Рішення № 66598436, 17.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017Справа №910/5831/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства «АТЛ Україна»

про стягнення 165 822,94 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 17.05.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимогиФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «АТЛ Україна» про стягнення 165 822,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) зазначає, що 04.03.2015 року між ним та Дочірнім підприємством «АТЛ Україна» (відповідач) було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 40315, відповідно до умов якого позивач як перевізник за договором зобов'язався за обумовлену плату і в обумовлені строки організовувати перевезення вантажу, наданого відповідачем, автомобільним транспортом. За доводами позивача, протягом січня-березня 2017 року перевізником надано послуги за заявками відповідача належним чином, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт. Відповідачем в свою чергу лише частково оплачено послуги, у зв'язку з чим в останнього утворився борг у сумі 161 400,00 грн. За неналежне виконання грошових зобов'язань за договором позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 994,29 грн та 3 % річних у розмірі 428,65 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5831/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 17.05.2017.

У судове засідання, призначене на 17.05.2017, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0113325924933.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

04 березня 2015 року між Фізичною особою ОСОБА_1 (надалі - перевізник/позивач) та Дочірнім підприємством «АТЛ Україна» (надалі - експедитор/відповідач) укладено договір № 40315 на перевезення (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов'язався прийняти, а експедитор надати до перевезення вантаж.

Відповідно до п. 2.1 Договору перевезення вантажу здійснюється перевізником на підставі умов визначених даним правочином. Експедитор надає перевізнику заявку на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору перевізник зобов'язаний, зокрема, надати під навантаження автомобіль у придатному, для перевезення даного виду вантажу стані та такому, що відповідає санітарним нормам, прийняти на себе відповідальність за збереження під час перевезення по даному договору вантажу, доставити наданий йому експедитором вантаж в пункт призначення, в строки та по маршруту, що обумовлені сторонами в заявці та здати вантаж уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоотримувачу).

У пункті 3.1 договору сторонами було погоджено, що перевезення вантажу здійснюється у відповідності до заявки експедитора, яка є невід'ємною частиною даного договору та надається перевізнику за 48 годин до початку перевезення (якщо інше не зазначено в договорі-заявці).

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, відповідачем на адресу позивача було направлено наступні договори-замовлення:

№1 від 02.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: м. Обухів - м. Харків на суму 4 800,00 грн;

№2 від 02.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: м. Обухів - м. Дніпро-м. Запоріжжя на суму 5 700,00 грн;

№6 від 02.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м. Чернігів на суму 2 400,00 грн;

№ 10 від 04.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Чайки, Києво-Святошинський район - м. Кривий ріг на суму 4 400,00 грн;

№ 15 від 06.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: м. Обухів - м. Одеса на суму 4 800,00 грн;

№ 16 від 06.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: м. Обухів - м. Харків на суму 5 300,00 грн;

№ 20 від 10.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Прилуки - м.Ніжин - м.Славутич на суму 5 400,00 грн;

№ 26 від 12.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Прилуки - м.Ніжин - м.Славутич на суму 4 200,00 грн;

№ 30 від 13.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с.Матрусівка, Бориспільський р-н, Київська область - м.Миргород - м.Полтава - м.Харків на суму 5 200,00 грн;

№ 31 від 13.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Матрусівка, Бориспільський р-н, Київська область - м.Житомир - м.Луцьк - м.Львів на суму 5 000,00 грн;

№ 41 від 16.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м. Одеса на суму 5 000,00 грн;

№ 43 від 17.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м. Суми на суму 4 200,00 грн;

№ 56 від 22.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Чайки, Києво-Святошинський район - м. Запоріжжя на суму 1 800,00 грн;

№ 57 від 22.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Чайки, Києво-Святошинський район - м. Дніпро-смт Ювілейне Дніпропетровська область-м. Запоріжжя на суму 3 700,00 грн;

№ 70 від 25.01.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Коломия - м.Івано-Франківськ на суму 5 500,00 грн;

№ 96 від 02.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м. Чернігів на суму 2 400,00 грн;

№ 102 від 03.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Чайки, Києво-Святошинський район - м. Одеса на суму 4 200,00 грн;

№ 103 від 03.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Чайки, Києво-Святошинський район - м. Одеса на суму 300,00 грн;

№ 106 від 06.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: м. Обухів - м. Одеса на суму 4 300,00 грн;

№ 108 від 06.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Матрусівка, Бориспільський р-н, Київська область - м.Кам'янське - м.Дніпро - м.Запоріжжя на суму 6 000,00 грн;

№ 116 від 07.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Коломия - м.Івано-Франківськ на суму 5 500,00 грн;

№ 117 від 08.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Полтава - м.Харків на суму 5 000,00 грн;

№ 124 від 11.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Чайки, Києво-Святошинський район - м. Одеса на суму 600,00 грн;

№ 125 від 11.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Чайки, Києво-Святошинський район - м. Одеса на суму 3 900,00 грн;

№ 127 від 13.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Чайки, Києво-Святошинський район - м.Вінниця - м.Чернівці на суму 4 800,00 грн;

№ 131 від 13.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Одеса на суму 5 000,00 грн;

№ 137 від 14.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Коломия - м.Івано-Франківськ на суму 5 500,00 грн;

№ 167 від 19.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Чайки, Києво-Святошинський район - м. Дніпро на суму 2 800,00 грн;

№ 168 від 19.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: с. Чайки, Києво-Святошинський район - м. Дніпро на суму 1 000,00 грн;

№ 175 від 21.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Чернігів на суму 2 400,00 грн;

№ 177 від 21.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Суми - м.Харків на суму 5 800,00 грн;

№ 205 від 27.02.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Суми - м.Харків на суму 5 800,00 грн;

№ 220 від 03.03.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Полтава - м.Харків на суму 5 400,00 грн;

№ 216 від 02.03.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Суми - м.Харків на суму 5 800,00 грн;

№ 228 від 07.03.2017 на перевезення вантажу по маршруту:м. Обухів - смт Ювілейний Дніпропетровської області на суму 5 000,00 грн;

№ 230 від 07.03.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Чернігів - на суму 2 400,00 грн;

№ 231 від 07.03.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Суми - на суму 4 200,00 грн;

№ 237 від 09.03.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Коломия - м.Івано-Франківськ на суму 6 300,00 грн;

№ 242 від 10.03.2017 на перевезення вантажу по маршруту: м. Харків - м. Обухів на суму 3 200;

№ 253 від 14.03.2017 на перевезення вантажу по маршруту: смт Калинівка, Макарівський р-н Київська область - м.Суми - на суму 4 200,00 грн.

За твердженням позивача вказані заявки були виконанні перевізником належним чином та у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, підписаних боку відповідача без зауважень, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем в свою чергу було оплачено лише послуги за заявками № 1 від 02.01.2017 у сумі 4800,00 грн та № 2 від 02.01.2017 у сумі 5 700,00 грн. В порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідачем так і не були оплачені у визначні строки послуги виконані позивачем за заявками, в результаті чого у відповідача утворився борг у сумі 161 400,00 грн.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням, на думку позивача відповідачем договірних зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати за виконані послуги за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.. 903 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу послуги щодо перевезення вантажу за маршрутами визначені відповідачем у його заявках-договорах, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками, а саме: № ОУ-0000001 від 03.01.2017; № ОУ-0000002 від 03.01.2017; № ОУ-0000004 від 04.01.2017; № ОУ-0000009 від 06.01.2017; № ОУ-0000012 від 07.01.2017; № ОУ-0000013 від 07.01.2017; № ОУ-0000022 від 12.01.2017; № ОУ-0000024 від 14.01.2017; № ОУ-0000026 від 16.01.2017; № ОУ-0000027 від 17.01.2017; № ОУ-0000030 від 18.01.2017; № ОУ-0000031 від 19.01.2017; № ОУ-0000039 від 24.01.2017; № ОУ-0000041 від 25.01.2017; № ОУ-0000046 від 27.01.2017; № ОУ-0000066 від 03.02.2017; № ОУ-0000071 від 06.02.2017; № ОУ-0000072 від 06.02.2017; № ОУ-0000074 від 07.02.2017; № ОУ-0000078 від 07.02.2017; № ОУ-0000083 від 10.02.2017; № ОУ-0000084 від 10.02.2017; № ОУ-0000087 від 13.02.2017; № ОУ-0000088 від 13.02.2017; № ОУ-0000089 від 14.02.2017; № ОУ-000096 від 16.02.2017; № ОУ-0000098 від 16.02.2017; № ОУ-0000103 від 20.02.2017; № ОУ-0000105 від 21.02.2017; № ОУ-0000106 від 22.02.2017; № ОУ-0000109 від 22.02.2017; № ОУ-0000113 від 24.02.2017; № ОУ-0000131 від 01.03.2017; № ОУ-0000140 від 05.03.2017; № ОУ-0000141 від 05.03.2017; № ОУ-0000147 від 08.03.2017.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивачем 31.03.2017 на адресу відповідача було направлено рахунки-фактури та акти виконаних робіт за заявками № 228 від 07.03.2017, № 231 від 07.03.2017, № 237 від 09.03.2017, № 242 від 10.03.2017 та № 253 від 14.03.2017, зокрема акти виконаних робіт: № ОУ-0000148 від 07.03.2017, № ОУ-0000151 від 09.03.2017, № ОУ-0000156 від 10.03.2017, № ОУ-0000163 від 13.03.2017 та № ОУ-0000180 від 16.03.2017. Однак, вказані акти з боку відповідача не підписані та не повернуті позивачу. Письмові зауваження та\або заперечення щодо не підписання вказаних актів суду не надано.

Судом також встановлено, що відповідачем було оплачено лише послуги за заявками № 1 від 02.01.2017 у сумі 4 800,00 грн та № 2 від 02.01.2017 у сумі 5 700,00 грн.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи строки сплати, зазначені у заявках-договорах, строк виконання грошових зобов'язань відповідача по сплаті за надані послуги на момент вирішення спору настав.

Матеріалами справи підтверджується, факт надання позивачем послу перевезення вантажу за маршрутами визначеними відповідачем у договорах-заявках на суму 171 900,00 грн.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, відповідачем було частково оплачено вказані послуги на суму 10 500,00 грн (виписки з банківського рахунку позивача міститься в матеріалах справи).

Відтак, на момент розгляду справи по суті у відповідача існує борг перед позивачем у сумі 161 400,00 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 161 400,00 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 994,29 грн та 3% річних у розмірі 428,65 грн.

У п. 5.8. договору передбачено, що у випадку прострочки платежів, обумовлених у договорі винувата сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки платежу.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за надані послуги, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3% річних.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір 3 % річних та пені становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають суми у розмірах, заявлених позивачем: 3 994,29 грн - пені, 428,65 - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «АТЛ Україна» (01133, м. Київ, бул. Лесі Україники, буд. 34; ідентифікаційний код 32248838) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14034, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за перевезення вантажу в сумі 161 400 (сто шістдесят одну тисячу чотириста) грн. 00 коп., пеню в розмірі 3 994 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 29 коп., 3% річних в розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 65 коп. та судовий збір в розмірі 2 487 (дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн 34 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.