Постанова № 66584631, 19.05.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3264/17 Провадження №33/773/350/17 Суддя в 1 інстанції: Покидюк В.М. Категорія:ст.ст. 124, 122-4 КУпАП Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1, з участю скаржника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_5, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, жительки м.Луцьк, вул. Вячеслава Чорновола, 6/69, Волинської області, приватного підприємця, на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 15 лютого 2017 року, близько 19.30год., керуючи автомобілем «Renault Megan», д.р.н. АС5487ВЕ, по вул. Гетьмана Мазепи в м. Луцьку, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Opel Combo» д.р.н. АС 2166ВМ. Після пригоди місце ДТП залишила, чим порушила п.п. 2.10а, 2.10б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції Жуковська В.Р. в апеляційній скарзі, вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неповно та необ'єктивно з'ясовано обставини справи щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП та вирішено її всупереч вимогам законодавства. Зазначає те, що вона визнає обставини притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, однак, не визнає факту залишення місця ДТП. Просить постанову судді Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2017 року в частині притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП скасувати, провадження закрити, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, а за санкцією ст. 124 КУпАП призначити стягнення у виді штрафу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та її захисника, які апеляцію підтримали, просили скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, думку потерпілого та його представника, які, кожен зокрема, заперечили доводи скарги, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди з участю водія ОСОБА_2, що по суті в апеляції не оскаржується.

Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП адміністративна відповідальність настає «за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні». Факт залишння місця ДТП не заперечила ОСОБА_2 при дачі пояснень під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, зазначаючи, що після ДТП продовжила рух свого транспортного засобу, зробивши розворот, після цього повернулась на місце події ( а.с.2).

Крім того, факт залишення ОСОБА_2 місця ДТП підтверджується пояснення працівника поліції ОСОБА_6І.(а.с.4), потерпілого ОСОБА_7 ( а.с.7), котрі останні підтвердили в судовому засіданні, при розгляді справи судом першої інстанції, та письмовими поясненнями ОСОБА_8 (а.с.5) та ОСОБА_9 (а.с.6), які ствердно вказали, що після ДТП автомобіль «Renault Megan», д.р.н. АС5487ВЕ, повернувся на місце пригоди лише через 5-10 хвилин. Ставити під сумнів пояснення даних свідків в апеляційного суду немає, не наведені такі підстави і в самій скарзі.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, суддя вважає, що суд першої інстанції, оцінивши всі докази в сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП, а доводи апеляції фактично були досліджені та обєктивно спростовані при розгляді справи суддею першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги в частині закриття провадження у справі немає.

У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.30, ч.2 ст.33 КУпАП, позбавлення наданого громадянину права керування транспортними засобами застосовується за грубе, повторне чи систематичне порушення порядку користування цим правом.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Виходячи із змісту постанови, суд позбавив ОСОБА_2 права керування транспортними засобами без урахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню її вини, майнового стану, обставин, що помякшують чи обтяжують відповідальність, системності вчинення порушень.

Рішення суду про накладення адміністративного стягнення саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами у постанові суду не вмотивовано належним чином, хоча санкція ст.ст. 122-4, 124 КУпАП передбачає також накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено, що ОСОБА_2 повернулась на місце ДТП, вперше притягується до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність, не встановлено.

З огляду на наведене, суддя вважає, що призначене ОСОБА_2 адміністративне стягнення за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 6 місяців є надто суворим, а тому приходить до висновку, що постанову судді Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2017 року необхідно змінити та накласти на особу адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» з ОСОБА_2 необхідно стягнути 320 гривень судового збору на рахунок апеляційної інстанції.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2017 року в частині накладеного адміністративного стягнення змінити.

Накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, на підставі ст. 36 ч. 2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави 320 (триста двадцять) гривень судового збору (рахунок отримувача 31212206780002, отримувач коштів УК в м.Луцьку (м.Луцьк), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009628, банк отримувача ГУДКСУ у Волинській області, код банку отримувача 803014).

В решті постанову судді Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області ОСОБА_1