Рішення № 66577958, 15.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7205/16-ц

Провадження № 22-ц/779/604/2017

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Горблянського Я.Д., Малєєва А.Ю.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, з апеляційною скаргою представника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року позивач звернувся з даним позовом до відповідача та після уточнення позовних вимог просив стягнути заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 18 769, 19 гривень.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання для квартири, в якій проживає ОСОБА_3 Однак, всупереч вимогам законодавства відповідач не виконала належним чином зобовязання по оплаті наданих їй послуг, внаслідок чого на 01 березня 2016 року заборгувала 40 631, 30 гривень. У звязку з тим, що 16 листопада 2011 року видано судовий наказ про стягнення заборгованості за теплопостачання на суму 22323, 46 гривень позивач зменшив суму стягнення та просив стягнути18 769, 19 гривень заборгованості, нарахованої на 01 березня 2016 року.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобовязаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. ДМП «ІФТКЕ» оприлюднило договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води як договір приєднання. Беручи до уваги ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», в якій чітко зазначено, що процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однієї із сторін. Зі сторони позивача не надходило жодних пропозицій та зауважень щодо умов запропонованого заявником договору, тому він вважається укладеним та є загальнообовязковим для виконання сторонами.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення представник ДМП «ІФТКЕ» подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про стягнення з ОСОБА_3 заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 18 769, 19 гривень.

Представник у скарзі зазначає, що рішення є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не врахував, що самовільне відключення споживачем квартири від мережі централізованого теплопостачання не є підставою для звільнення від оплати фактично наданих, але не використаних послуг.

Відповідач проживає та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, яка підєднана до системи централізованого опалення, тому є споживачем послуг теплопостачання, що підтверджено нею та зазначено в абонентській базі ДМП «ІФТКЕ». Не зважаючи на вимоги чинного законодавства, відповідач неналежним чином не проводила оплату за надані їй послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, що станом на 01 березня 2016 року становить 18 769, 19 гривень.

Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, тому власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньо будинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки. Після отримання дозволу Комісії щодо відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, відповідач повинна була звернутися до надавача послуг для отримання технічних умов та виконання наступних дій щодо відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення. Відповідачем не надано доказів про дотримання визначеної законом процедури відключення, оскільки вказаний факт має суттєве значення. Відповідно немає підстав для припинення нарахувань, законом не передбачено обовязку припинення нарахування споживачам, які самовільно відєднались від системи централізованого опалення.

Сума заборгованості є обґрунтованою, оскільки послуги відповідачу надавались, а сам факт неотримання послуг належної якості є виною відповідача.

Щодо посилання відповідача на термін позовної давності, то чинним законодавством визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу перериває перебіг строку позовної давності.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка вимоги скарги підтримала, представника відповідача, який вимоги скарги заперечив, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено фактичне надання послуг по теплопостачанню в квартиру, де мешкає відповідач, і вона не є власником квартири.

Однак колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, про відмову у задоволенні позову із визначених підстав зроблено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що договір між позивачем і відповідачем не укладався.

Згідно довідки про розрахунок боргу за теплоенергію, заборгованість за послуги теплопостачання на 01 березня 2016 року становить 18306, 60 гривень (а.с. 75).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року скасований судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованості за надані послуги теплопостачання у сумі 51 596,53 гривень (а.с. 5).

Судовий наказ за ст.95 ЦПК є особливою формою судового рішення про стягнення коштів. Враховуючи судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів, подання заяви про видачу судового наказу, перериває перебіг строку позовної давності, тому позивач та його представник помилково вважає, що позивачем при зверненні з даним позовом пропущено строк позовної давності.

Факт самовільного відключення квартири АДРЕСА_1, 126 в місті Івано-Франківську від системи централізованого опалення підтверджується актом про самовільне відключення від опалення, складеним 17 лютого 2011 року у присутності споживача (а.с. 28).

Як встановлено судом, 29 вересня 2003 року відповідач звернулася до начальника ЖЕО №5 про дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_2 від центрального опалення, у звязку з встановленням у квартирі автономного опалення, на що було складено акт від 13 листопада 2003 року представником УЕГГ про підєднання газових приладів і встановлення лічильника (ПГ-4; котел).

Згідно листа першого заступника міського голови від 02 червня 2016 року, ОСОБА_5, яка є дочкою позивача і власником квартири згідно договору дарування від 1 червня 2013 року, про що зазначено в рішенні суду першої інстанції, надано дозвіл на отримання технічних умов та виготовлення проектної документації з влаштування автономної системи опалення у зазначеній квартирі, при умові погашення заборгованості за раніше надані послуги з централізованого опалення (а.с. 56).

Тобто, судом достовірно встановлено, що відключення квартири ОСОБА_3 проведено самовільно без дотримання відповідних правил і умов. До цього часу ні відповідач, ні члени її сімї не скористались наданим їм правом погасити заборгованість та виготовити технічні умови для правомірного відключення від центральної системи теплопостачання.

Також судом встановлено, що позивач продовжує подавати теплову енергію до будинку, у якому проживає відповідач.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни в квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних умов і правил експлуатації будинку.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджено центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктами 25, 26 цих Правил передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води регламентується Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), і здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі центрального опалення він повинен звернутися до міжвідомчої комісії (далі - Комісія) для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченню робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

Таким чином, єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності зазначеного акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Враховуючи те, що відключення від опалення у квартирі проведене без дотримання встановленого для цього порядку, а тому немає підстав для звільнення відповідача від оплати фактично наданих, але не використаних послуг, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги.

Відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2003 року була власником квартири №111, і про дарування квартири дочці у 2013 році постачальника теплової енергії не повідомляла, тому позивачем обґрунтовано проводилось нарахування заборгованості. Відповідачем чи його представником не доведено, що між власником та користувачами квартири була інша згода на користування приміщенням та розподіл участі у витратах.

Згідно довідки про розрахунок боргу за теплоенергію, заборгованість за послуги теплопостачання на 01 березня 2016 року становить 18306, 60 гривень (а.с. 75).

Відповідно до змісту заяви позивача про видачу судового наказу від 26 жовтня 2011 року (а.с. 76) позивачем нараховувалась сума заборгованості за теплопостачання на 02 вересня 2011 року, тому нарахування поточної заборгованості повинна визначатись з вересня 2011 року, яка до 01 березня 2016 року становить 18 176,38 гривень, а не 18 769, 19 гривень, як зазначає представник позивача у змінених позовних вимогах.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», що знаходиться у місті Івано-Франківську по вулиці Б.Хмельницького, 59 а, МФО 336503, код 03346058 18 176, 38 гривень заборгованості за послуги теплопостачання, нарахованих з 1 вересня 2011 року по 01 березня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 1515, 80 гривень судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з часу набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Я.Д. Горблянський

ОСОБА_6