Ухвала суду № 66597384, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2017 р. м. Київ К/800/51206/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Іваненко Я.Л.,

та секретаря Буденка В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України - Станецької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року

у справі № 8826/4817/14

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України, Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України

про визнання протиправним та скасування розпорядження та наказу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України, Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати пропозицію голови Державної виконавчої служби України від 06.03.2014р. №7-19/7./282-2 на ім'я Міністра юстиції України щодо звільнення з посади першого заступника голови Державної виконавчої служби України ОСОБА_1 відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»;

- визнати протиправною та скасувати пропозицію Міністра юстиції України від 11.03.2014р. № 14-9/159 на ім'я Прем'єр-міністра України про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Державної виконавчої служби;

- визнати протиправним та скасувати подання Прем'єр-міністра України від 12.03.2014р. внесене на розгляд Кабінету Міністрів України про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної виконавчої служби України;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України №177-р від 12.03.2014р. про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Державної виконавчої служби України відповідно до абзацу третього частини першої ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної виконавчої служби України №139/К від 17.03.2014р. про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної виконавчої служби України 17 березня 2014 року відповідно до абз. 3 ч. 1 ст.19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»;

- зобов'язати відповідачів вчинити відповідні дії щодо поновлення його на посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 березня по 17 квітня 2014 року в розмірі 11 005,27 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №177-р від 12.03.2014р. та наказом Державної виконавчої служби України №139/К від 17.03.2014р. ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника голови Державної виконавчої служби України на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2014р. № 177-р та наказ Державної виконавчої служби України від 17.03.2014р. №139/К «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної виконавчої служби України відповідно до абзацу третього частини першої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» прийняті в межах компетенції на підставі, в порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

У разі звільнення керівника центрального органу виконавчої влади, в тому числі центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, перші заступники та заступники відповідного керівника центрального органу виконавчої влади звільняються з посад Кабінетом Міністрів України.

Пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Керівник центрального органу виконавчої влади вносить на розгляд міністра пропозиції щодо призначення для призначення на посаду та звільнення з посади та звільнення з посад своїх заступників.

Вказана редакція ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» набула чинності з 02.03.2014р. на підставі змін внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» щодо приведення його у відповідність із Конституцією України» від 27.02.2014р. № 795-VII (далі - Закон № 795-VII).

До 02.03.2014р. стаття 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачала іншу процедуру призначення та звільнення заступників керівника центрального органу виконавчої влади. Зокрема, таке призначення та звільнення здійснювалось Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

В аспекті вказаних змін внесених в Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» необхідно зазначити, що Прикінцевими положеннями Закону № 795-VII встановлено обов'язок Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;

3)забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Втім, станом на 12.03.2014р. (на час видання оскаржуваного розпорядження КМУ) Кабінет Міністрів України не привів у відповідність із Законом № 795-VII відповідні нормативно-правові акти, що стосуються, в даному випадку, процедури звільнення заступника керівника центрального органу виконавчої влади.

У частині 7 ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014р. № 794-VII передбачено, що Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Прем'єр-міністра України перших заступників і заступників керівників інших центральних органів виконавчої влади.

При цьому в ст. 42 цього Закону, яка встановлює ряд повноважень Прем'єр-міністра України, передбачено, що Прем'єр-міністр України вносить на розгляд Кабінету Міністрів України подання щодо кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади керівників центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Однак повноваження Прем'єр-міністра України щодо внесення на розгляд Кабінету Міністрів України подання про призначення та звільнення заступників керівників центральних органів виконавчої влади даний Закон не містить.

Крім того, станом на час звільнення позивача, тобто 12.03.2014р., не було приведено у відповідність до Закону № 795-VII і Порядок розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298 (далі - Порядок № 298).

Підпунктом 2 пункту 1 Порядку № 298 передбачено, що він визначає процедуру розгляду подання щодо призначення на посаду перших заступників та заступників міністрів, заступників міністрів - керівників апарату, керівників інших центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, його першого заступника та заступників, керівника Апарату Прем'єр-міністра України.

Підпунктом 2 пункту 7 Порядку № 298 встановлено, що подання щодо призначення на посаду та звільнення з посади або погодження призначення на посаду вноситься Прем'єр-міністром України Президентові України - стосовно перших заступників та заступників міністрів, заступників міністрів - керівників апарату, керівників інших центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету.

Отже, станом на час звільнення позивача нормативно-правовий акт, який визначав процедуру розгляду подання щодо звільнення заступників керівника центрального органу виконавчої влади передбачав відповідне подання Прем'єр-міністром України Президентові України.

Тобто, за нормами цього Порядку рішення щодо звільнення заступника керівника центрального органу виконавчої влади повинен був приймати Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Крім того, аналогічну процедуру щодо розгляду питання про звільнення заступників керівника центрального органу виконавчої влади, на час звільнення позивача, передбачав і Регламент КМУ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007р. № 950, (далі - Регламент КМУ), який встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності.

Відповідно до параграфу 9 розділу 4 Регламенту КМУ члени Кабінету Міністрів здійснюють свої повноваження відповідно до статей 42 - 44 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" за процедурами, визначеними цим Регламентом.

Прем'єр-міністр вносить на розгляд Президента України подання шляхом надсилання листа за своїм підписом та завізований проект Указу Президента України про призначення перших заступників та заступників міністрів, заступників міністрів - керівників апарату, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників разом з відомостями, передбаченими пунктом 9 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 22.11.2010р. № 1065.

Необхідно також зазначити, що пунктом 11 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. № 385/2011, передбачено, що Голова ДВС України має двох заступників, у тому числі одного першого. Першого заступника, заступника Голови ДВС України призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Голови ДВС України, погоджених із Міністром юстиції України. Першого заступника, заступника Голови ДВС України звільняє з посади Президент України.

Таким чином, на час видання оскаржуваного Розпорядження КМУ про звільнення позивача з посади першого заступника керівника центрального органу виконавчої влади підзаконні нормативно-правові акти, які встановлювали сам порядок розгляду питань щодо звільнення, передбачали звільнення таких осіб Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України, а не Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

На зазначену суперечність між законом і підзаконними актами, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, суди не звернули належної уваги та не надали відповідної правової оцінки.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що за змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

Я.Л. Іваненко