суму 1 653,60 грн. відповідачем 1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Отже, загальна сума судового збору, сплаченого відповідачем 1 становить 3 248,60 грн.

Сума судового збору, що надійшла до Державного бюджету, становить 4 626,60 грн., що відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, то позивач повинен відшкодвувати відповідачу 1 витрати на оплату судового збору в розмірі 3 248,60 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовнимх вимог відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім СВІТ СР (80465, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, смт. Новий Яричів, вул. Шашкевича, буд. 29, код ЄДРПОУ 36767476) на користь Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) 3 248,60 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

3.Наказ видати в порядку статті 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2017 р.

Суддя Горецька З. В.