Постанова № 66599453, 17.05.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року Справа № 902/55/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №09-02/17 від 28 грудня 2016 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" на рішення господарського суду Вінницької області від 24 березня 2017 року у справі №902/55/17 (суддя Колбасов Ф.Ф.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "МИР"

про стягнення 1 569 227,32 грн.

Судом розяснено представнику позивача права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Колбасов Ф.Ф.) від 24 березня 2017 року у справі №902/55/17 позов Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (надалі позивач) до ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" (надалі відповідач) про стягнення 1569227,32 грн. було задоволено. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "Мир", код ЄДРПОУ 03377840 (23122, Вінницька область, Жмеринський район, село Слобода-Межирівська, вул. Центральна, 1-А) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", код ЄДРПОУ 38926880 (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; фактична адреса: 03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6) 1569227,32 грн. заборгованості та 23538,41 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що 27 жовтня 2016 року між ПАТ "Аграрний фонд" в особі брокера-покупця ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 17 серпня 2015 року №362, з однієї сторони та СТОВ "Мир" в особі брокера-постачальника ОСОБА_4, Брокерської контори №197 ТОВ "Статус. Кво", що діє на підставі доручення від 27 жовтня 2016 року № 27(К) та довіреності від 01 квітня 2016 року, з іншої сторони було укладено Додатковий договір до Біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 23 листопада 2015 року №2251Ф, відповідно до умов якого, сторони дійшли згоди щодо повернення залишку авансового платежу із застосуванням штрафних санкцій згідно до розділу 7 Біржового договору поставки зерна майбутнього врожаю 2016 року від 23 листопада 2015 року №2251Ф, всього на суму 2829052,32 грн. 31 жовтня 2016 року СТОВ Мир повернуло ПАТ "Аграрний фонд" залишок авансового платежу у розмірі 1259825,00 гривень про що свідчить виписка банку від 31 жовтня 2016 року. Таким чином, СТОВ Мир у порушення умов додаткового договору №3 від 27 жовтня 2016 року не перерахувало ПАТ Аграрний фонд 1569227,32 грн..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мир" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ПАТ "Аграрний фонду" задоволити частково, стягнувши з СТОВ "Мир" на користь позивача проценти за користування коштами в сумі 746173,28 грн.; зменшити суму неустойки (штрафу), передбаченої пунктом 7.2 Біржового договору та Додатковим договором №3 від 27 жовтня 2016 року та розстрочити стягнення з відповідача коштів в сумі 746173,28 грн. до 30 серпня 2017 року рівними частками; решту задоволеної суми, яка буде стягнута з відповідача, стягувати рівними частками, починаючи з 01 вересня 2017 року до 30 листопада 2017 року. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції до правовідносин, що виникли, безпідставно не було застосовано частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, про що відповідачем було заявлено клопотання. Недопоставка позивачу пшениці 3-го класу сталася не з вини відповідача, оскільки у зв'язку з погодними умовами вродило 930 тонн пшениці 6-го класу, яка була запропонована позивачу зі знижкою 10% від вартості товару (у відповідності до пункту 7.3 Біржового договору). Однак, позивач відмовився отримувати дану пшеницю у власність. Таким чином, відповідач сумлінно намагався виконати умови біржового договору щодо поставки зерна та повернення залишку авансового платежу в повному обсязі. Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, не взяв до уваги, що додатковий договір №3 від 27 жовтня 2016 року стосувався застосування до відповідача штрафних санкцій у відповідності до розділу 7 біржового договору, тому є безпідставним висновок суду, що оскільки даний додатковий договір сторонами не оскаржувався, підстави для зменшення суми неустойки відсутні. Апелянт також вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував частину 6 статті 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідачем було заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення суду з тих підстав, що СТОВ "Мир" є сільськогосподарським товариством, господарська діяльність якого є сезонною, і дохід, який отримує даний суб'єкт господарювання, знаходиться у причинному зв'язку з кількістю та якістю зібраного урожаю та його подальшою реалізацією. Якщо з відповідача будуть стягнені кошти на виконання даного рішення суду, протягом березня-квітня поточного року він буде позбавлений можливості обробляти та засіювати поля, що призведе в подальшому до його банкрутства та неможливості виконання будь-яких зобов'язань перед позивачем. З метою уникнення формального існування судового рішення, яке не може бути виконане у зв'язку з відсутністю на даний час коштів та майна у боржника та можливості проведення повного розрахунку, суду першої інстанції було б доцільно застосувати розстрочку виконання рішення суду, тим більше що така розстрочка повністю відповідала б інтересам кредитора щодо задоволення його вимог в найкоротші терміни без відкриття виконавчого провадження та уникнення зайвих витрат, пов'язаних з ним.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2017 року у справі №902/55/17 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 17 травня 2017 року.

Від позивача ПАТ "Аграрний фонд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що у матеріалах справи відсутні жодні докази, які б засвідчили винятковість випадку та підтверджували б причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, як на підставі для зменшення розміру штрафних санкцій. Господарський суд Вінницької області перевіривши матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів викладених у клопотанні про розстрочення та відстрочення виконання рішення щодо неможливості своєчасного виконання судового рішення, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15 травня 2017 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Саврія В.А. у період з 15 травня 2017 року по 02 червня 2017 року включно та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Огороднік К.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року у справі №902/55/17 апеляційну скаргу ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримала вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, водночас 16 травня 2017 року ним було подано електронне повідомлення №12 про неможливість направлення свого представника з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання СГ ТОВ "Мир" про відкладення розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частина третя статті 22 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

СГ ТОВ "Мир" у відповідності із діючим законодавством має можливість мати декількох представників, тому позивач не був позбавлений на час слухання справи забезпечити явку у судове засідання іншого представника.

Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26 грудня 2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наявні у справі матеріали, що узгоджуються зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, які визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції визнає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача, оскільки останній не скористався своїм процесуальним правом на участь в розгляді господарської справи, про час і місце розгляду якої був повідомлений належним чином, що вбачається зокрема зі змісту наданого ним клопотання.

Крім того, відповідно до пункту 4 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2017 року у справі №902/55/17 явка повноважних представників сторін в судове засідання визначалась на їх розсуд.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (за договором - покупцем) в особі Брокера-покупця ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 17.08.2015р. №361, та ОСОБА_2 товариством з обмеженою відповідальністю "Мир" (за договором - постачальник) в особі Брокера-постачальника ОСОБА_6, Брокерської контори №193 Товариство з обмеженою відповідальністю "Броктрейдинг", що діє на підставі договору доручення від 23 листопада 2015 року №(К)327-3 та довіреності від 13 серпня 2015 року, з іншої сторони, укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2016 року, відповідно до пункту 1.1. якого, у порядку та умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк передає покупцеві у власність зерно пшениці м'якої (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно пунктів 2.1., 2.2 договору (з урахуванням додаткових договорів №1 від 11 серпня 2016 року та №2 від 27 вересня 2016 року), постачальник зобов'язався поставити продавцю зерно пшениці м'якої 3 класу у кількості 1460,000 тонн, яке буде вирощене та зібране в 201 році на земельній ділянці постачальника на базис поставки ТОВ ЕК "Кусто Агро" СП Жмеринка в строк до 20 жовтня 2016 року.

Відповідно до пункту 5.3 договору, покупець зобов'язався протягом 5 робочих днів з моменту набрання чинності договором застави, передбаченим пунктом 2.5. договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника в розмірі 3226600,00 грн, в т.ч. ПДВ, що складає 65% від загальної вартості ціни договору, передбаченої у пункті 5.2. цього договору, за вирахуванням суми, передбаченої у пункті 5.3.1 цього договору.

Згідно пункту 5.3.1 договору, покупець утримує 235908,36 грн., що складає 7,311361% від попередньої оплати, передбаченої пункту 5.3. договору, для сплати страхового платежу, який сплачується протягом 5 банківських днів після отримання від страхової компанії акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування.

Розділом 7 договору сторони визначили відповідальність сторін.

Відповідно до пункту 7.2 договору за порушення строків виконання постачальником зобов'язання з поставки товару з нього стягується: пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованої від ціни, визначеної у довідці аграрної біржі про ціни на зернові культури врожаю 2016 року, що діяли на останній день поставки за кожен день прострочення; за прострочення понад 10 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованої від ціни відповідно до довідки Аграрної біржі про ціни на зернові культури врожаю 2016 року, що діяли на останній день поставки.

Згідно пункту 7.5 договору, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, він зобов'язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого пунктом 2.1.2 договору, повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату у сумі, визначеній пунктом 5.3 договору та додатково сплатити на користь покупця: проценти у розмірі 29% відсотка річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця; штраф у розмірі 50 відсотків від суми попередньої оплати.

Договір набуває чинності з моменту його укладення та реєстрації на Аграрній біржі (пункт 11.2 договору).

Відповідно до пункту 11.5 договору строк дії договору: з дати набуття чинності у відповідності до пункту 11.2 до повного виконання зобов'язання за цим договором.

Як вбачається судами з матеріалів справи, на виконання вищезазначених пунктів біржового договору ПАТ "Аграрний фонд" перерахувало СТОВ "Мир" попередню оплату у сумі 3226600,00 грн., що підтверджується випискою банку від 24 листопада 2015 року.

11 серпня 2016 року СТОВ "Мир" здійснило поставку ПАТ "Аграрний фонд" 521,000 тонн зерна пшениці 3 класу 2016 року врожаю, по ціні 3775,00 грн., в т.ч. ПДВ - 629,17 грн. за одну тону, на загальну суму 1966775,00 грн., в т.ч. ПДВ - 327795,83 грн. згідно складської квитанції на зерно АЦ № 001915 (279) від 11 серпня 2016 року та аналізної картки №41 від 11 серпня 2016 року, що підтверджується актом передавання-приймання зерна від 11 серпня 2016 року.

Таким чином, договір відповідачем щодо поставки пшениці 3-го класу виконано частково на суму 1966775,00 грн.

В жовтні 2016 року на адресу ПАТ Аграрний фонд відповідачем було направлено листи за вих. №101 та №103 від 24 жовтня 2016 року та від 27 жовтня 2016 року, в яких було зазначено, що після збору урожаю, в результаті проведених аналізів виявлено, що лише 521 тонна пшениці відповідає 3-му класу, яку і було поставлено ПАТ "Аграрний фонд", а тому СТОВ "Мир" звернулось до позивача з пропозицією на повернення коштів ПАТ "Аграрний фонд" з штрафними санкціями згідно розділу 7 Біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року №2251Ф та укладання додаткової угоди.

Листом №13.1-02/3/2240 від 26 жовтня 2016 року ПАТ "Аграний фонд" погодився на повернення СТОВ "Мир" отриманого авансового платежу із застосуванням штрафних санкцій згідно до пункту 7 біржового контракту від 23 листопада 2015 року № 2251Ф.

27 жовтня 2016 року між ПАТ "Аграрний фонд" (за договором - покупець) в особі брокера-покупця ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 17 серпня 2015 року №362, з однієї сторони та СТОВ "Мир" (за договором - постачальник) в особі брокера-постачальника ОСОБА_4, Брокерської контори №197 ТОВ Статус.Кво, що діє на підставі доручення від 27 жовтня 2016 року № 27(К) та довіреності від 01 квітня 2016 року, з іншої сторони було укладено Додатковий договір до Біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 23 листопада 2015 року №2251Ф, відповідно до умов якого, сторони дійшли згоди щодо повернення залишку авансового платежу із застосуванням штрафних санкцій згідно до розділу 7 Біржового договору поставки зерна майбутнього врожаю 2016 року від 23 листопада 2015 року №2251Ф, всього на суму 2829052,32 грн.

Відповідно до пункту 3 додаткового договору він набуває чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та реєстрації Аграрною біржею.

Згідно пункту 4 додаткового договору, цей додатковий договір є невід'ємною частиною біржового договору та складається українською мовою у 5 (п'яти) оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу.

Додатковий договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та зареєстрований Аграрною біржею.

31 жовтня 2016 року СТОВ "Мир" повернуло ПАТ "Аграрний фонд" залишок авансового платежу у розмірі 1 259 825,00 гривень про що свідчить виписка банку від 31 жовтня 2016 року.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим судом СТОВ "Мир" у порушення умов додаткового договору №3 від 27 жовтня 2016 року не перерахувало ПАТ "Аграрний фонд" 1569227,32 грн.

01 грудня 2016 року ПАТ "Аграрний фонд" надіслало СТОВ "Мир" вимогу №02-08/4/2447 від 01 грудня 2016 року про перерахування коштів в сумі 1569227,32 грн. у строк до 12 грудня 2016 року на виконання вимог додаткового договору №3 від 27 жовтня 2016 року до біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 23 листопада 2015 року №2251Ф.

Однак зазначена вимога залишилась без відповіді та реагування, внаслідок чого позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що підставою для стягнення заборгованості позивач зазначає неналежне виконання умов додаткового договору №3 від 27 жовтня 2016 року до біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 23 листопада 2015 року № 2251Ф.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами вказаний додатковий договір № 3 від 27 жовтня 2016 року був укладений у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 23 листопада 2015 року №2251Ф в частині поставки товару в обсязі визначеному сторонами в договорі.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Цивільного кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до умов договору №3 від 27 жовтня 2016 року, сторони дійшли згоди щодо повернення залишку авансового платежу із застосуванням штрафних санкцій згідно розділу 7 Біржового договору поставки зерна майбутнього врожаю 2016 року від 23 листопада 2015 року № 2251Ф.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Як вбачається колегією суддів, 01 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача із вимогою №02-08/4/2447 від 01 грудня 2016 року про перерахування коштів в сумі 1569227,32 грн. у строк до 12 грудня 2016 року на виконання вимог додаткового договору №3 від 27 жовтня 2016 року до біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 23 листопада 2015 року № 2251Ф.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок негайно у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості в розмірі 1569227,32 грн. за додатковим договором № 3 від 27 жовтня 2016 року до біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року № 2251Ф та виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Господарський суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи СТОВ "Мир" про те, що умови додаткового договору №3 від 27 жовтня 2016 року не було з ним погоджено і останньому не було про них відомо, оскільки відповідач листом №101 від 24 жовтня 2016 року просив ПАТ "Аграрний фонд" надати дозвіл на повернення коштів разом з штрафними санкціями згідно пункту 7 біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року №2251Ф /а.с. 26/.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів оскарження додаткового договору і станом на час розгляду справи, зазначений додатковий договір №3 від 27 жовтня 2016 року до біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року №2251Ф є дійсним.

Стосовно заявлено відповідачем у суду першої інстанції клопотання про зменшення суми неустойки (штрафу), передбаченої пунктом 7.2. Біржового контракту та додатковим договором №3 від 27 жовтня 2016 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, СТОВ "Мир" посилався на те, що збитків позивачу заподіяно не було, вина відповідача у недопоставці товару відсутня, оскільки пшениця 3-го класу у кількості, визначеній Біржовим договором, не вродила, а позивач відмовився в рахунок виконання умов договору отримати у власність пшеницю 6-го класу зі знижкою 10% від її вартості, крім того відповідачем повернуто в повному обсязі авансовий платіж.

Посилання відповідача на відсутність вини останнього у зв'язку з направленням до позивача листа за вих. №70 від 28 липня 2016 року, в якому відповідачем було запропоновано позивачу виконати Біржовий договір поставки зерна врожаю 2016 року № 2251Ф від 23 листопада 2015 року поставкою пшениці 3 класу - 530 тонн та пшениці 6 класу - 930 тонн без нарахування штрафних санкцій, не приймається судами до уваги з огляду на те, що біржовим договором було передбачено поставку пшениці лише 3 класу, а здійснення зарахування поставки за рахунок пшениці іншого класу належало до виключної прерогативи ПАТ "Аграрний фонд".

Одночасно, посилання СТОВ "Мир" на повернення в повному обсязі авансового платежу ніяким чином не звільняє від обов'язку останнього сплатити неустойку.

Крім того, відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладення договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, додатковий договір №3 від 27 жовтня 2016 року до біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року № 2251Ф не оскаржувався, станом на час розгляду справи є дійсним та укладений між сторонами за взаємної згоди і за відсутності законодавчих заборон на укладення таких угод, а зміст вказаного договору був визначений на власний розсуд сторін та не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи всі фактичні обставини справи, місцевий суд дійшов правильного висновку, що твердження відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки є доказово необґрунтованими та юридично неспроможними, внаслідок чого клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Доводи апелянта СТОВ "Мир" щодо безпідставного незастосування судом першої інстанції частини 6 статті 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочення або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Згідно приписів статті 83 ГПК України розстрочення або відстрочення виконання рішення є правом суду першої інстанції яке він реалізовує виключно на підставі дослідження всіх матеріалів та обставин справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року за №9, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, подаючи відповідне клопотання, заявником повинно бути доведено наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Згідно із статтею 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження, викладених у клопотанні про розстрочення та відстрочення виконання рішення доводів, щодо неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочення та відстрочення виконання рішення суду по справі, господарський суд Вінницької області дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо) місцевим господарським судом було правомірно задоволено позов.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених статтею 104 ГПК України, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 24.03.17 року у справі №902/55/17 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/55/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.