Рішення № 66598314, 15.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/4801/17

За позовомКомунального підприємства «Київський метрополітен»доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 407 110,22 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Гайдай Т.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 407 110,22 грн., з яких: 370 370,93 грн. - заборгованість з орендної плати, 32 718,36 грн. - пеня, 4 020,92 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди №85-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007 в частині сплати орендної плати на суму 370 370,93 грн., що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.04.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2017 розгляд справи, у зв'язку з неявкою відповідача, відкладено на 15.05.2017.

Представник позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, представника не направила, відзив на позовну заяву не надала.

При цьому, за висновками суду, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про порушення провадження у справі від 27.03.2017 та ухвала про відкладення розгляду справи від 19.04.2017 були направлені на адресу місця проживання відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, відділенням поштового зв'язку конверт з ухвалою про порушення провадження у справі було повернуто до суду з відміткою «За закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях складались протоколи, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2007 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди №85-Упр(ДВ)-07 (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №23/3114 від 02.02.2006 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджувальними конструкціями (кіоском) орендаря), загальною площею 14,0 кв.м., за адресою: станція метро «Печерська», для торгівлі товарами народного споживання.

Згідно з п. 2.1 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».

У пунктах 3.1, 3.2, 3.4 Договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої станом на червень 2007 року складає 5 780,36 грн. без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою, у тому числі, податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до п.3.5 Договору всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20% на червень 2007 року складає 7 112,21 грн. Оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта орендодавцеві.

Під час дії Договору до нього вносились зміни та доповнення шляхом укладення сторонами відповідних додаткових угод.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 18.07.2007.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/20049/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016, вирішено розірвати договір оренди №85-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, укладений між позивачем і відповідачем, виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджувальними конструкціями (кіоском) орендаря) загальною площею 14,0 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро «Печерська», зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію (кіоск) за адресою: станція метро «Печерська», загальною площею 14,0 кв.м., а також вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» заборгованість за Договором за період з березня 2015 року по червень 2015 року у розмірі 74 082,75 грн., пеню у розмірі 8 310, 41 грн., 3% річних у розмірі 416, 48 грн.

Актом державного виконавця Печерського РВДВС у м. Києві від 24.11.2016 встановлено, що тимчасову огороджувальну конструкцію (кіоск) за адресою: станція метро «Печерська», загальною площею 14,0 кв.м. демонтовано в примусовому порядку та виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з нерухомого майна.

Постановою державного виконавця від 01.12.2016 виконавче провадження ВП№51077069 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва №910/22049/15 від 13.04.2016 закрито у зв'язку з виконанням рішення суду в повному обсязі.

Спір у даній справі виник у зв'язку із наявністю підстав, на думку позивача, для стягнення з відповідача орендної плати в сумі 370 370,93 грн. за фактичне користування об'єктом оренди за період з 01.07.2015 року по 24.11.2016 року (до повернення об'єкта оренди орендодавцю).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором оренди комунального майна, який підпадає під правове регулювання статей 759-786 Цивільного кодексу України, статей 283-287 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму .

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі від 18.07.2007) підтверджується факт передачі в оренду позивачем та прийняття відповідачем об'єкту оренди за Договором.

При цьому, факт користування відповідачем об'єктом оренди у період з 01.07.2015 по 24.11.2016 підтверджується наданою позивачем копією акту державного виконавця Печерського РВДВС у м. Києві від 24.11.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством

Пунктом 4.14 Договору передбачено, що орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. При цьому, оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту приймання-передачі.

Таким чином, оскільки Договір було розірвано за рішенням суду, то правомірними є твердження позивача про наявність у відповідача, згідно з п. 4.14 Договору, обов'язку сплатити орендну плату за період фактичного користування об'єктом оренди до дати його повернення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.6 Договору оренди передбачено, що орендна оплата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Отже, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Разом з цим, відповідач у судові засідання не з'явився, будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 370 370,93 грн. або заперечень проти визначеного позивачем розміру заборгованості, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи не надав.

Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду не наведено.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків щодо внесення орендної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 370 370,93 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 32 718,36 грн. пені та 4 020,92 грн. 3% річних за прострочення орендної плати у період з 11.01.2016 по 23.12.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку зі сплати орендної плати не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а відтак вимоги про стягнення пені в сумі 32 718,36 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних, судом встановлено, що позивачем не враховано, що у 2016 році було 366 днів.

За перерахунком суду, сума 3% річних за прострочення сплати орендної плати за період з січня по листопад 2016 року складає 3 900,62 грн., а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Комунального підприємства «Київський метрополітен» та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати в розмірі 370 370,93 грн., пені в сумі 32 718,36 грн. та 3% річних в сумі 3 900,62 грн.

Інша частина вимог (3% річних в сумі 120,30 грн.) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03135, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код 03328913) заборгованість з орендної плати в розмірі 370 370 (триста сімдесят тисяч триста сімдесят) грн. 93 коп., пеню за договором оренди в сумі 32 718 (тридцять дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 36 коп., 3% річних в сумі 3 900 (три тисячі дев'ятсот) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 6104 (шість тисяч сто чотири) грн. 85 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2017 р.

Суддя В.П. Босий