Рішення № 66581401, 16.05.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/1044/17 Номер провадження 22-ц/775/788/2017

Головуючий I інстанції Дубовик Р.Є.

Категорія 26 Суддя доповідач Кішкіна І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Дундар І.О., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Бахмуті Донецької області на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Бахмуті Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків,

в с т а н о в и в :

13 лютого 2017 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Бахмуті Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обовязків, посилаючись на те, що 06 січня 2000 року під час виконання ним трудового обовязку на Артемівській паливній базі Артемівського ДП «Промінь» ВАТ «Облпаливо» з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого він отримав трудове каліцтво, а саме: ампутацію нігтьових фалангів 4-5 лівої кісті. Висновком МСЕК в 2001 році йому вперше і безстроково встановлено 10 % стійкої втрати працездатності. У звязку з трудовим каліцтвом, яке він зазнав під час роботи на підприємстві, у нього погіршився стан здоровя, що призвело до порушення його особистих немайнових прав, порушена нормальна життєдіяльність, оскільки він втратив 10 % своєї працездатності. У звязку з травмою, він не має можливості вести повноцінне життя, частково порушені його відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені його плани на подальше життя, через що в нього зявилось почуття тривоги перед майбутнім, тому просить стягнути моральну шкоду в сумі 8000 грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Бахмуті Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обовязків, задоволено частково.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Бахмуті Донецької області на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків, 4000 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Бахмуті Донецької області та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував, що симптоми стану здоровя позивача, на які він посилається були відсутні до трудового каліцтва (фізичні, душевні, психічні страждання), в довідках МСЕК, що містяться в особовій справі потерпілого не вбачається встановлення комісією спричинення моральної шкоди ОСОБА_1, також відсутні обґрунтування розміру цієї шкоди, відсутні докази зміни образу життя, характеру фізичних та душевних страждань. Крім того відшкодування моральної шкоди із складу страхових виплат, передбачених ст. 34, 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування», виключає обовязок, отже відповідальність Фонду по їх оплаті.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Бахмуті Донецької області ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 02 листопада 1983 року по 12 грудня 2001 року перебував у трудових правовідносинах з Артемівським ДП «Промінь» ВАТ «Облпаливо» (а.с.8-9).

Згідно акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, складеному 11 січня 2000 року Донецьким ВАТ «Облпаливо», 06 січня 2000 року о 08.50.год. з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, при підкачуванні внутрішнього заднього колеса стисненим повітрям до 6 атм. вантажного автомобіля ЗІЛ сталася ампутація нігтьових фалангів 4-5 лівої кісті (а.с.12).

Згідно висновку МСЕК від 24 квітня 2001 року ОСОБА_1 вперше встановлено 10% стійкої втрати професійної працездатності безстроково (а.с.11).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ушкодження здоровя, повязане з виконанням позивачем трудових обовязків, заподіює йому моральні і фізичні страждання, вказані позовні вимоги ґрунтуються на законі.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду не відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до розяснень, викладених у пунктах 1 - 1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року (зі змінами), право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Як встановлено судом, право на відшкодування шкоди у звязку із втратою 10% професійної працездатності виникло у ОСОБА_1 24 квітня 2001 року згідно із випискою з акту огляду у МСЕК серії 2-18 АВ №079283 від 24 квітня 2001 року.

Вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди і стягуючи на користь позивача з відділення фонду соціального страхування певну грошову компенсацію, суд першої інстанції керувався Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності» (в редакції на час встановлення позивачеві стійкої втрати професійної працездатності, тобто станом на квітень 2001 року).

За змістом підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності», у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобовязаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні зокрема й грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Проте, Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (із наступними змінами) викладений в новій редакції: з назвою Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сімї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до частини 8 цієї ж статті Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» набрав законної сили з 01 січня 2015 року.

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 13 лютого 2017 року, тобто після набрання чинності вказаним Законом, тому права на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів відділення фонду соціального страхування позивач не має.

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом про відшкодування моральної шкоди до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Бахмуті. Інші юридичні особи до участі у справі у якості відповідачів не залучались. За таких умов у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення його позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки до висновків про часткове задоволення позову суд першої інстанції дійшов внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314-316 ЦПК України, апеляційний суд,

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Бахмуті Донецької області задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Бахмуті Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В.Кішкіна

Судді І.О.Дундар

ОСОБА_4