Ухвала суду № 66596554, 18.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2354/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про зміну формулювання причини звільнення та про зобов'язання внести відповідні зміни до трудової книжки, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області (надалі - Держспоживінспекція в Одеській області) в якому просила:

- змінити формулювання причини її звільнення, яке відбулося 12 травня 2016 року з посади начальника відділу контролю у сфері внутрішньої безпеки Держспоживінспекції в Одеській області «у зв'язку зі скороченням штату» (п.1 ст.40 КЗпП України) на «переведення працівника, за його згодою, в іншу установу» (п.5 ст.36 КЗпП України);

- зобов'язати внести відповідні зміни до трудової книжки.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила про те, що скорочення чисельності штату Держспоживінспекції в Одеській області фактично не відбувалось, а це, відповідно, виключає можливість її звільнення за такою підставою.

Крім того, як наголошує позивач, керівник Держспоживінспекції в Одеській області протиправно не розглянув її заяву щодо переведення за її згодою в іншу установу, а прийняв рішення про звільнення з посади у зв'язку із скороченням посади.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року позов задоволено.

Суд, застосувавши положення ч.2 ст.11 КАС України та вийшовши за межі позовних вимог, визнав протиправним наказ Держспоживінспекції в Одеській області № 33-ос від 12 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.» в частині формулювання підстави звільнення «у зв'язку зі скороченням штату, п.1 ст.40 КЗпП» та змінив формулювання причини звільнення з - «у зв'язку зі скороченням штату» (п. 1 ст. 40 КЗпП України) на - «переведення працівника, за його згодою, в іншу установу» (п.5 ст.36 КЗпП України).

До того ж, суд зобов'язав Держспоживінспекцію в Одеській області внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1

Дане рішення було оскаржено відповідачем і за результатами розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції було прийняте нове рішення, яким позов ОСОБА_1 був задоволений частково.

Визнано протиправним наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області № 33-ос від 12 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.», яким позивача звільнено 12 травня 2016 року з посади начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі у зв'язку зі скороченням штату, п.1 ст.40 КЗпП України.

Зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 травня 2016 року про її звільнення в порядку переводу для продовження роботи в управлінні Держпродспоживслужби в м. Іллічівську.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Приймаючи таке рішення колегія суддів виходила з того, що вимоги трудового законодавства свідчать про те, що уповноважена особа підприємства, до якого працівник звернувся з проханням звільнити його в порядку переведення на інше підприємство і надав при цьому клопотання керівника підприємства - передбачуваного нового місця роботи повинен був розглянути цю заяву і за своїм розсудом її вирішити.

Беручи до уваги дані обставини, суд апеляційної інстанції в описовій частині постанови, погодився з рішенням суду першої інстанції щодо протиправності цього наказу та зобов'язав відповідача розглянути заяву позивача про припинення трудового договору в порядку переводу для продовження роботи в управлінні Держпродспоживслужби в м. Іллічівську.

Позивач, звертаючись з заявою про ухвалення додаткового рішення, наголошує на тому, що резолютивна частина рішення суду не відповідає її описовій частині та просить вирішити питання щодо скасування наказу Держспоживінспекції в Одеській області № 33-ос від 12 травня 2016 року про її звільнення за скороченням штату.

Окрім того, позивач просить вирішити питання щодо повернення судових витрат в розмірі 1 102,40 грн.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що вона просить змінити формулювання причини її звільнення, яке відбулося 12 травня 2016 року з посади начальника відділу контролю у сфері внутрішньої безпеки Держспоживінспекції в Одеській області «у зв'язку зі скороченням штату» (п. 1 ст.40 КЗпП України) на «переведення працівника, за його згодою, в іншу установу» (п.5 ст.36 КЗпП України) та внести відповідні зміни до трудової книжки.

Аналізуючи дані позовні вимоги, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції виходили з того, що відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Тобто, рішення про зміну формулювання причини звільнення суд ухвалює в тому разі, якщо визнає, що таке формулювання неправильне, тобто таке, що не відповідає фактичним обставинам, або таким, що не відповідає чинному законодавству.

Таким чином, для задоволення вимог позивача не потрібно було скасовувати спірний наказ про звільнення, а лише внести в нього зміни.

Проте, суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції про те, що при наявності заяви позивача про припинення трудового договору в порядку переводу на інше підприємство, керівник зобов'язаний її задовольнити, оскільки це є його правом, а не обов'язком.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, оскільки вона не заявляла позовних вимог щодо скасування спірного наказу про її звільнення.

Верховний Суд України в постанові від 02 грудня 2014 року № 21-340а14 за аналогічним спором висловив правовий висновок про те, що визначення обсягу прав, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача згідно з частиною першою статті 51 КАС. Отже, додатковим судовим рішенням не можуть бути вирішені питання, які не були предметом розгляду у судовому засіданні.

Водночас, вимога ОСОБА_1 про те, що судом не вирішено питання про судові витрати є обґрунтованою, оскільки в рішенні суду апеляційної інстанції ця обставина не знайшла своє відображення.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року ухвалена на користь ОСОБА_1, то судові витрати здійснені нею в сумі 1 102,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 168, 195, 197, 206, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40342996) 1102 (одну тисячу сто дві) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1, в рахунок відшкодування сплаченого нею судового збору.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова