Постанова № 66599243, 10.05.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.05.2017 року справа №908/2327/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явились; ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 30.09.2016 року; ОСОБА_5 директора за посвідченням б/н від 10.10.2014 року; розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал", смт. Веселе, Веселівського району Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької області від12.12.2016 рокуу справі№ 908/2327/16 (суддя Корсун В.Л.)за позовомДержавної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжядо відповідачаКомунального підприємства "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал", смт. Веселе, Веселівського району Запорізької областіпростягнення 7 625 484,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 року у справі №908/2327/16 позов Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (далі за текстом Державна екологічна інспекція, Позивач) до Комунального підприємства "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" (далі за текстом - КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал", Відповідач) задоволено повністю:

- стягнуто з КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" 7625484,75 грн. шкоди завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства;

- стягнуто з КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" в доход Державною бюджету України 114382,27 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач - КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 року у справі №908/2327/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Запорізькій області у повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував положення ст. 21 Кодексу України про надра, якими передбачено випадки, за яких відповідач мав право видобувати підземні води без спеціального дозволу.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області при проведенні перевірки не було зясовано питання продуктивності водозаборів на предмет перевищення граничної норми 300м3 на добу. Зокрема, місцевий господарський суд в порушення вимог ст. 23 Кодексу України про надра, не дослідив та не встановив реальну кількість добового видобування КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" підземних вод по кожній свердловині, в той же час як при проведенні перевірки зазначені відомості позивачем не встановлювались.

Заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що середньодобовий забір води КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал", відповідно до даних відповідача щодо обсягу видобування підземних вод по кожному з водозаборів відповідача, впродовж 2011, 2012, 2013 років не перевищував 300м3.

Крім того, апелянт також зазначає про можливість звільнення відповідача від відповідальності у зв'язку з прийняттям Верховною радою України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 року за №867-VIII, яким скасовано відповідальність за використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами.

На переконання апелянта, розрахунок кількості добутих підземних вод на добу повинен проводиться по кожному с водозаборів окремо, а не в сукупності всіх водозаборів. Враховуючи те, що положення ст. 23 Кодексу України про надра в редакції, що діяла в період з 08.08.2011 року по 08.10.2013 року допускає неоднозначне тлумачення її положень у цій частині, на думку апелянта необхідно застосовувати п. 7 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року відповідно до положень якого у разі якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обовязків субєкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах субєкта господарювання.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та клопотання про звільнення від сплати судового збору в сумі 124304,70 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2017 року для розгляду апеляційної скарги КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал", сформовано колегію у складі: ОСОБА_1 головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В., Агапов О.Л.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року відновлено КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, відстрочено сплату судового збору до прийняття судового рішення, прийняти апеляційну скаргу до провадження із призначенням її розгляду у судовому засіданні на 22.03.2017 року об 12 год. 40 хв.

21.03.2017 року через канцелярію суду від КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" надійшли письмові пояснення про неможливість сплати судового збору у звязку із скрутним матеріальним становищем.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року, від 19.04.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладався (в останній раз на 10.05.2017 року).

10.05.2017 року через канцелярію суду від Державної екологічної інспекції у Запорізькій області надійшли письмові пояснення, в яких позивач вказав про безпідставність доводів апеляційної скарги, у звязку із чим просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 року у справі №908/2327/16 просив залишити без змін.

10.05.2017 року через канцелярію суду від КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 року у справі №908/2327/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

10.05.2017 року в судовому засіданні апеляційної інстанції були присутні представник апелянта та директор КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал", які підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 року у справі №908/2327/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Запорізькій області відмовити у повному обсязі.

10.05.2017 року в судове засідання апеляційної інстанції представники позивача не зявились, відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін не визнавалась судом обовязковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу прокуратури Веселівського району від 19.08.2013 року інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області в період часу із 14.10.2013 року по 18.10.2013 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами про що складено відповідний ОСОБА_6.

За результатами перевірки встановлено, що КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" здійснює виробничу діяльність по забору, очищенню та постачанню води, відведенню та очищенню стічних вод.

Наданий дозвіл на спеціальне водокористування КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" (вих.№Укр.4764/Зап) виданий 01.01.2009 року на строк до 31.12.2011 року, продовжений до 31.12.2014 року.

Як свідчить розділ акту (Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю), на перевіряємому підприємстві відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

Згідно із довідкою за підписом директора КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" - ОСОБА_6 від 08.10.2013 року за №325, за період часу з 08.08.2011 року по 08.10.2013 року комунальним підприємством здійснено забір води з підземного водоносного горизонту в обємі 484250 м3.

Відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердж. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 20.07.2009 року за №389, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783, розмір шкоди, заподіяної державі КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) становить 7625484,75 грн.

З матеріалів справи встановлено, що 16.10.2013 року Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області в особі державного інспектора - Ільїна Ю.В. складено протокол про адміністративне правопорушення відносно КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" - ОСОБА_6 за порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме ст. 23 Кодексу України про надра.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 16.10.2013 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області ОСОБА_7 директора підприємства відповідача - ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 47 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за порушення ст. 23 Кодексу України «Про надра» (на підприємстві відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами).

18.10.2013 року Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області на адресу КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" надіслано Припис за №89 з вимогами: відновити огорожу свердловин №№ 1, 3, 8 термін виконання - 18.11.2013 року та отримати в установленому порядку спеціальний дозвіл на користування надрами та копію надати до відділу ЕКПРМР термін виконання - 18.04.2014 року.

05.11.2013 року Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області за невиконання вимог чинного законодавства України щодо сплати заподіяної державі шкоди в розмірі 7625484,75 грн. надіслано претензію з вимогою сплатити вказані кошти, яка була залишена без задоволення відповідачем, в добровільному порядку шкода не сплачена.

Враховуючи вищевикладені обставини, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась до господарського суду Запорізької області із позовом до відповідача - КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 7625484,75 грн.

При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України (п. 2 ч. 2 ст. 3), а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (ст.ст. 1, 6).

Тобто підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України).

Частиною 1 ст. 16 Кодексу України про надра передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання, про що було вірно зазначено місцевим господарським судом.

Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України (ст. 67 Кодексу України про надра).

Нормами ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

На підставі наказу №750 від 07.10.2013 року та направлення №759 від 07.10.2013 року Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведена позапланова перевірка КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки проведеної з 14.10.2013 року по 18.10.2013 року (далі за текстом - ОСОБА_6 перевірки).

Перевіркою встановлено, що КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" у період з 08.08.2011 року по 08.10.2013 року здійснено самовільний забір води з підземного водоносного горизонту в обємі 484250 без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Перевірка проводилась у присутності представника відповідача ОСОБА_6, про що зазначено в ОСОБА_6 перевірки.

Відповідно до ОСОБА_6 перевірки уповноважена особа КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" ОСОБА_6 пояснень, зауважень або заперечень щодо проведеної перевірки не має.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" (вих.№325 від 08.10.2013р.), в якій вказано, що комунальним підприємством у період з 08.08.2011 року по 08.10.2013 року із водного горизонту зібрано 484250м3 підземних вод.

У п.1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за №389 зазначено, що вказана методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Пунктом 9.1. Методики визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою:

Зсам = 100 х W х Тар, (23)

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3;

Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої ст. 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для морської води - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої ст. 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Керуючись вказаною Методикою Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області за порушення КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" вимог статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра визначено розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) в розмірі 7625484,75 грн.

Колегією суддів апеляційної інстанції перевірено вказаний розрахунок та визнано його арифметично правильним (100х484250х0,5249(згідно ст. 325 ПК України для смт. Веселе) х 0,3 (коефіцієнт ставок забору ЖКП)).

18.10.2013 року позивач склав припис про усунення порушень №89, який був отриманий директором КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал".

Дії Державної екологічної інспекції у Запорізькій області з проведення перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства не були оскаржені відповідачем та визнані незаконними у встановленому чинним законодавством порядку.

Слід зазначити, що до проведення позивачем перевірки відповідача, КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" отримувало Дозволи на спеціальне водокористування з термінами дії з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, в подальшому був продовжений до 31.12.2014 року.

Дозвіл на спеціальне користування надрами за період дії з 08.08.2011 року по 08.10.2013 у відповідача відсутній.

Факт самовільного видобування відповідачем водних ресурсів без отримання відповідного дозволу, завдання збитків державі саме в сумі 7625484,75 грн. протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, наявність вини відповідача підтверджуються матеріалами перевірки.

В силу приписів п. 9 ст. 44, ст.ст. 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою Кабінету міністрів України від 13.03.20012 року за № 31, відповідно до п. 2 якого дозволи на спеціальне водокористування надаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного та місцевого значення.

Дозвіл на спеціальне водокористування, видача якого передбачена приписами Водного кодексу України, не можна ототожнювати із спеціальним дозволом на користування надрами, який передбачений нормами Кодексу України про надра та який надається у разі видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб за умови, що обсяг видобування підземних вод з водозаборів перевищує 300м3. Для отримання дозволу на спеціальне водокористування не має значення на які потреби використовувалась вода.

Отже, у спорі, що розглядається, відповідач повинен був оформити як дозвіл дозвіл на спеціальне водокористування так і спеціальний дозвіл на користування надрами, а після закінчення терміну дії цих дозволів повинен їх продовжити або отримати нові дозволи. У свою чергу, не вчинення таких дій з боку відповідача за наявності факту здійснення подальшого спеціального водокористування свідчить про самовільний характер такого водокористування, що є порушенням водного законодавства, а саме: правил спеціального водокористування, та тягне за собою, згідно ст. 110 Водного кодексу України дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. При цьому, водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

В силу ст. 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

При цьому, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для стягнення збитків (шкоди) необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

-протиправної поведінки;

-наявністю збитків (шкоди);

-причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою);

-вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Такий елемент, як наявність збитків (шкоди), полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною заподіяння шкоди.

Вина є субєктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено та обставини справи свідчать про те, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" полягає у самовільному водо- та надрокористуванні, що підтверджується актом перевірки (а.с. 8 - 14), приписом №89 від 18.10.2013 року, протоколом про адміністративне правопорушення від 10.10.2013 року (а.с. 16), постановою про накладення адміністративного стягнення №000298 від 16.10.2013 року;

- наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за №389;

- а також причинний зв'язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує й на тому, що докази щодо оскарження відповідачем дій посадових осіб Державної екологічної інспекції та скасування складених за результатами перевірки актів матеріали справи не містять. Тобто, з наведеного слідує, що уповноважена особа КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" не оспорює встановлений факт своєї вини та протиправної поведінки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 7625484,75 грн.

Апелянт вказує про відсутність необхідності та обов'язку отримання спеціальних дозволів у відповідності ст. 23 Кодексу України про надра, та наголошує, що він як землекористувач в межах наданої йому земельної ділянки має право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого господарсько-питного водопостачання, оскільки продуктивність його водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та він використовує надра для господарських і побутових потреб.

Колегія суддів апеляційної інстанції при розгляді вищевказаних доводів дотримується правової позиції викладеної в постанові Верховного суду України від 01.04.2015 року у справі №3-32гс15 та зазначає наступне.

Чинним законодавством передбачено обовязок отримання господарюючими субєктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.

Разом із тим Кодекс про надра передбачає випадки, за яких господарюючі субєкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу про надра).

Статтею 23 Кодексу про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 м3 на добу, субєкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обовязкових умов для звільнення субєкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів гл. 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), гл. 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними обєктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу та приписів гл. 2 (надання надр у користування), гл.4 (плата за користування надрами) Кодексу про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснювалось видобування та використання водних ресурсів саме на потреби своєї основної господарсько-виробничої діяльності, а не для задоволення власних господасрько-побутових потреб.

Зокрема, відповідно до п. 2.2 Статуту діяльність підприємства спрямована на забезпечення потреб населення та інших споживачів смт. Веселе та Веселівського району послугами з водопостачання та водовідведення.

Основними видами діяльності підприємства, відповідно до п. 2.3 Статуту є забезпечення питною водою споживачів у відповідності з укладеними договорами, забезпечення ефективності роботи системи водовідведення.

Із звітів про використання води у перевіряємий період (з 2011 - 2013 роки) встановлено, що відповідач використовував воду саме для виробничих потреб пов'язаних із власною господарською діяльністю, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу.

Отже, до спірних правовідносин сторін у справі положення ст. 23 Кодексу про надра не застосовуються.

Вищезазначене свідчить про те, що для використання підземних вод відповідач також повинен був отримати дозвіл на користування надрами.

Судом першої інстанції правомірно спростовано посилання відповідача на необхідність застосування ст. 23 Кодексу України про надра, з огляду на те, що підприємство відповідача є підприємством питного водопостачання, яке здійснює забір, очищення та постачання води населенню, і не використовує її для власних господарсько-побутових потреб.

Таким чином, до спірних правовідносин мають застосовуватись положення ст. 21 Кодексу України про надра, а не ст. 23 Кодексу України про надра.

Крім того, як вбачається із Звітів про використання води за 2011, 2012, 2013 роки (а.с. 58 64) та пояснювальних записок до цієї звітності, які є обовязковою статистичною звітністю - документами для фізичних та юридичних осіб, діяльність яких підлягає державному обліку водокористування, відповідач використовував воду для власних виробничих потреб. Зокрема, зазначеними звітами підтверджується, що використання води відповідачем у перевірєямий спірний період відбувалось на госпитні, виробничі, інші потреби та потреби транспортування води, що пов'язана з основною господарською діяльністю відповідача. При цьому у вказаній звітності об'єми використання води зазначаються в загальному обсязі, а не по кожній із 18-ти артсвердловин з яких видобувалась вода відповідачем. Тобто, зазначенимим звітами встановлюється сукупний об'єм забору водних ресурсів із свердловин, відповідно до яких не зафіксовано об'єми добутої води по кожній окремій свердловині, у зв'язку із чим цією звітністю не встановлюється перевищення межі водозабору в 300м3.

Щодо стосується посилання апелянта на неправильний розрахунок розміру збитків з посиланням на ст. 23 Кодексу України про надра, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Апелянт вважає, що господарським судом першої інстанції не було зясовано обсягу добового видобування підземних вод по кожному з водозаборів КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал", впродовж 2011, 2012, 2013 років, оскільки такий забір по кожному з водозаборів не перевищує 300 м3.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування відповідача, який діяв у спірний період, встановлено, що потребами водокористування є господарсько-побутові потреби населення, водозабезпечення та водовідведення організацій. Об'єм, забір підземних вод, який фактично здійснювався відповідачем у перевіряємий період з артезіанських свердловин підтверджується статистичною звітністю про використання води 2-ТП (Водгосп), якими визначені госпитні, виробничі, транспортні та інші потреби.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідачем здійснювався забір води з 18-ти скважин, кожна з яких глибиною від 109 до 420 метрів. Сторонами не оспорюється той факт, що за період часу із 08.08.2011 року по 08.10.2013 року КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал", було здійснено забір з підземного водоносного горизонту 484250 м3 води, про що свідчить довідка за підписом керівника відповідача від (вих.№325 від 08.10.2013р.) (станом на час видачі такої довідки).

Відповідно до довідки (а.с. 66), наявній в матеріалах справи, від 30.09.2016 року №354 відповідачем підтверджено річний та добовий забір води за 2011, 2012, 2013 роки. Із змісту зазначеної довідки вбачається, що добовий забір води відповідачем здійснювався у кількості більш ніж 300м3.

Так, Законом України від 08.12.2015 року №867-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" внесено зміни до ст. 23 Кодексу України про надра, якими землевласникам та землекористувачам надано право в межах наданих їм земельних ділянок "без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу."

Проте, на час здійснення водозабору відповідачем в 2011, 2012, 1013 роках, обєм підземних вод визначався в загальному обсязі, а не з кожного з водозаборів, оскільки попередня редакція ст.23 Кодексу про надра не містила у своєму змісті такої конкретизація як "із кожного з водозаборів".

Відповідно до редакції статті ст. 23 Кодексу про надра в редакції, що діяла у спірний перевіряємий період не встановлювалось об'єму перевищення добового видобування води щодо кожного водозабору.

Тобто, в спірний період КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" мало право видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищують 300 кубічних метрів по кожному водозабору, як субєкт господарювання, мало право лише для власних господарсько-побутових потреб, а не для ведення виробничої діяльності - водопровідно-каналізаційного господарства для забезпечення потреб населення, як передбачено Статутом, оскільки відповідач здійснював свою основну виробничу діяльність - надання послуг, за які населення та суб'єкти господарювання сплачували відповідні кошти. Тобто, відповідачем не доведено факт використання водних ресурсів саме для власних господарсько-побутових потреб, що не перевищує 300м3 на добу, як того вимагав Закон.

При цьому, посилання апелянта на необхідність застосування п. 7 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не приймаються колегією суддів до уваги за безпідставністю, оскільки в даному випадку відсутнє неоднозначне (множинне) трактування прав і обовязків субєкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), для трактування такої норми в інтересах субєкта господарювання. Навпаки, як вірно зазначив апелянт саме в Законі №867-VIII й було чітко визначено необхідна кількість обсягу видобування підземних вод із "кожного з водозаборів", а в попередній редакції Кодексу застосування ст. 23 повязувалось з можливістю видобування підземних вод без спеціального дозволу, з перевищенням продуктивності водозаборів, тобто всіх здійснюваних землекористувачем заборів води в межах належної йому на праві користування земельної ділянки, - 300м3.

Слід відмітити, що в даній справі при стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, місцевим господарським судом правомірно враховано приписи ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги п. 7 ч. 4 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.

На підставі Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України 09.08.13 №128, кошти, які надійшли на рахунки 3311, у регламентований час розподіляються Головним управлінням в автоматичному режимі за встановленими нормами між державним бюджетом та відповідним місцевим бюджетом.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим апеляційна скарга КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 року у справі №908/2327/16 підлягає залишенню без змін.

Щодо сплати судового збору, то судова колегія зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи, при зверненні відповідача з апеляційною скаргою, останній просив відстрочити сплату судового збору з посиланням на відсутність коштів, які можуть бути направлені на оплату судового збору.

Ухвалою Днецького апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року КП "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі та зобовязано надати докази його сплати.

Докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем до матеріалів справи не було надано. Рішення щодо звільнення позивача по цій справі від сплати судового збору за подання апеляційної скарги судом не приймалося. У звязку з чим, враховуючи не задоволення апеляційної скарги, судовий збір підлягає стягненню з заявника апеляційної скарги на користь Державного бюджету.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується у розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки позивачем при зверненні до місцевого господарського суду повинно було бути сплачено судовий збір у сумі 114382,27 грн., тому за подання апеляційної скарги судовий збір складає 125820,50 грн., який з урахуванням часткової сплати в розмірі 1515,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України на спеціальний рахунок Донецького апеляційного господарського суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" на рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 року у справі №908/2327/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 року у справі №908/2327/16 залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Веселівське районне водопровідно-каналізаційне господарство "Райводоканал" в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 124304,70 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3