Рішення № 66591876, 17.05.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/1857/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Черткова Н.І.

Провадження №22-ц/778/262/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретаря Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця «Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Пологівської дистанції сигналізації та звязку, третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пологівському районі про встановлення факту трудового каліцтва, визнання недійсним акту проведення розслідування нещасного випадку та зобовязання скласти акт розслідування нещасного випадку, повязаного з виробництвом за формою Н-5 та Н-1, -

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2016 року Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом уточнивши його червні 2016 року в обґрунтування якого зазначила, що вона з 11.03.1985 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем була прийнята на посаду листоноші по доставці телеграм на телеграф станції Бердянськ за переводом. 03.02.2014 року, виконуючи трудові обовязки доставки кореспонденції до структурних підрозділів та інших об'єктів обслуговування на ст. Бердянськ пройшовши вздовж будівлі вокзалу та проходячи біля торцевої частини приміщення вокзалу вона послизнулась та впала, після чого встала та продовжила рух до приміщення телеграфу. Після прибуття на своє робоче місце у позивача погіршився стан здоров'я, вона звернулася до амбулаторії ст. Бердянськ де їй повідомили, що потрібний їй спеціаліст на даний момент відсутній, тому ОСОБА_3 звернулася до Бердянської міської поліклініки, і потім приблизно об 11 годині 30 хвилин повідомила виконуючу обов'язки старшої по зміні ОСОБА_4 що їй потрібно побувати на прийомі у лікаря, після чого повідомить встановлений діагноз бригадиру ОСОБА_5

Після прийому у лікарів та одержання лікарняного ОСОБА_3, намагалася о 15 годині 53 хвилини зателефонувати ОСОБА_5, але це їй не вдалося, вона зателефонувала оператору ОСОБА_6, і повідомила, що перебуває на лікарняному.

05.02.2014 року ОСОБА_3 звернулася до керівництва дистанції з заявою про розслідування даного нещасного випадку, діагноз, який встановив лікувально-профілактичний заклад: «Ушиб поясничного відділу хребту, ушиб в/3 правого стегна, правого півздошно крестцового сочленіння, стійкий больовий синдром, порушення статикокінетичної функції правої н/кінцівки І-ІІ ст.». З 03.02.2014 р. по 18.02.2014р. в листку непрацездатності серія АВС №376201 вказано стати до роботи - 19.02.2014 р. В наступному листі непрацездатності серія АВС №224817 записано «продовжує хворіти» і відкритий лист непрацездатності з 19.02.2014 року серія АВС №333825 , який закритий 13.03.2014 року та вказано стати до роботи 14.03.2014 року. . Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві дійшла висновку, що даний випадок не пов'язаний з виробництвом. Нещасний випадок стався по причині особистої необережності потерпілої.

При проведені додаткового розслідування на підставі припису Держпраці у Запорізькій області від 05.01.2016 року № Л-199 комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_3. В.О. стався під час прямування на робоче місце після обслуговування об'єктів ст. Бердянськ не за затвердженим маршрутом руху.

Оскільки ОСОБА_3 прямувала не за маршрутом, тому комісією випадок падіння не визнано таким, що пов'язаний з виробництвом враховуючи підпункт 11 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232. Приймаючи рішення комісія врахувала також те, що місце, час та факт падіння потерпілої в робочий час на території станції Бердянськ підтверджується тільки зі слів потерпілої. Завершено розслідування складанням акту за формою Н-5. Посилаючись на зазначені обставини просила суд.

Встановити факт трудового каліцтва ОСОБА_3, що мав місце 03.02.2014 року поблизу станції Бердянськ структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та звязку» регіональної філії «Придніпрвська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» під час виконання нею трудових обовязків.

Визнати недійсним акт комісії розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_7 03.02.2014 року поблизу станції Бердянськ структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та звязку, регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за формою Н-5 від 25.01.2016 року.

Зобовязати адміністрацію регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства « Українська залізниця» скласти акт розслідування нещасного випадку, повязаного з виробництвом за формою Н-5 та Н-1 за встановленою формою відносно ОСОБА_3, що мав місце 03.02.2004 року поблизу станції Бердянськ структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та звязку регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та прийняти даний нещасний випадок на виробництві та обліку.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з неповним зясуванням обставин справи, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до підпункту 11 пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків. професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232 передбачено, що нещасним випадком повязаним з виробництвом, визнається випадок, який стався під час прямування потерпілого до обєкта ( між обєктами) обслуговування за затвердженим маршрутом. Позивач не дотрималася вимог цього пункту, порушила маршрут руху, з яким була ознайомлена. При цьому суд першої інстанції також зазначив, що суду не надано доказів причинно-слідчого звязку подальшого лікування позивача з падінням в 2014 році.

З таким висновком суду не можна погодитись.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 11 березня 1985 року прийнята на посаду листоноші по доставці телеграм на телеграф станції Бердянськ по переводу.

03 лютого 2014 року біля 9 години ОСОБА_3 вирушила для доставки кореспонденції до структурних підрозділів та інших обєктів обслуговування на ст. Бердянськ. В 9 годин 25 хвилин після доставки телеграм начальнику вокзалу попрямувала на вихід з приміщення вокзалу, пройшла вздовж будівлі вокзалу та проходячи біля торцевої частини приміщення вокзалу вона послизнулась та впала, отримавши забій спини, ушиб в/3 правого стегна, порушення статико кінетичної функції правої н/ кінцівки 1-11 ст.. Отже місцем нещасного випадку є територія станції Бердянськ з північної сторони торцевої частини будівлі вокзалу.

Цей факт підтверджується актами від 04 березня 2014 року розслідування нещасного випадку, проведеного комісією, утвореною на відокремленому структурному підрозділі «Пологівська дистанція» сигналізації та звязку» державного підприємства «Придніпровська залізниця» за наказом від 05 лютого 2014 року № 92 та від 12 лютого 2014 року № 93 та повторним актом розслідування від 25 січня 2016 року , проведеного за наказом від 05 січня 2016 року № 79 та від 21 січня 2016 року № 81 за приписом головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Із акту від 04 березня 2014 року вбачається, що нещасний випадок стався по причині особистої необережності ОСОБА_3 ( а.с.7-8 т. 1). Із акту від 25 січня 2016 року вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався під час прямування на робоче місце після обслуговування обєктів ст. Бердянськ не за затвердженим маршрутом руху, тому комісією випадок падіння не визнано таким, що повязаний з виробництвом, оскільки відповідно до підпункту 11 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, повязаним з виробництвом визнаються випадки прямування потерпілого між обєктами обслуговування за затвердженим маршрутом. Приймаючи рішення комісія врахувала також те, що місце, час та факт падіння потерпілої в робочий час на території станції Бердянськ підтверджується тільки зі слів потерпілої (а.с. 56-62 т. 1).

Згідно з результатами розслідувань нещасного випадку на виробництві комісія також дійшла висновку, що ОСОБА_3 після доставки телеграм прямувала до свого постійного робочого місця не за затвердженим маршрутом, чим порушила пункти 2.1 та 3.1 інструкції з охорони праці № 402 затвердженої наказом начальника дистанції від 25.03.2012 року № 124, а також абзац 5 розділу 2 посадової інструкції оператора електрозвязку 2 класу, затвердженої начальником дистанції 29.02.2012 року та схему технологічних проходів при доставці телеграм по ст. Бердянськ.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Відповідно до ст.171 КЗпП України та ст. 22 Закону України "Про охорону праці" власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п. п. 2 п. 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 ( з подальшими змінами) ( далі по тексту Порядок), обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу.

Аналогічне положення наведене в додатку № 6 до Порядку.

Відповідно до підпункту 11 пункту 15 цього Порядку визнається нещасний випадок, повязанимй з виробництвом, який стався під час прямування потерпілого до обєкта (між обєктами) обслуговування за затвердженим маршрутом.

Як вбачається з акту проведення розслідування нещасного випадку від 25 січня 2016 року, який було покладено в основу оскаржуваного рішення, комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_3 була ознайомлена зі схемою технологічних проходів при доставці телеграм ст. Бердянськ під розпис, проте прямувала не за затвердженим маршрутом руху, вказаним на даній схемі.

Відповідно до вимог розділу 2 абзацу 5 посадової інструкції оператора електрозвязку 2 класу, затвердженої начальником підприємства 29.02. 2012 року, з якої була під розпис ознайомлена ОСОБА_3, оператор електрозвязку при відсутності листоноші виконує доставку телеграм адресатам, згідно з маршрутом доставки ( а.с. 13).

Відповідно до п. 2.1 розділу інструкції з охорони праці для листоноші № 402, затвердженої наказом начальника дистанції від 25.03.2013 року № 124 перед доставкою кореспонденції необхідно визначити маршрут руху згідно адресатів у відповідності з затвердженими маршрутами та п. 3.1 розділу 111 цієї інструкції під час виконання роботи необхідно дотримуватись маршруту доставки кореспонденції.

В матеріалах справи міститься ксерокопія зазначеної інструкції ( а.с. 56 т. 1), проте матеріали справи не містять належних доказів щодо ознайомлення позивача з цією інструкцією.

В акті проведення розслідування нещасного випадку від 25.січня 2016 року зазначено, що ОСОБА_3 по цій інструкції пройшла повторний інструктаж з охорони праці 24.12.2013 року, натомість, ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, а ОСОБА_3 заперечує даний факт.

В матеріалах справи міститься ксерокопія схеми технологічних проходів при доставці телеграм ст. Бердянськ на якій міститься підпис ОСОБА_3 В О. про ознайомлення з нею ( а.с. 90 т. 1 ), зазначена ксерокопія схеми міститься також в матеріалах розслідування нещасного випадку, на яку посилається комісія в акті проведення розслідування нещасного випадку від 25.01.2016 року щодо порушення позивачем саме цієї схеми маршруту.

Проте, в акті від 25.01 2016 року не конкретизовано, яким чином позивач порушила маршрут руху, яким маршрутом вона повинна рухатися з території станції Бердянськ до свого робочого місця відповідно до цієї схеми руху, та де саме позивач відклонилася від маршруту, і чому комісія прийшла до висновку, що місце нещасного випадку - територія станції Бердянськ з північної сторони торцевої частини будівлі вокзалу знаходиться поза межами маршруту відповідно до схеми.

В підпункту 11 пункту 15 Порядку визнається нещасний випадок, повязанимй з виробництвом, який стався під час прямування потерпілого до обєкта (між обєктами) обслуговування за затвердженим маршрутом.

Водночас, з ксерокопії схеми маршруту технологічних проходів при доставці телеграм ст. Бердянськ, на яку посилаються комісія при проведенні розслідування нещасного випадку та суд першої інстанції, не вбачається, ким і коли вона затверджена, хто її склав. Відповідач не надав суду належних доказів хто на підприємстві уповноважений складати та затверджувати такий маршрут технологічних проходів..

Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції позивач заперечувала факт ознайомлення її з цією схемою та наявність свого підпису на ній, проте ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції відповідач оригінал вищезазначеної схеми не надав, пояснивши в суді апеляційної інстанції, що оригінал цієї схеми на підприємстві відсутній.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що факт прямування 03.02.2014 року ОСОБА_3 не за затвердженим маршрутом руху між обєктами обслуговування ст. Бердянськ не підтверджено належними доказами, тому висновок суду першої інстанції, що позивач не дотрималася вимог підпункту 11 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, не заслуговує на увагу.

Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів причинно-слідчого звязку подальшого лікування з її падінням 03.02.2014 року.

Однак такі висновки суду також не заслуговують на увагу.

Як було встановлено судом першої інстанції прийшовши на робоче місце після падіння у ОСОБА_8 погіршився стан здоровя і вона звернулась в амбулаторію ст. Бердянськ. Оскільки потрібний їй спеціаліст на даний момент був відсутній, ОСОБА_3 звернулася до Бердянської міської поліклініки, де їй було поставлено діагноз: «Ушиб поясничного відділу хребту, ушиб в/3 правого стегна, правого півздошно крестцового сочленіння, стійкий больовий синдром, порушення статикокінетичної функції правої н/кінцівки І-ІІ ст.». З 03.02.2014 р. по 18.02.2014р. в листку непрацездатності серія АВС №376201 вказано стати до роботи - 19.02.2014 р. В наступному листі непрацездатності серія АВС №224817 записано «продовжує хворіти» і відкритий лист непрацездатності з 19.02.2014 року серія АВС №333825 , який закритий 13.03.2014 року та вказано стати до роботи 14.03.2014 року.

Представник відповідач не оспорював у суді першої інстанції факту отримання позивачем тілесних ушкоджень за обставин, викладених у її пояснювальній записці і позовній заяві.

Під час повторного розслідування нещасного випадку комісія не позбавлена можливості залучення до участі у справі відповідного фахівця для надання висновку про наявність або відсутність причинного зв'язку між нещасним випадком і травмами, з приводу яких ОСОБА_3 тимчасово втратила працездатність.

В акті проведення розслідування нещасного випадку від 25.01.2016 року приймаючи рішення комісія також врахувала, що місце, час та факт падіння потерпілої в робочий час на території станції Бердянськ підтверджується лише зі слів потерпілої.

Проте вказані обставини не є достатньою підставою для висновку про те, що травма позивача не пов'язана з виробництвом.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України на зазначені положення закону та фактичні обставини справи уваги не звернув, не дав належну оцінку вказаним вище обставинам та доказам на, які сторони посилалися на підтвердження своїх вимог і заперечень, не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову .

Ураховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, а саме, в частині визнання недійсним акту проведення розслідування нещасного випадку, за формою Н-5 від 25.01.2016 року та зобовязати адміністрацію регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» провести повторне розслідування нещасного випадку та скласти акт за формою Н-1, оскільки лише комісія із спеціального розслідування має повноваження щодо з'ясування обставин та причин нещасного випадку, встановлює за результатами розслідування чи пов'язаний нещасний випадок із виробництвом чи ні, складає відповідні акти.

Таким чином аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судовий збір за подачу ОСОБА_3 апеляційної скарги в розмірі 607.21 грн. ( а.с. 1 т. 2) слід покласти на відповідача .

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту. Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсним акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_3 03.02.2004 року на території станції Бердянськ структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та звязку, регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за формою Н-5 від 25.01.2016 року.

Зобов'язати адміністрацію регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» провести повторне розслідування нещасного випадку та скласти акт за формою Н-1, відповідно Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232.

Стягнути з регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 607 грн. 21 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: