Ухвала суду № 66596041, 18.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/5538/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 819/162/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -

В C Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Територіального управління державної судової адміністрації в Тернопільській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що працювала на посаді судді Підволочиського районного суду Тернопільської області. 26.07.2016 р. вона подала до Вищої ради юстиції заяву про звільнення у зв'язку із виходом у відставку. Верховна рада України своєю постановою № 1515 від 08.09.2016 р. звільнила її з посади судді у зв'язку із виходом у відставку. На час подання заяви про звільнення, стаж її роботи на посаді судді становив 22 роки 6 місяців, проте стаж роботи на посаді судді 20 років виник 18.03.2014 року на час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року. Відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року станом на 18.03.2014 року, коли позивачка здобула стаж роботи 20 років на посаді судді, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Керуючись даною нормою, позивачка звернулась до Територіального управління Держаної судової адміністрації у Тернопільській області про виплату її даних коштів. Проте позивачці було надіслано відмову в якій вказано, що на момент виходу позивачки у відставку ОСОБА_1 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачав вихідної допомоги судді у зв'язку із відставкою.

Вважає дану відмову протиправною та незаконною, оскільки судді які вийшли у відставку в період з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2016 року не можуть мати менше прав, ніж судді, які вийшли у відставку до 01 квітня 2014 року і після 30 вересня 2016 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила позивачка, яка покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на ті ж доводи, що зазначені нею в позовній заяві.

Справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що ОСОБА_1 з 18.03.1994р. працювала на посаді судді Підволочиського районного суду, Тернопільської області до 19.09.2016 року.

26.07.2016 р. вона подала до Вищої ради юстиції заяву про звільнення у зв'язку із виходом у відставку.

Верховна рада України своєю постановою № 1515 від 08.09.2016 р. звільнила її з посади судді у зв'язку із виходом у відставку.

19.09.2016 року був виданий наказ голови Підволочиського районного суду № 28-К про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади судді.

ОСОБА_1 звернулася до територіального управління Держаної судової адміністрації у Тернопільській області про виплату їй вихідної допомоги, передбаченої Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року.

Проте листом від 03.10.2016 року № 1114/04-10/16 позивачка отримала відмову про виплату вихідної допомоги у зв'язку із тим, що на момент виходу ОСОБА_1 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачав вихідної допомоги судді у зв'язку із її відставкою.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказ голови Підволочиського районного суду № 28-К про звільнення судді ОСОБА_1 був прийнятий 19.09.2016 року, тобто в час, коли не діяли жодні норми, які б регламентували виплату судді, що вийшов у відставку, вихідної допомоги та її розмір, а оскільки Територіальне управління державної судової адміністрації в Тернопільській області є органом державної влади і відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то відмова у виплаті вихідної допомоги є правомірною та такою, що відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді та відрахування її зі штату Підволочиського районного суду Тернопільської області, набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 1 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення статті 136 із Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачці у виплаті вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою, оскільки на момент виходу позивачки у відставку чинним законодавством не передбачено право судді у відставці на отримання зазначеної допомоги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 819/162/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська