Ухвала суду № 66586505, 17.05.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2059/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1428/17Головуючий у 1-й інстанції Святська О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.,

суддів Карпушина Г.Л., Лобова О.А.

при секретарі Рибак О.О.

за участі позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання нечинними та скасування рішень про надання дозволу на розробку проекту та про передачу у власність земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати нечинним та скасувати рішення Білецьківської сільради Кременчуцького району Полтавської області від 16 жовтня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку, рішення Білецьківської сільради Кременчуцького району Полтавської області від 15 листопада 2016 року про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2017 року провадження у справі закрито в частині визнання нечиниим та скасування рішення Білецьківської сільради Кременчуцького району Полтавської області від 16 жовтня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційному порядку вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2, просив скасувати її, а справу повернути до місцевого суду для продовження судового розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1ЦК, статті 2, 5Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15ЦПКрозглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151ЗКта інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI"Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Враховуючи, що спір по справі виник із земельних правовідносин, то він носить цивільно-правовий характер, а відтак має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що спір між сторонами має розглядатися в порядку адміністративного судочинства та про необхідність закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу із порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі, що відповідно до ст. 311 ЦПК України є підставою для її скасування та направлення до місцевого суду для продовження судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.1, 311 ч.1 п. 3, 314 ч.1, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2017 року скасувати, а справу направити до Кременчуцького районного суду Полтавської області для продовження судового розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді Г.Л. Карпушин

ОСОБА_4

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1