Ухвала суду № 66595663, 16.05.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2017 рокусправа № 804/891/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2017 року по справі № 804/891/17 за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним, протиправним рішення відповідача щодо не розгляду заяви від 21.11.2016 по суті; зобов'язати відповідача розглянути заяву належним чином та дати відповідь на неї, або надіслати у відповідний орган, повідомивши про це заявника; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2000 грн. + 20 грн., за кожен наступний день, починаючи з 31.01.2017; прийняти окрему ухвалу та направити її Дніпропетровському відділу поліції для притягнення до відповідальності працівників Соборного відділення за порушення законодавства України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково, визнано недійсним та протиправним рішення відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 листопада 2016 року по суті, зобов'язано відповідача розглянути заяву належним чином та дати відповідь на неї, або надіслати у відповідний орган, повідомивши про це ОСОБА_1 В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вважаючи вказане рішення суду в частині відмови в позові таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а позов задовольнити в повному обсязі відносно відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що дії відповідача щодо не розгляду заяви завдали моральну шкоду, що призвело до тяжких душевних страждань, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розгляд справи відбувся в порядку скороченого провадження, отже за приписами ст.183-2 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.11.2016 року ОСОБА_1 звернуся до Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 із заявою про скоєння злочинів, в якій просив притягнути до відповідальності ОСОБА_2 по ст. ст. 364, 375 Кримінального кодексу України.

Листом № 75/1-34-15 від 05.12.2016 року дана заява Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 2 була направлена до Соборного відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для проведення перевірки та прийняття за її результатами рішення в порядку передбаченому ст. 214 КПК України.

Проте, як зазначає позивач, дана заява не була розглянута та на його адресу не надійшло жодної відповіді.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольнивши частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача, яка полягає в ненаданні відповіді на звернення позивача, відповідно до чинного законодавства є протиправною. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що відсутні докази завдання такої шкоди.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку адміністративного провадження з наступних підстав.

Згідно положень ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разу встановлення під час апеляційного розгляду порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Разом з тим, розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 2 частини 3 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, зокрема, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Слід зазначити, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції, у зв'язку з чим спори, що пов'язані з такими повноваженнями не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Натомість, відповідно до статей 303, 304, Кримінального процесуального кодексу України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з вимогами статті 1, 4 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно п.10 статті 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

Завданнями кримінального провадження відповідно до статті 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, враховуючи що звернення позивача від 21.11.2016 року за змістом є заявою про скоєння кримінального правопорушення, то спір, що виник між сторонами по даній справі підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то за приписами частини 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням права, свобод чи інтересів суб'єктів, розглядається адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанцій були відсутні підстави відкривати провадження та вирішувати спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, як прийнята з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 157, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2017 року по справі № 804/891/17 - скасувати.

Провадження у справі № 804/891/17 за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточної та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко