Ухвала суду № 66596576, 18.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

Д О Д А Т К О В А

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1769/16

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року позов задоволено частково.

21 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у зв'язку з тим, що судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, позивач, керуючись статтею 168, частиною 2 статті 91 КАС України, просив стягнути з Міністерства освіти і науки України 65,91 грн. компенсацію за відрив від звичайних занять. Такий розрахунок позивачем було зроблено з урахуванням його зайнятості протягом одного робочого дня у вересні місяці 2016 року.

Позивачем бралася в розрахунок мінімальна заробітна плата, яка у вересні 2016 року становила 1 450 грн. і за підрахунками позивача йому належить сплатити - 65,91 грн..

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року відмовлено в ухваленні додаткового судового рішення.

Суд вважав, що підстав для стягнення компенсації за відрив від звичайних занять немає, оскільки позивачем не надані докази, що підтверджують його працевлаштованість або будь-яку іншу зайнятість.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повернути справу до суду першої інстанції для вирішення питання про судові витрати.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково, з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду (п.2 ч.3 ст.87 КАС України).

До таких витрат, відповідно до статті 91 КАС України, зокрема відноситься компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.91 КАС України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат пов'язаних з розглядом цивільних справ та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Тобто, вихідними величинами для розрахунку компенсації є: законодавчо встановлений розмір заробітної плати та фактичні години відриву особи від звичайних занять.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі: - з травня по грудень 2016 року - 8,69 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з розглядом даного позову, позивачем було здійснено відрив від звичайних занять: - 09 вересня 2016 року, коли він подавав адміністративний позов та 01 листопада 2016 року, коли приймав участь у судовому засіданні.

Таким чином, позивачем витрачений час на подачу адміністративного позову - 1 година та на участь у судовому засіданні також 1 година, що підтверджується журналом судового засідання.

Окрім того, колегія суддів вважає, що позивач витрачав час, щоб дістатися до суду і це складає 1 годину.

За таких обставин справи, позивач має право на компенсацію за відрив від звичайних занять на загальну суму 26,07 грн. (3 год. х 8,69 грн.), яка підлягає стягненню з Міністерства освіти і науки України.

Отже, висновок суду щодо відсутності у позивача права на компенсацію витрат за відрив від звичайних занять є необґрунтованим.

Водночас, визнаючи за позивачем право на компенсацію витрат за відрив від звичайних занять, колегія суддів не може погодитися з розрахунками апелянта щодо суми такої компенсації.

Оскільки законодавчо визначено, що розмір компенсації встановлює Кабінет Міністрів України і його постановою визначено обчислення компенсації погодинно, то апеляційна скарга в частині розміру виплат задоволенню не підлягає.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає, що ухвалу суду першої інстанції належить скасувати та прийняти додаткову постанову про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 87, 91, 168, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року - скасувати.

Прийняти у справі додаткову постанову, якою заяву про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код за ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 26 (двадцять шість) грн. 07 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова