Ухвала суду № 66589880, 17.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/888/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

17.05.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Суровицької Л.В.,

суддів - Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

секретар - Бодопрост М.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах Фермерського господарства « СВТ-Світанок» на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ФГ «СВТ-Світанок» про визнання припиненим договору оренди землі у звязку із закінченням строку його дії.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до фермерського господарства «СВТ Світанок» про визнання припиненим договору оренди землі у звязку із закінченням строку його дії.

Зазначали, що 03 квітня 2006 року вони уклали кожен окремо з відповідачем договори оренди, відповідно до яких передали належні їм на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, відповідачу в оренду строком на пять років. 04 березня 2009 року була підписана додаткова угода до кожного з договорів оренди землі, якою внесено зміни у пункт 3.1. договору оренди землі і визначено строк дії договору - десять років. Строк дії договорів оренди закінчився 04 квітня 2016 року. Ніяких повідомлень від орендаря про бажання продовжувати орендні відносини, вони не отримували. На усне прохання повернути земельні ділянки, відповідач відмовив і протиправно використовує належні їм земельні ділянки. Просили суд визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 03 квітня 2006 року між ОСОБА_3 та ФГ «СВТ-Світанок», а також договір оренди земельної ділянки, укладений 03 квітня 2006 року між ОСОБА_4 та ФГ «СВТ-Світанок» припиненими у звязку із закінченням строку, на який їх було укладено (а.с.2-3).

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року позов задоволено частково. Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки від 03 квітня 2006 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем ФГ «СВТ-Світанок» щодо оренди земельної ділянки площею 4,87 га, яка розташована на території Марянівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, зареєстрований у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр Держгеокадастру при Держкомземі України 30 травня 2006 року за № 160.

В решті позовних вимог відмовлено. Розподілено судові витрати (а.с.74-77).

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2, який діє в інтересах ФГ «СВТ-Світанок» просить рішення суду першої інстанції щодо задоволених позовних вимог скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3. Зазначає, що суд безпідставно стягнув на користь ОСОБА_3 витрати на оплату правової допомоги, оскільки представник позивачів ОСОБА_5 не є адвокатом (а.с.83).

Представник відповідача, позивачі та їх представник, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції не прибули.

Позивач ОСОБА_3 надав письмову заяву про розгляд справи в його відсутність .

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішеннясуду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

За частиною другоюстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗемельним кодексом України,Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі»визначаються форма договору оренди, його істотні умови, умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно положень ст.14 та ст.15 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі, однією з істотних умов договору є строк дії договору оренди землі .

Статею 19 Закону передбачено,що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Однією з підстав припинення договору оренди землі є закінчення строку, на який його було укладено (ч.1 ст.31 Закону).

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 03 квітня 2006 року ОСОБА_3 та фермерське господарство «СВТ-Світанок» уклали договір оренди земельної ділянки. За умовами даного договору ОСОБА_3 передав, а фермерське господарство прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4,87 га, яка розташована на території Марянівської сільської ради , ділянка № 090.

Згідно п.3.1. договору, договір укладено строком на пять років, починаючи з моменту державної реєстрації договору.

Договір зареєстровано у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 травня 2006 року за № 160.

Пунктом 12.2. вказаного договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (а.с.5-6).

04 березня 2009 року ОСОБА_3 та ФГ уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 03 квітня 2006 року, пунктом 2.1 якого передбачено пункт 3.1 договору викласти в наступній редакції: договір укладається строком на десять років, починаючи з моменту державної реєстрації договору (а.с.8). Вказана угода зареєстрована у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 29 грудня 2009 року за № 0409.374.00171.

02 вересня 2016 року ОСОБА_3 направив письмове попередження про небажання продовжувати орендні відносини з ФГ «СВТ-Світанок», яке, як підтверджується рекомендованим повідомленням, отримано фермерським господарством 09 вересня 2016 року (а.с.10,11).

Заперечення представника відповідача проти позову зводились до того, що оскільки державна реєстрація додаткової угоди № 1 від 04 березня 2009 року до договору оренди землі від 03 квітня 2006 року здійснена 29 грудня 2009 року, то строк дії договору не закінчився, договір діє до 29 грудня 2019 року.

Відповідно до ст.ст.18.20 Закону України «Про оренду землі» та пункту 14.1 договору оренди землі від 03 квітня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та фермерським господарством, договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Висновок суду першої інстанції про те, що строк дії договору оренди землі від 03 квітня 2006 року, укладеного між сторонами, закінчився 30 травня 2016 року, а тому договір оренди землі є припиненим, є правильним, оскільки ґрунтується на нормах матеріального права, які регулюють правовідносини сторін щодо строку дії договору оренди землі, щодо підстав припинення договору. Також висновок ґрунтується на умовах п.3.1 договору оренди землі від 03 квітня 2006 року, п.2.1 додаткової угоди № 1 від 04 березня 2009 року до цього договору, укладених між ОСОБА_3 та ФГ «СВТ-Світанок, на доказах щодо реєстрації договору оренди землі 30 травня 2006 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк дії спірного договору оренди землі від 03 квітня 2006 року розпочинається з часу державної реєстрації додаткової угоди № 1 від 04 березня 2009 року, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на умовах п.3.1 договору оренди землі від 03 квітня 2006 року та умовах п.2.1 додаткової угоди № 1 від 04 березня 2009 року до нього, якими передбачено строк дії договору, починаючи з моменту державної реєстрації договору оренди землі.

Пункт 2.1 додаткової угоди № 1 від 04 березня 2009 року не містить умови про те, що договір оренди землі укладається строком на десять років, починаючи з моменту державної реєстрації додаткової угоди.

За таких обставин суд першої інстанції ухвалив рішення щодо задоволення позову ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі від 03 квітня 2006 року припиненим, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать, зокрема витрати на правову допомогу ( ч.1, ч.3 ст.79 ЦПК України).

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Відповідно до положень ст.ст.12,42,56 ЦПК України правова допомога надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права.

Як свідчать матеріали справи, правову допомогу позивачу ОСОБА_3 надавав ОСОБА_5, який є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги (а.с. 25,54,55).

Фактичні витрати ОСОБА_3 на правову допомогу склали 3100 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру № 37 від 08 листопада 2016 року (а.с.56).

На підтвердження витрат позивача на правову допомогу надано акт приймання-передачі виконаних робіт згідно договору, який містить розрахунок витраченого часу з зазначенням вчинених дій та розрахунок витрат на правову допомогу.

З урахуванням граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, встановленого Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 понесені ним судові витрати в сумі 2520 гривень.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув з відповідача витрати на правову допомогу є такими, що не ґрунтуються на законі та на матеріалах справи.

Оскільки суд першої інстанції рішення в частині розподілу судових витрат на правову допомогу також ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах Фермерського господарства « СВТ-Світанок», відхилити.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_6