Ухвала суду № 66594041, 17.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 травня 2017 року № 810/1719/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» з позовом до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови АК №716697 від 27.10.2010.

Пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу процесуального строку звернення до суду визначено альтернативно – це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Суд зазначає, що предметом позову є постанова Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27.10.2010 АК №716697 про накладення арешту на майно – квартиру, розташовану за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 63.

Правового статусу як іпотекодержателя вказаної квартири позивач набув 12.12.2011 уклавши договір факторингу №1 з АКІБ "УкрСиббанк", водночас з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 16.05.2017, тобто через 4 роки та шість місяців з моменту отримання права звернути стягнення на предмет іпотеки.

В адміністративному позові позивач стверджує, що про порушення своїх прав фактом накладення арешту на майно, іпотекодержателем якого є ТОВ «Кей-Колект», дізнався лише 21.01.2017, отримавши відповідну інформацію від приватного нотаріуса.

Повідомлені позивачем обставини щодо моменту, коли йому стало відомо про порушення своїх прав оспорюваною постановою, суд оцінює критично.

Так, порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов’язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з’ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.

Виходячи із закріпленої у КАС України презумпції можливості та обов’язку особи знати про стан своїх прав, доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Подібну правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-17цс17.

Матеріалами, доданими до позовної заяви, підтверджується, що станом на момент укладення договору факторингу від 12.12.2011 №1, згідно з яким позивач набув права вимоги за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, спірний арешт уже існував.

Зокрема, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 20.01.2017 №78526055, арешт на підставі оспорюваної постанови було зареєстровано 04.04.2011 державним реєстратором Київської обласної філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

За таких обставин суд переконаний, що починаючи з 12.12.2011 позивач у силу свого правового статусу у спірних правовідносинах мав можливість та повинен був отримати відомості про стан майна, яке було предметом договору іпотеки та арештоване на виконання оскаржуваної постанови. Водночас, будь-яких доказів або пояснень щодо причин, з яких позивач протягом більш ніж чотирьох років не вчиняв дій по з’ясуванню стану майна боржника, позивачем не зазначено.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Водночас доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об’єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини у зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

З урахуванням викладеного, позивачеві слід навести обставини, що свідчать про відсутність у ТОВ "Кей-Колект" об’єктивної можливості дізнатись про накладення арешту на предмет іпотеки з моменту відступлення права вимоги за договором факторингу з огляду на презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх прав.

В силу положень статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у строк до 07 червня 2017 року шляхом подання безпосередньо до суду письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо моменту, коли позивач дізнався (повинен був дізнатись) про порушення своїх прав, або щодо існування дійсних, істотних обставин, що об’єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 108, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови, - залишити без руху.

2. Позивачеві у строк до 07 червня 2017 року усунути наведені у даній ухвалі недоліки у вказаний у ній спосіб.

3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявникові.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.