Ухвала суду № 66597105, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 травня 2017 року м. Київ К/800/16494/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області, Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Господарського суду Запорізької області (далі - Суд), Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА), треті особи - Державна судова адміністрація України (далі - ДСА), Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: зобов'язати Суд провести із ним фінансовий розрахунок, нарахувати і виплатити йому вихідну допомогу судді у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньої посадою судді зазначеного суду в сумі 206700,00 гривень (далі - спірна грошова допомога).

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відмова відповідача у здійсненні виплати спірної допомоги не ґрунтується на вимогах закону, порушує його права, а тому ОСОБА_1 просив про задоволення позову.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судами, позивач з 31 липня 2000 року працював суддею Господарського суду Запорізької області.

У 2015 році позивач подав до Вищої ради юстиції заяву про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 634-VІІІ "Про звільнення суддів" (далі - постанова ВРУ № 634-VІІІ) ОСОБА_1 звільнено з посади судді господарського суду Запорізької області у зв'язку із поданням заяви про відставку, відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України.

Наказом виконуючого обов'язки голови Суду від 1 вересня 2015 № 12к ОСОБА_1 відраховано зі складу Господарського суду Запорізької області у зв'язку із виходом у відставку.

В подальшому, позивач звернувся до Суду і ДСА з заявою, в якій просив на підставі статті 136 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) виплатити йому спірну грошову допомогу.

Листами відповідачів ОСОБА_1 надано відповіді на вказану заяву, в яких повідомлено останнього про відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому спірної грошової допомоги.

Так, відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 120 Закону № 2453-VI в редакції, яка діяла на час прийняття постанови ВРУ № 634-VIII) Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Водночас, за правилами частин 2, 3 статті 122 Закону № 2453-VI питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Таким чином, за змістом наведених правових норм законодавства, моментом відставки судді є прийняття відповідної постанови ВРУ про його звільнення з посади судді.

В свою чергу, Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України" (далі Закон № 1166-VII, який набрав чинності 1 квітня 2014 року) було внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття ВРУ постанови № 634-VIII про звільнення позивача з посади судді.

На момент виходу у відставку позивача у липні 2015 року стаття 136 Закону № 2453-VI була виключена, тобто припинила свою дію з 1 квітня 2014 року - дати набрання чинності Законом № 1166-VII.

За таких обставин, відповідач, вирішуючи питання про виплату позивачу спірної грошової допомоги, правильно виходив з вимог законодавства, чинного на момент відставки ОСОБА_1 і звільнення його з посади судді, яким не було передбачено право судді на вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області, Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк