Постанова № 66595455, 19.05.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2017 року справа № 823/618/17

м. Черкаси

09 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

суддів: Гаврилюка В.О. та Рідзеля О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ в особі Центральної комісії МВС з розгляду питань повязаних з установленням статусу учасника бойових дій про визнання незаконним та скасування рішення та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2017 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1, в якій просить:

1) визнати незаконним та скасувати Рішення комісії МВС з розгляду питань повязаних з установленням статусу учасника бойових дій, учасниками війни від 23.12.2016 №10/V/XXIV/2, яким було відмовлено ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій;

2) зобовязати Міністерство внутрішніх справ в особі Центральної комісії МВС з розгляду питань повязаних з установленням статусу учасника бойових дій надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Центральною комісією МВС з розгляду питань повязаних з установленням статусу учасника бойових дій безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій, оскільки в останнього наявні всі документи, необхідні для підтвердження участі у проведенні антитерористичної операції у складі підрозділів Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України на території Донецької, Луганської та Харківської областей для отримання статусу учасника бойових дій.

Представником під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримано у повному обсязі, які просив суд задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився в силу прохання щодо здійснення розгляду справи без його участі. Однак, проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях, в яких зазначено, що ОСОБА_1,водій 1-го класу автотранспортних засобів автомобільного відділення автогосподарства УМВС в Черкаській області та відповідно до наказів УМВС України в Черкаській області та АГТ УМВС України в Черкаській області і посвідчень про відрядження перебував в районах АТО 29 діб. Матеріали по відрядженню ОСОБА_1 до районів АТО відповідно до наказів Головного управління Національної поліції в Черкаській області починаючи з 07.11.15, на комісію не направлялися та комісією не розглядались, оскільки є повноваженням відповідної комісії Національно поліції України. Таким чином, на розгляд Комісії не було надано необхідних документів, які б надавали право прийняти рішення відповідно до законодавства щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Суд, за згодою представника позивача, на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 як водій 1-го класу автотранспортних засобів автомобільного відділення автогосподарства УМВС, а в подальшому з 07.11.2015 водій автотранспортних засобів відділення автотранспортного забезпечення ГУ НП в Черкаській області був відряджений в зону АТО, а саме з: 14.12.2014 по 15.12.2014 до м. Авдіївка, Донецької області (підстава Наказ № 402 о/с від 12.12.2014); 12.01.2015 по 14.01.2015 до м. Авдіївка, Донецької області (підстава Наказ № 12 від 12.01.2015); 01.04.2015 по 04.04.2015 до Харківської області (підстава Наказ №74 о/с від 27.03.2015); 07.04.2015 по 09.04.2015 до м. Артемівськ, Донецької області (підстава Наказ № 91 о/с від 06.04.2015); 29.04.2015 по 02.05.2015 до м. Харків (підстава Наказ № 104 о/с від 21.04.2015); 08.06.2015 по 10.06.2015 до м. Артемівськ, Донецької області (підстава Наказ № 156 о/с від 05.06.2015); 07.07.2015 по 09.07.2015 до м. Артемівськ, Донецької області (підстава Наказ № 184 о/с від 07.07.2015); 05.08.2015 по 07.08.2015 до м. Артемівськ, Донецької області (підстава Наказ № 209 о/с від 04.08.2015); 03.09.2015 по 05.09.2015 до м. Артемівськ, Донецької області (підстава Наказ № 241 о/с від 01.09.2015); 02.10.2015 по 04.10.2015 до м. Артемівськ, Донецької області (підстава Наказ № 271 о/с від 01.10.2015); 05.11.2015 по 06.11.2015 до м. Артемівськ, Донецької області (підстава Наказ № 300 о/с від 05.11.2015); 07.11.2015 по 10.11.2015 до м. Артемівськ, Донецької області (підстава Наказ № 3 о/с від 07.11.2015); 03.01.2016 по 05.01.2016 до м. Часів Яр, Донецької області (підстава Наказ № 38 о/с від 30.12.2015); 14.01.2016 по 17.01.2016 до м. Часів Яр, та м. Красний Лиман, Донецької області (підстава Наказ № 7 о/с від 14.01.2016); 13.02.2016 по 15.02.2016 до м. Красний Лиман, Донецької області (підстава Наказ № 20 о/с від 11.02.2016); 13.03.2016 по 15.03.2016 до м. Красний Лиман, Донецької області (підстава Наказ № 34 о/с від 11.03.2016); 18.12.2016 по 21.12.2016 до м. Сєвєродонецьк, Луганської області (підстава Наказ № 257 о/с від 12.12.2016). Дані накази позивачем додані до позову.

Вказані факти підтверджуються відповідними посвідченнями про відрядження (а.с. 31-45) та частково витягами з наказів керівників Антитерористичного Центру при СБУ (а.с. 46-51).

