Рішення № 66580810, 16.05.2017, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/978/15-ц

2/241/92/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017 року суддя Першотравневого районного суду Донецької області Скудін В.Є., при секретарі Павлічевої А.І., розглянувши позов Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області в інтересах Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області до відділу Держземагенства у Мангушському районі Донецької області, ОСОБА_1, «Про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку»,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2015 року прокурор Першотравневого району Донецької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області звернувся до суду з позовом до відділу Держземагентства у Першотравневому районі Донецької області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності.

Прокурор зазначав, що рішенням Мелекінської сільської ради від 29 липня 2011 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 0,5000 га для обслуговування бази відпочинку на вул. Безуха 3 «а», в с. Білосарайська Коса Першотравневого району Донецької області.

13 вересня 2011 року між Мелекінською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років з орендною платою 71 тис. 766 грн. на рік.

Рішенням Мелекінської сільської ради від 25 листопада 2011 року затверджено звіт про експертну грошову оцінку вищезазначеної земельної ділянки та продажу її ОСОБА_1 за ціною 414 тис. 929 грн.

5 грудня 2011 року між Мелекінською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, відповідно до умов якого останній набув право власності на земельну ділянку.

23 грудня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну) ділянку з цільовим призначенням - для обслуговування бази відпочинку.

Однак, Апеляційний суд Донецької області рішенням від 20 березні 2015 року визнав незаконним та скасував рішення Мелекінської сільської ралі від 25 листопада 2011 року про затвердження звіту про експертну грошову оцінку вищезазначеної земельної ділянки та продаж її ОСОБА_1; визнав недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладенні 5 грудня 2011 року між Мелекінською сільською радою та ОСОБА_1Г визнав за Мелекінською сільською радою право власності на спірну земельну ділянку.

Посилаючись на те, що оскільки договір купівлі-продажу земельне ділянки визнано недійсним та скасовано, прокурор просив визнати недійсним скасувати державний акт на право власності па спірну земельну ділянку виданий на підставі скасованого договору купівлі-продажу; визнані за Мелекінською сільською радою право власності на спірну земельну ділянку.

Першотравневий районний суд Донецької області рішенням від 13 жовтня 2015 року позовні вимоги прокурора задовольнив частково: визнав недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельні ділянку площею 0,5000 га на вул. Безуха, За у с. Білосарайська Коса Першотравневого району Донецької області; у задоволені позовних вимої прокурора про визнання за Мелекінською сільською радою права власності на земельну ділянку суд відмовив.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 3 грудня 2015 року залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року, скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання за Мелекінською сільською радою права власності на земельну ділянку та в цій частині позову закрив провадження в справі; у решті рішення суду пер інстанції апеляційний суд залишив без змін.

Відповідач не погодившись з рішеннями судів звернувся до Верховного Суду України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 3 грудня 2015 року та рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року ОСОБА_1 і просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності зазначеного судового рішення касаційного суду викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах вказаних норм матеріального права.

У постанові від 26.10.2016 року, Верховного Суду України, звернув увагу, що суди при розгляді справи наділили прокурора статусом самостійного позивача тому дійшли помилкового висновку, що відлік позовної давності , який почався - з моменту виявлення прокуратурою під час проведення перевірки що до оформлення права власності на земельну ділянку, а не з моменту коли про це стало відомо самому позивачу (органу самоврядування).

У судовому засіданні прокурор, який звернувся до суду в інтересах Мелекінської сільської ради, підтримав позов про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Вважає, що відлік позовної давності необхідно рахувати з 20 березня 2015 року, а тому строк не пропущено.

Представник позивача за дорученням ОСОБА_2 позовні вимоги прокурора не визнала і просить відмовити у задоволенні позову, бо дійсно про те що відповідачу ОСОБА_1 було видано Акт на земельну ділянку, їм стало відомо саме 23 грудня 2011 року, а тому відлік позовної давності необхідно рахувати з вказаної дати, і тому строк звернення до суду пропущено, у позові необхідно відмовити.

Керівник відповідача - відділу Держземагенства у Першотравневому районі Донецької області, надіслав до суду заяву про неможливість присутності на підставі того,що такого відділу у Першотравневому районі більше не існує.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов не визнали і просять застосувати позовну давність, так як саме Верховний Суд України зазначив про те, що суди помилково відлікову вали строк позовної давності. Крім того, позивач відмовилася від позову прокурора бо вважає,що строк необхідно рахувати з того дня коли їм стало відомо про порушення їх прав, а їм стало відомо 23 грудня 2011 року, а прокурор звернувся до суду по за межами строку, а саме 15 травня 2015 року.

Суд вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи що додані до позовної заяви виходить з наступного:

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин с держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті З ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України суди повинні з,ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Мелекінської сільської ради з позовом про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. Це право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про таке порушення.

Встановлено, що Акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 067737 від 23.12.2011 року, видано відповідачу саме у вказану дату.

Позивач - Мелекінська рада обєктивно про це дізналася саме 23.12.2011 року і просила задовольнити їх заяву від 13.10.2015 року про застосування позовної давності, але цього не було зроблено.

Таким чином у судовому засіданні достовірно встановлено і це підтвердив позивач, що їм , як органу місцевого самоврядування стало відомо про порушення їх права саме 23.12.2011 року, а тому перебіг позовної давності почався саме з 23.12.2011 року.

Згідно до вимог ст. 267 ч.3, 4 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сторона позивача зверталася до суду із заявою 13.10.2015 року і у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналізуючи наведене , встановлено, що прокурор предявив позов в інтересах

Мелекінської сільської ради, по за межами строку звернення до суду встановлених Законом, а це є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст. 256, 257,261, 267 ЦК України, 45, 46, 60,208,210,213,215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області в інтересах Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області до відділу Держземагенства у Мангушському районі Донецької області, ОСОБА_1, «Про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Є.Скудін