Рішення № 66588792, 17.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Кирилюк Г.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ТодосієнкаВалерія Михайловича в інтересах Державної іпотечної установи на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року

в справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року представник Державної іпотечної установи звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вимоги обґрунтовано тим, що 03 червня 2008 року між ВАТ «Родовід банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 77.2/СЖ-153.08.1, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит, в сумі 700 000 грн., зі сплатою 13,9 % річних та з кінцевим терміном до 03 червня 2021 року. Банк свої зобов'язання виконав, кредит надав.

06 серпня 2008 року між Державною іпотечною установою та ВАТ «Родовід банк» укладено договір відступлення права вимоги № 1671/08, згідно з яким банк передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит та іпотечним договором.

Посилаючись на те, що в порушення умов кредитного договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконала й рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року, що набрало чинності 20 квітня 2016 року, стягнуто кредитну заборгованість, яка виникла станом на 01липня 2015 року в сумі 578 587 грн. 48 коп., позивач просив стягнути з боржниці за період з 01 липня 2015року по 20 квітня 2016року заборгованість по відсотках - 55 398 грн. 37 коп. й пеню, в сумі 8 743 грн. 40 коп., а також 215 429 грн. 31 коп. пені та стягнуту рішенням суду заборгованість, а всього 224 172 грн. 71 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість по відсоткам, в сумі 55 398 грн. 37 коп. та заборгованість по пені, в сумі 55 398 грн. 37 коп., а також витрати по сплаті судового збору, в сумі 1661грн.95коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить змінити рішення районного суду в частині вимог про стягнення пені за договором про іпотечний кредит й позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавшипредставника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, представника ОСОБА_2, яка просила апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитом не оскаржено, тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 27 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року, з відповідачки на користь іпотечної установи стягнуто кредитну заборгованість, у сумі 578 587 грн. 48 коп., яка виникла станом на 01 липня 2015 року та складається з : суми основного боргу - 505 203 грн. 70 коп., 49 530 грн. 68 коп. заборгованості по відсотках, а також 4 461 грн. 08 коп. пені та 19392 грн. 02 коп. інфляційних втрат (а.с.20-25).

Відповідно до п. 6.2 договору про іпотечний кредит № 77-2/СЖ-153.08.1 від 03 червня 2008 року, укладеного між ВАТ «Родовідбанк» та відповідачкою, за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язується сплатити на користь кредитора пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення (а.с.12).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-1206 від 23 вересня 2015 року.

Враховуючи викладене та те, що кредитний договір, строк дії якого визначено до 03 червня 2021 року, не розірвано, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення з боржниці пені за період, який не охоплений рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2016року.

Згідно даних долученого до справи розрахунку заборгованості, розмір відсотків за користування кредитом за період з 01 липня 2015 року по 20 квітня 2016 року становить 55 398 грн. 37 коп.(а.с.6).

Враховуючи встановлені НБУ за вказаний період облікові ставки, визначена в розрахунку заборгованості неустойка за несплату відсотків, у сумі 8 743 грн. 40 коп. та 215 429 грн. 31 коп. пені, нарахованої на суму стягнутої рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року заборгованості, відповідає умовам договору, узгоджується з вимогами матеріального права та є правильною.

Ухвалюючи рішення про зменшення суми нарахованої позивачем пені, що підлягає стягненню з відповідачки до розміру відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, виходив з того, що розмір неустойки значно перевищує розмір відсотків.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Отже, за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України, під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в справі № 6-473цс16 від 14 вересня 2016року, яка відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою до застосування, проте залишилася поза увагою суду під час ухвалення рішення.

Відповідно до долученого до справи розрахунку, заявлена у позові пеня, в сумі 224 172 грн. 71 коп., нарахована позивачем за період з 01 липня 2015 року по 20 квітня 2016 року та складається з 8 743 грн. 40 коп. пені за несплату відсотків та 215 429 грн. 31 коп. пені, нарахованої на суму стягнутої рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року заборгованості по тілу кредиту та відсотках, в розмірі 554 734 грн. 38коп. (505203,7+ 49530,68= 554734,38) (а.с.6).

Встановлено, що іпотечною установою на заборгованість по відсотках, яка складає 55 398 грн. 37 коп., нараховано пеню, лише в сумі 8 743 грн. 40 коп., в той час як 215 429 грн. 31 коп. нараховано на суму 554 734 грн. 38 коп. (заборгованості по тілу кредиту та відсотках), встановлену рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 27 січня 2016року

Отже, нарахована іпотечною установою за період з 01 липня 2015 року по 20 квітня 2016 року пеня, в сумі 8743 грн. 40 коп., за несплату ОСОБА_2 відсотків, не перевищує розмір збитків - 55 398 грн. 37 коп.

Не перевищує розмір збитків - 554 734 грн. 38 коп. і неустойка, в сумі 215 429 грн. 31 коп., яка нарахована на стягнуту рішенням суду заборгованість по кредиту та відсотках.

За таких обставин, районний суд не мав правових підстав до зменшення заявленої по справі нейстойки за невиконання грошового зобов'язання до розміру стягнутих відсотків за користування кредитними коштами.

Зазначене дає підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, що потягло за собою необґрунтоване зменшення заявленого позивачем розміру пені.

Встановлено, що при зверненні в суд із позовом, Державною іпотечною установою понесено судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в сумі 4193 грн. 57 коп., проте судом першої інстанції з відповідачки на їх відшкодування стягнуто лише 1661 грн. 95 коп.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність внесення у рішення суду першої інстанції змін шляхом збільшення суми пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи з 55 398 грн. 37коп. до 224 172 грн.71 коп. та витрат по сплаті судового збору з 1661 грн. 95 коп. до 4193 грн. 57 коп.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ТодосієнкаВалерія Михайловича в інтересах Державної іпотечної установи задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року в частині стягнення пені та судового збору змінити шляхом збільшення суми пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи з 55398 грн. 37 коп. до 224172 грн. 71 коп. та судовий збір з 1661 грн. 95 коп. до 4193 грн. 57 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскарженo в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/16665/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5349/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька O.P.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.