Як вбачається з матеріалів справи, документи щодо надання статусу учасника бойових дій по ОСОБА_1 до Центральної комісії МВС України про визнання його учасником бойових дій були направленні УМВС в Черкаській області та які включали тільки документи УМВС України в Черкаській області про відрядження в зону АТО (лист УМВС України в Черкаській область від 16.05.2017 за вих. № 14/8-11-142).(а.с. 86).

Таким чином, судом зясовано, що комісією здійснено розгляд матеріалів виключно в межах документів, що стосувалися сфери діяльності ОСОБА_1 в системі МВС.

Зокрема, ОСОБА_1, водій 1-го класу автотранспортних засобів автомобільного відділення автогосподарства відповідно до наказів УМВС України в Черкаській області та АГТ УМВС України в Черкаській області і посвідчень про відрядження перебував в районах АТО 29 діб, що і не заперечується сторонами.

За результатами розгляду вказаних матеріалів комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни винесено оскаржуване рішення № 10/V/XXIV/2 від 23.12.2016 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій (а.с.80).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Нормативно-правовий акт, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551).

У відповідності до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону №3551 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет ОСОБА_2 України

На виконання вказаного положення Закону № 3551 Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок № 413).

Згідно з пп. 1 п. 2 Порядку № 413 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом 1 пункту 21 Порядку № 413 встановлено, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення є витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. (абз. 2 п. 4 Порядку № 413).

Пунктом 5 Порядку № 413 визначено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, ДФС (далі - комісія);

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

У силу п. 6 Порядку № 413, для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії.

Приписами п. 8 Порядку № 413 передбачено, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

З огляду на вказані законодавчі положення вбачається, що підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є відповідні документальні підтвердження вказаного, якими, згідно з п. 2 Порядку № 413, є витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення.

Суд врахував, що при розгляді комісією документів про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1, перебування останнього за сукупністю днів в районахв районах АТО складало 29 діб, з необхідних 30, визначених пункту 21 Порядку №413.

Таким чином, з аналізу наданих доказів, суд переконаний, що рішення Центральної комісії МВС з розгляду питань повязаних з установленням статусу учасника бойових дій № 10/V/XXIV/2 від 23.12.2016 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій прийнято в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством.

При цьому суд звернув увагу, що ОСОБА_1 до 07.11.2015 працював в системі МВС, а з 07.11.2015 у відповідності до Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII Про Національну поліцію переведений до Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Окрім того, як встановлено судом, матеріали по відрядженню ОСОБА_1 до районів АТО відповідно до наказів Головного управління Національної поліції в Черкаській області, починаючи з 07.11.2015 (наявних в матеріалах справи), на Комісію не направлялись і відповідно не розглядались, оскільки є повноваженням відповідної комісії Національно поліції України.

Таким чином, оскільки позивач брав безпосередню участь в АТО від двох відомств, в силу положень п. 5 порядку № 413 рішення про надання статусу учасника бойових дій останньому, приймається міжвідомчою комісією.

Також судом враховано, що на розгляд комісії МВС не були надані документи щодо участі позивача в АТО в підрозділах ГУ НП, а тому при вивченні документів ОСОБА_1 комісія не мала змоги згідно п. 6 Порядку № 413 подать на розгляд міжвідомчої комісії документи, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Однак, суд не погоджується з доводами представника відповідача, що наказами АТЦ при СБУ підтверджено лише 16 діб перебування ОСОБА_1 у службовому відрядженні в зоні проведення АТО, з них лише 7 діб підтверджено факт залучення до сил та засобів, які беруть безпосередню участь в АТО, бо відповідно до наказів УМВС України в Черкаській області (від 12.12.2014 № 402 о/с, від 27.01.2015 № 74 о/с, від 21.04.2015 № 104 о/с, від 07.07.2015 № 184 о/с) та АГТ УМВС України в Черкаській області (від 12.01.2015 № 12), позивач відряджався в райони АТО «з метою перевезення особового складу», «з метою організації належної передачі озброєння особового складу зведеного загону та його перевезення до постійного місця дислокації», «для перевезення речового майна, продуктів харчування та озброєння особового складу».

З даного приводу суд зазначає, що п. 4 Порядку № 413 чітко визначено перелік документів, які необхідні для надання особі статусу учасника бойових дій, зокрема це і документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції. Суд наголошує, що витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ, на які посилається відповідач, не є єдиним та достатнім доказом участі особи у проведенні АТО, оскільки всі докази враховуються в сукупності.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу статус учасника бойових дій, суд зазначає таке.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття рішення про надання особі статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Також Постановою ВАСУ від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу статусу учасника бойових дій, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню також не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 цього Кодексу, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є не обґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи приписи ст. 94 КАС України з відповідача судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Тимошенко

Судді В.О. Гаврилюк

ОСОБА_3