Рішення № 66587406, 19.05.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1103/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4» про стягнення орендної плати за договором оренди землі,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року позивач ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, їй на праві власності належить земельна ділянка площею 4,0786 га, яка знаходиться на території Оксанинської сільської ради Уманського району, що підтверджується державним актом на право приватної власності, на земельну ділянку серії ЧР № 142023 виданого 2 лютого 2005 року.

06 жовтня 2006 року між ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4» та позивачем був укладений договір оренди землі, відповідно до якого вона надала, а орендар прийняв в строкове платне користування вказану земельну ділянку. Договір укладений на 10 років з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2016 року, а орендна плата вноситься до 1 грудня поточного року.

Влітку 2015 року на адресу позивача відповідач направив лист, без підпису та будь-яких відміток, в якому було вказано про те, що в звязку зі збільшенням нормативно-грошової оцінки землі та підвищення плати за оренду земельної частки (паю) необхідно перезаключити договір, або укласти додаткову угоду на оренду земельної частки (паю).

На вказаний лист позивач надала відповідь, в якій зазначила, що укласти додаткову угоду погоджується лише в межах передбаченого договором строку, тобто до 31.12.2016, та пропонувала виплатити орендну плату за 2015 рік.

Відповідь на вказану заяву вона не отримала, як і не отримала орендну плату за 2015 рік.

Згідно з довідкою Держгеокадастру України від 17.02.2016 станом на 01.01.2015 року вартість земельної частки (паю), яка належить позивачу становить 156 665,13 грн. Виходячи з вартості земельної частки (паю) та Указу Президента «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення не може бути меншою 3 відсотків, тобто 4 699,95 грн. Крім того, відповідач за невнесення орендної плати у строки, визначені договором зобовязаний сплатити пеню у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення, тобто 1 480,48 грн.

З вказаних підстав позивач просила суд розірвати договір оренди землі та стягнути з відповідача орендну плату в сумі 4699.95 гривень та пеню в сумі 1480.48 гривень.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 січня 2017 року позовна вимога про розірвання договору оренди землі була залишена без розгляду.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОСОБА_4» на користь ОСОБА_6 частину нарахованої, але не виплаченої орендної плати за 2015 рік за Договором оренди землі № 66 від 06.10.2006, який зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, запис від 02.01.2007 за № 040779400158, в сумі 4 699,95 гривень та пеню на вказану суму за 105 днів у розмірі 1 480,48 гривень.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити по справі нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про розірвання договору оренди землі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не були виконані договірні обовязки та не виплачено в повному обємі орендна плата.

Однак повністю з такими висновками суду погодитись не можна.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,0786 га, яка розташована на території Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 142023, виданим 02.02.2005 Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області.(а.с.12)

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата є однією з істотних умов договору оренди землі.

06 жовтня 2006 року між позивачем та ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4» був укладений договір № 66 оренди землі щодо зазначеної вище земельної ділянки строком десять років: з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2016 року (а.с. 7-8). В пунктах 8-11 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в наступних розмірах: у 2007 році 920 гривень на рік, у 2008 році 1030 гривень на рік, з 2009 року орендна плата складає 1 140,00 гривень на рік та сплачується у строк до 1 грудня поточного року. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції та зміни нормативної грошової оцінки землі. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

За укладеним між сторонами договором взятий відповідачем обовязок щодо сплати орендної плати, відповідач є боржником щодо позивача, а вказане зобовязання є грошовим.

В судовому засіданні представник відповідача визнала, що орендна плата за 2015 рік , в розмірі 1140 гривень як передбачено договором, дійсно не була виплачена, з тих причин, що позивач не приходить до позивача та не отримує вказану суму.

Однак такі дії відповідача не повністю узгоджуються з нормами права.

Відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В укладеному між сторонами договорі, щодо сплати орендної плати встановлений строк виконання такого зобовязання до 1 грудня поточного року.

У вказаний в договорі строк відповідач за 2015 рік орендну плату не сплатив.

Пунктом 4 частини 1 статті 532 ЦК України встановлено, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.

Таким чином доводи відповідача, що позивач не приходить до нього для отримання орендної плати, не ґрунтується на вказаних нормах, оскільки укладеним між сторонами договором не визначено місце його виконання, а тому таке місце визначається законом і є місцем проживання позивача. Доказів того, що за вказаним місцем відповідач виконував зобовязання, а позивач відмовилась від його отримання сторонами не надано.

Тому, щодо зобовязання відповідача сплатити орендну плату позивачу має місце прострочення боржника. (ч.1 ст.612 ЦК України)

Вирішуючи спір, щодо розміру орендної плати, колегія суддів виходить з такого.

В підставах позовних вимог, як порушення відповідачем обовязку щодо сплати збільшеної орендної плати, позивач зазначає те, що вартість земельної ділянки збільшилась , а тому на підставі Указу Президента «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток(паїв)» і збільшилась орендна плата.

Така позиція позивача є помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору законодавству.

Частиною 2 ст. 23 Закону № 161-XIV встановлено орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Пунктом 1 Указу Президента № 92/2002 у редакції, чинній на момент укладення сторонами договору оренди земельної ділянки, визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом Президента України № 725/2008 внесено зміни до Указу Президента № 92/2002 та встановлено розмір орендної плати не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Цей Указ набрав чинності з дня його опублікування. В його тексті відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Виходячи з наведеного Указ Президента № 92/2002 у редакції зі змінами, внесеними Указом Президента № 725/2008, має рекомендаційний характер, він був прийнятий після укладення сторонами договору і є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 відсотків.

До таких висновків прийшов Верховний Суд України в постанові від 25 червня 2011 року в справі №6-17цс11.

Окрім цього в даній справі, у відповідності до п.9 укладеного між сторонами договору, сторони домовились, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції та зміни нормативної грошової оцінки землі.

Посилання суду першої інстанції на відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків є помилковим, оскільки вказані відомості стосуються предмету зобовязань щодо сплати податків, але не свідчать про зміну умов укладеного між сторонами договору, оскільки така зміна умов договору мала б бути здійснена у формі встановленій ст..654 ЦК України, ст..14 Закону України «Про оренду землі» та п.31 укладеного договору.

З зазначених обставин слідує, що орендна плата яку зобовязаний був сплатити відповідач позивачу до 1 грудня 2015 року становить 1140 гривень.

Відповідно до п.3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В пункті 11 договору сторони домовились, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0.3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Кількість прострочених днів починаючи з 2 грудня 2015 року по 15 березня 2016 року складає 105 днів.

В звязку з чим розмір пені який підлягає стягненню з відповідача складає 1140/100Х0.3Х105=359 гривень 10 копійок.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1140 гривень орендної плати та 359 гривень 10 копійок пені.

Згідно частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач просила стягнути 6180.43 гривни, судом задоволено вимоги в розмірі 1499.1 гривень, що в відсотках складає 24 %, відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 136 гривень 66 копійок, а з позивача на користь відповідача судові витрати в сумі 448 гривень 52 копійки.

Суд першої інстанції вказані обставини справи та норми права не врахував, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4» - задовольнити частково, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4» про стягнення орендної плати за договором оренди землі задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4» на користь ОСОБА_6 несплачену орендну плату за 2015 рік в сумі 1140 гривень та пеню в сумі 359 гривень 10 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4» на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 136 гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_4» судові витрати в сумі 448 гривень 52 копійки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :