Ухвала суду № 66582613, 19.05.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/58/17

Провадження № 1-кп/442/232/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Крамара О.В.,

з участю секретаря Малик О.Я.,

прокурора - Лехуша А.А.

обвинуваченого - ОСОБА_1

його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42016140000000167 від 08.09.2016 щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,-

встановив:

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні, затверджений старшим прокурором групи прокурорів - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні ОСОБА_1, кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Ухвалою від 24.04.2017 року за зазначеним обвинувальним актом суддею було призначене підготовче судове засідання.

Обвинувачений та його захисники адвокат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам кримінально-процесуального закону, зазначених в клопотанні. Зокрема, що не є чітким та конкретизованим місце вчинення правопорушення, оскільки територія обслуговування ДП «Дрогобицьке лісове господарство» становить 29891 га і знаходиться на території м. Дрогобича, Дрогобицьких і Стрийських районів. Формулювання обвинувачення, що лісоматеріали є власністю держави в особі ДП «ДЛГ», є суперечливим, оскільки орган досудового розслідування фактично викладає взаємовиключні обставини, які не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки лісоматеріали не можуть одночасно належати на праві власності державі та ДП «ДЛГ». Разом з тим, обвинувачення є нечітким та не конкретизованим, містить суперечності. Не відображено заниження, на думку обвинувачення, кубомаси лісодеревини по кожному дереву та внесення неправдивих відомостей до вказаних документів по кожному дереву.

Висновок про внесення завідомо неправдивих даних до офіційних документів, підписання яких ОСОБА_1 заперечує, стороною обвинувачення зроблено без врахування висновку призначеної у провадження судово-почеркознавчої експертизи, яка на час скерування обвинувального акту в суд не була завершена.

Не вказані дати складання лісорубного квитка серії 02 ЛКБ №463855, а також інших документів, не вказано вид 39,07 м. куб. лісопродукції, яку на думку обвинувачення, розтратив ОСОБА_1, що також не відповідає вимогам ч.1 ст. 91, ч.4 ст. 110, п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України.

Також не викладено в чому полягала мета злочину і корисливий мотив у вчиненні злочину.

Посилання стороною обвинувачення на результати проведення комплексної лісогосподарської та інженерно екологічної експертизи до початку судового слідства є неприпустимим.

Не вірно зазначено про особу потерпілого та не вірно визначено розмір шкоди, а саме без врахування постанови Кабінету Міністрів України №655 від 23.07.2008 року « Про затвердження такого для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Наводячи в описовій частині обвинувачення ОСОБА_1 за ст.191ч.2 КК України, твердження, що він вчинив розтрату майна ДП «Дрогобицьке лісове господарство» зловживаючи своїм службовим становищем і використовуючи свої службові повноваження лісничого Гаївського лісництва цього підприємства всупереч інтересам служби, всупереч вимогам п.13ч.1ст.3, п.п.1, 4 ч.1 ст.91, п.5 ч.2 ст.291 КПК України в обвинуваченні не зазначено, яку саме посаду обіймав ОСОБА_1 на час вчинення цього інкримінованого йому корупційного злочину, оскільки його займана посада зазначена лише в описовій частині ч.1 ст. 366 КК України.

Також в обвинувальному акті за ч.2 ст.191 КК України вказані суперечливі та такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства дані про те, що ОСОБА_1, маючи умисел на подальшу розтрату лісоматеріалів, що є власністю держави в особі ДП «ДЛГ»», вчинив розтрату цих лісоматеріалів.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що зазначені порушення кримінального процесуального закону позбавлять суд зберегти об'єктивність та неупередженість судового розгляду, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, на думку сторони захисту обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Прокурор проти задоволення заяви заперечив, зазначивши, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та відсутні підстави для повернення такого. Просить справу призначити до розгляду.

Вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних міркувань.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, яким повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Зі змісту цієї статті вбачається, що обвинувальний акт може бути повернуто прокурору за умови невідповідності його вимогам кримінального-процесуального закону.

Частина 5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Аналогічно частина 2 статті 8 КПК України передбачає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-ІУ (з наступними змінами і доповненнями) передбачають, що суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як було зазначено вище, відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам закону за формою або змістом, складений не уповноваженою посадовою особою, не містить необхідних реквізитів або відомостей, наданий без додатків, передбачених статтею 291 КПК України як обов'язкові.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування і має містити відомості зазначені в ч.2 ст. 291 КПК України.

Змістом статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості : 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження. Надання до суду інших документів до початку судового засідання забороняється.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За практикою Європейського суду з прав людини формулювання обвинувачення повинно бути чітким та не двозначним, оскільки відомості, надані обвинуваченому та викладені в формулюванні обвинувачення повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення є необхідним для підготовки адекватного захисту (рішення ЄСПЛ у справі «Маттоціа проти Італії" від 25.07.2000 року; рішення ЄСПЛ у справі "ОСОБА_3 проти Росії" від 09.10.2008 року).

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 291 КПК Україниобвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1ст.91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Однак, зі змісту висунутого обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України вбачається, що воно є не чітким, оскільки містить внутрішні суперечності.

Так, і з обвинувального акту, що надійшов на розгляд суду не зазначено про точне місце вчинення кримінального правопорушення.

Також, згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачуюся за ст.366 КК України в тому, що він умисно вніс до офіційних документів (відомості переліку дерев виділу №4.1. кварталу № 49 Гаївського лісництва ДП "ДЛГ", відомості чергової річної лісосіки по Гаївському лісництву ДП «ДЛГ», матеріально-грошової оцінки лісосіки № 147г Гаївського лісництва ДП "ДЛГ", переліку дерев лісосіки № 147г Гаївського лісництва ДП "ДЛГ") завідомо неправдиві відомості щодо діаметрів стовбурів 87 дерев породи дуб червоний, які у подальшому підлягали рубці, зазначивши менші діаметри стовбурів, ніж фактично виявлені ним при огляді вказаних дерев, а також занизив кубомасу заготовлюваної ліквідної деревини, вказавши таку як 39,0 м.куб., засвідчивши це своїм підписом, в результаті чого занизив загальну кубомасу заготовлюваної лісодеревини дуба червоного на 39,07 м.куб. Однак, у обвинувальному акті всупереч вимогам ч.1 ст.91, ч.4 ст.110, п.5 ч.2 ст.291 КПК України не відображено заниження, на думку обвинувачення, ОСОБА_1 кубомаси лісодеревини по кожному дереву, та внесення неправдивих відомостей до вказаних документів по кожному дереву, що свідчить про те, що обвинувачення не є чітким, та є недостатнім для повного розуміння стороною захисту висунутого проти ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки, з метою підготовки адекватного захисту, сторона обвинувачення повинна вказати, які саме відомості щодо діаметрів стовбурів кожного з 87 дерев вказано неправдиво та відповідно занижено кубомасу лісодеревини по кожному дереву.

Висновок про внесення завідомо неправдивих даних ОСОБА_1 до вказаних вище офіційних документів, підписання деяких з яких ОСОБА_1 заперечує, стороною обвинувачення зроблено без врахування висновку призначеної у провадженні судово-почеркознавчої експертизи, яка на час скерування обвинувального акту в суд не була завершена.

Крім цього, у обвинувальному акті як за ч.2 ст.191, так і за ч.1 ст.366 КК України слідчим і прокурором не вказані дати складання лісорубного квитка серії 02 ЛКБ №463855, а також вказаних вище документів (відомості переліку дерев виділу № 4.1. кварталу № 49, відомості чергової річної лісосіки, матеріально:грошової оцінки лісосіки № 147г, переліку дерев лісосіки № 147г Гаївського лісництва ДП "ДЛГ"), не вказано вид 39,07 м.куб. лісопродукції, яку, на думку обвинувачення, розтратив ОСОБА_1С, що також не відповідає вимогам ч.1 ст.91, ч.4 ст.110, п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Даний злочин відповідно до примітки до статті 45 КПК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень. Зміни до статей 69 і 75 Кримінального кодексу України, внесені згідно Закону України від 14.10.2014 року за №1698-УІІ, не передбачають можливості призначення покарання за вчинення корупційних злочинів із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш мякого покарання, ніж передбачено законом, що свідчить про сувору кримінальну відповідальність за вчинення корупційних кримінальних правопорушень.

За таких обставин відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Еггс проти Швейцарії») судовий розгляд справ, по яких передбачено суворе покарання, особливо має відповідати ознакам справедливості, що передбачено статтею 6 Європейської конвенції з прав людини.

Відповідно до статті 1 закону «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Корупція - це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи повязаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи повязаних з ними можливостей.

За таких умов обов'язковою ознакою корупційного правопорушення та, відповідно ч.2 ст.191 КК України є корисливі мета і мотив, які можуть полягати в прагненні винного протиправно обернути чуже майно на свою чи іншої особи користь або отримати майнову неправомірну вигоду від обернення чужого майна на свою користь чи для інших осіб у випадку розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Вказані обставини (мотив і мета вчинення кримінального правопорушення) обов'язково повинні бути зазначені в предявленому обвинуваченні особі, яка притягається до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного кримінального правопорушення відповідно до вимог п.2 ч.1ст.91, п.5 ч.1ст.291 КПК України.

Однак, викладаючи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України орган досудового розслідування в загальному описує субєктивну сторону кримінального правопорушення, однак жодним чином не викладає, в чому полягала мета злочину і корисливий мотив ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину як обовязкова ознака субєктивної сторони складу корупційного злочину, адже відсутність корисливого мотиву і відповідної мети у останнього виключають кваліфікацію дій за ч.2 ст.191 КК України. За таких умов, зазначаючи, що нібито ОСОБА_1 діяв умисно, орган досудового розслідування жодним чином не описує обовязкової ознаки корупційного правопорушення та, відповідно ч.2 ст.191 КК України - корисливого мотиву, який полягає в прагненні винного протиправно обернути чуже чи нічийне майно на свою чи іншої особи користь або отримати майнову вигоду від обернення чужого майна на свою користь. Тобто, з формулювання обвинувачення не зрозуміло, чи переслідував ОСОБА_1 при складанні та підписанні лісорубного квитка серії 02 ЛКБ №463855 та подальшої порубки лісу на підставі даного лісорубного квита, розтрати, на думку обвинувачення, лісо продукції будь-які корисливі мотив і мету та в чому це проявлялося.

Аналогічна позиція підтримана й судовою практикою Апеляційного суду Львівської області (Ухвала Апеляційного суду Львівської області у справі № 442/5843/16-к від 22.12.2016 року; Ухвала Апеляційного суду Львівської області у справі № 450/1496/16-к від 10.10.2016 року) та судовою практикою Дрогобицького міськрайонного суду (ухвала Дрогобицького міськрайонного суду від 15.11.2016р. у справі № 442/5843/16-к).

Більше цього, наводячи в описовій частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.191 КК України, твердження, що він вчинив розтрату майна ДП «Дрогобицьке лісове господарство» зловживаючи своїм службовим становищем і використовуючи свої службові повноваження лісничого Гаївського лісництва цього підприємства всупереч інтересам служби, всупереч вимогам п.13 ч.1 ст.3, п.п.1, 4 ч.1 ст.91, п.5 ч.2 ст.291 КПК України в обвинуваченні не зазначено, яку саме посаду обіймав ОСОБА_1 на час вчинення цього інкримінованого йому корупційного злочину, оскільки його займана посада зазначена лише в описовій частині ст..366ч.1 КК України.

Наведене підтверджується пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», яка передбачає, що суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга статті 191 КК) може бути лише службова особа. Вирішуючи питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, викладеними в пунктах 1 і 2 примітки до статті 364 КК. У зв'язку з чим займана посада службової особи обовязково повинна бути вказана в обвинуваченні за ч.2 ст.191 КК України.

Крім цього, згідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» передбачено, що у статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи, при цьому при розтраті цього майна - відбувається розтрата на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо. За таких обставин для підготовки адекватного захисту від предявленого обвинувачення в обвинуваченні за ст.191ч.2 КК України повинно бути також обовязково вказано спосіб розтрати чужого майна вчиненого службовою особою (зокрема, оплатно чи безоплатно розтрачено це майно, передано як подарунок, в обмін на інше майно тощо), проте сторона обвинувачення обмежилась лише вказанням розтрати лісопродукції шляхом її відчуження невстановленим особам (при цьому всупереч п.1 ч.1 ст.91 КПК України не уточнено спосіб вчинення злочину).

Таким чином, обвинувачення по формі та за змістом є нечітким і неконкретизованим, суперечливим, містить посилання на взаємовиключні обставини, а відсутність даних про мотив та мету свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення та унеможливлює якісно та в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист, а як наслідок слугує беззаперечною підставою для скасування вироку суду.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 291 КПК Україниобвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1ст.91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Викладаючи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України орган досудового розслідування в загальному описує субєктивну сторону кримінального правопорушення, однак жодним чином не викладає, в чому полягав корисливий мотив ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину як обовязкова ознака субєктивної сторони складу злочину, адже відсутність корисливого мотиву у останнього виключає кваліфікацію дій за ч.2 ст.191 КК України.

Крім цього, в обвинувальному акті всупереч приписів ст. 291 КПК України слідчим здійснено посилання на висновок комплексної лісогосподарської та інженерно екологічної експертизи до початку судового слідства, як на джерело доказів, якими в подальшому сторона обвинувачення доводитиме винуватість ОСОБА_1 Посилання стороною обвинувачення на перелік та зміст доказів, зокрема результатів проведення судово-економічної експертизи та акту ревізії до початку судового слідства є неприпустимим та порушує принцип рівності та змагальності сторін у кримінальному провадженні, оскільки обсяг і перелік доказів, які підлягають дослідженню встановлюються в ході судового розгляду.

На підставі викладеного, суд вважає, що при таких обставинах обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду і повинен бути повернений прокурору, зобов'язавши його усунути виявлені недоліки у розумний строк з дня отримання ним обвинувального акту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання про повернення обвинувального акту підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

Клопотання задоволити.

Обвинувальний акт від 27.12.2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42016140000000167 від 08.09.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України повернути прокурору групи прокурорів - прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_4, зобов'язавши його усунути виявлені недоліки у розумний строк з дня отримання ним обвинувального акту.

Ухвала підлягає оскарженню до апеляційного суду Львівської області впродовж семи діб з дян її оголошення.

Суддя О.В. Крамар