Ухвала суду № 66597395, 26.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року м. Київ К/800/20665/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівДонця О.Є. Єрьоміна А.В. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Новодністровської міської ради до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги за касаційною скаргою Новодністровської міської ради на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року

в с т а н о в и л а:

У липні 2009 року Новодністровська міська рада у Чернівецькому окружному адміністративному суду пред'явила позов до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Просила скасувати пункти 2, 3 вимоги об'єднаного Контрольно-ревізійного відділу у Сокирянському районі та м. Новодністровську від 29 квітня 2009 року

№ 24-29-22/247, як структурного підрозділу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області, правонаступником якого є Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Новодністровська міська рада подала касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи об'єднаного контрольно-ревізійного відділу у Сокирянському районі та

м. Новодністровську на І квартал 2009 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 12 та 26 січня 2009 року ревізійною групою проведено планову ревізію використання бюджетних коштів, зокрема субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на заходи енергозбереження, у тому числі оснащення інженерних вводів багатоквартирних житлових будинків засобами обліку споживання води і теплової енергії, ремонт і реконструкцію теплових мереж та котелень, будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів у Новодністровській міській раді за період з 01 січня 2007 року по 01 березня 2009 року. За результатами проведеної ревізії складено акт від 27 березня 2009 року.

29 квітня 2009 року об'єднаним Контрольно-ревізійним відділом у Сокирянському районі та м. Новодністровську Контрольно-ревізійним відділом в Чернівецькій області надіслано позивачу лист № 24-29-22/247 "Про усунення виявлених порушень" з вимогами, пунктами 2, 3 якої вимагалось від позивача:

- повернути з Новодністровського міського бюджету в дохід Державного бюджету України кошти отриманої міським бюджетом у 2007 році субвенції з Державного бюджету України на заходи з енергозбереження, яка використана з порушенням законодавства в сумі 198 370,22 грн.;

- провести нарахування та стягнення з генерального підрядник (ВКП "Газкомплектсервіс") пені за невчасно використані кошти авансу (протягом періоду з 01 лютого 2007 року по 28 лютого 2009 року) в сумі 52 872,81 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року у справі № 2а-839/09/2470, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3 вимоги об'єднаного контрольно-ревізійного відділу у Сокирянському районі та м. Новодністровську як структурного підрозділу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області від 29 квітня 2009 року № 24-29-22/247.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року касаційну скаргу ДФІ в Чернівецькій області задоволено. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а адміністративну справу № 2а-839/09/2470 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про наявність у Контрольно-ревізійного управління права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року

№ 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (далі - Закон № 2939-XII) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до підпункту 3.1.12 пункту 3.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 січня 2001 року № 111, управління, відповідно до покладених на нього завдань, а також через підпорядковані йому контрольно-ревізійні підрозділи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

З матеріалів справи вбачається, що об'єднаним Контрольно-ревізійним відділом у Сокирянському районі та м. Новодністровську Контрольно-ревізійним управлінням в Чернівецькій області пред'явлено вимогу про усунення порушень. При цьому у пунктах 2, 3 вимоги вказано, зокрема на виявлені збитки, їх розмір та необхідність їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 15 квітня 2014 року у справі № 21-63а14, від 07 жовтня 2014 року № 21-368а14, від 27 січня 2015 року № 21-436а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Новодністровської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року в адміністративній справі за позовом Новодністровської міської ради до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Донець О.Є.

Єрьомін А.В.