Ухвала суду № 66597082, 17.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 травня 2017 року м. Київ К/800/9089/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області про визнання відмови протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на вказане судове рішення, яка ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2017 року, з врахуванням приписів статтей 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, залишалася без руху в зв'язку з поданням документа про сплату судового збору у меншому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», із наданням тридцятиденного з моменту отримання копії даної ухвали строку для усунення зазначеного недоліку.

У визначений ухвалою строк ОСОБА_1 судовий збір не сплатив; в надісланому на адресу суду клопотанні порушив питання звільнення його від сплати судового збору.

Так, приписами частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» в силу положень частин 1 та 2 якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлених законодавством.

Разом з тим, названі правові норми Закону України «Про судовий збір» і Кодексу адміністративного судочинства України не мають безумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявності яких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, може скористатись пільгами, встановленими цими статтями щодо сплати судового збору.

При цьому, підставою для звільнення сторони у справі від сплати судового збору є відсутність у неї доходу або його наявність у розмірі, що не перевищує мінімальні соціальні стандарти, встановлені законодавством для відповідної категорії громадян, а також за інших обставин, які не дають можливості здійснити оплату судових витрат.

Натомість, розмір ставки судового збору може бути зменшений судом або розстрочений таким чином, щоб не допустити ситуації, в якій особа може залишитись без засобів для існування, проте в усіх випадках з урахуванням мінімальних соціальних гарантій у розмірах, встановлених для відповідних категорій громадян Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Також, особі, яка звертається з клопотанням в порядку вищевказаних правових норм Закону України «Про судовий збір» і Кодексу адміністративного судочинства України необхідно врахувати і те, що воно має бути вмотивованим, а наведені в ньому доводи - підтверджені відповідними доказами.

В поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач посилався на те, що являється особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України/району проведення антитерористичної операції й не має власного житла на території, яка підконтрольна українській владі та вимушений знімати житло.

Однак, з огляду на наведене вище, такі посилання самі по собі не можуть свідчити про незадовільний майновий стан позивача (в розумінні наведених приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» і статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України) та неможливість сплатити судовий збір за подання вказаної касаційної скарги, а отже не можуть бути визнані беззаперечною підставою для звільнення від його сплати.

Відповідно до частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху у встановлений строк, скарга повертається особі, яка її подала.

За змістом частини 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ч.3 ст.108, ч.3 та ч.6 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області про визнання відмови протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник