Рішення № 66577825, 12.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16760/14-ц

Провадження № 22-ц/779/558/2017

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Васильковського В.М.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2015 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2015 року відмовлено в задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат.

Апелянт подав на рішення скаргу, в якій не погоджується з обґрунтуванням відмови у позові товариства, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи.

Висновок щодо належності та достовірності вимоги, яка надана відповідачем у формі копії, суд першої інстанції зробив на основі припущення, надаючи вказаному доказу можливу вірогідність.

У суду першої інстанції, під час ухвалення рішення, не виникло жодних сумнівів щодо вірогідності інформації, яка відображена в копії заяви від 23.10.2009 року.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції передчасно надано статус належного та допустимого речового доказу копіям заяв від 23.10.2009 року, що спричинило хибність висновків щодо фактичних обставин справи, чим порушено норми процесуального права.

Додатковою угодою № 2 від 30.01.2009 року встановлено термін повернення кредиту до 05.03.2021 року, який є чинним та незмінним для сторін. В матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди до кредитного договору між банком та позичальником про зміну вказаного строку (терміну).

З установленням строку дії договору контрагенти встановили й строки виконання позичальником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі кредитного договору від 29.03.2006 року.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Так, умовами Кредитного договору встановлений останній строк виконання боржником своїх грошових зобовязань перед кредитором - 05.03.2021 року.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося до суду першої інстанції з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором - 30.10.2014 року.

Єдиною датою звернення до суду з вимогою про захист порушених прав кредитора є 30.10.2014 рік. Звернувшись 02.04.2015 року із клопотанням про уточнення позовних вимог, позивач уточнив про перерахунок суми заборгованості з іноземної валюти - долар в національну валюту гривня за курсом НБУ на день прийняття рішення суду. Розмір позовних вимог не був збільшений або зменшений.

Таким чином, датою звернення з вимогою до ОСОБА_2 про виконання останнім грошового зобовязання за кредитним договором через орган судової влади залишається дата подачі позовної заяви 30.10.2014 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом свого порушеного права, суд першої інстанції дійшов без належного зясування фактичних обставин справи, оскільки не дав належної правової оцінки довідці розрахунку залишку заборгованості боржника ОСОБА_2, з якої вбачається, що відповідач здійснив виплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 02.03.2012 року, та відповідно, суд не зробив відповідних правових висновків щодо переривання перебігу позовної давності.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, по суті позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що банк змінив строк виконання основного зобовязання, надіславши вимогу позичальнику про дострокове повернення кредиту, яку останній отримав 27 жовтня 2009 року. Відповідач вимогу банку протягом 31 календарного дня не виконав та кредит у повному обсязі не погасив, отже для банку з 28 листопада 2009 року почався відлік строку позовної давності для звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банк своїм правом на звернення до суду у межах строку позовної давності не скористався, що послужило для відмови у позові за пропуском строку звернення до суду за договором про відступлення права вимоги і для позивача.

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, без належного зясування дійсних обставин справи та з порушенням вимог матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору.

Судом встановлено, що 29 березня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та відповідачем укладено кредитний договір № 31/232-493/06 (т. 1 а.с.6-15).

Як вбачається із п. 1.1 кредитного договору, банк зобовязався надати позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 100 000 доларів США, що еквівалентно станом на день укладення договору 505 000 грн., а позичальник зобовязався отримати такий кредит та повернути його банку на умовах та у строк визначений договором.

Пунктом 1.2 встановлено термін кредитування до 05 березня 2016 року, а п. 1.3.1. встановлено плату за користування кредитом у розмірі 12,5% річних.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору передбачено обовязок позичальника повернути банку кредит у повному обсязі в терміни не пізніше 05 березня 2016 року, встановлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін, або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.9, 7.4, 9.2 цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 30 січня 2009 року змінено схему погашення кредиту, а саме: з дати підписання додаткової угоди позичальник зобовязується повертати ти кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів.

Додатковою угодою № 2 від 30 січня 2009 року змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 05 березня 2021 року, якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

Отже, поряд із встановленням строку дії кредитного договору, сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (сплати щомісячних платежів).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 31/232-493/06 від 29.03.2006 року, між банком та відповідачем укладено договір іпотеки нежитлового приміщення (т. 1 а.с.16-19), відповідно до якого відповідач з метою забезпечення виконання своїх зобовязань за кредитним договором передав в іпотеку банку нерухоме майно: будівлю гаражу загальною площею 273,7 м.кв., який є його приватною власністю.

ПАТ «УкрСиббанк» 13 лютого 2012 року уклав з позивачем договір факторингу № 2 та договір про відступлення прав за іпотечними договорами, за яким передав ТзОВ «Кей Колект» право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 31/232-493/06 від 29 березня 2006 року (т. 1 а.с.183-193).

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», якою визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобовязання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобовязання забезпеченого заставою, заставодержатель (іпотекодержатель) набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). За рахунок предмета застави, іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.

В порушення умов кредитного договору та вимог ст.ст. 509,526,1054 ЦК України позичальник свої зобовязання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 14.10.2014 року виникла заборгованість у сумі 98978,61 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 1281871,98 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 79767,82 дол США (за курсом НБУ 1033073,04 грн); заборгованості за процентами 19210,79 дол США (за курсом НБУ 248798,94 грн).

В матеріалах справи містяться вимоги банку до позичальника, датована 23 жовтня 2009 роком, яку суд першої інстанції визнав як підставу для зміни термінів повернення кредиту, оскільки в ній зазначено про дострокове повернення кредиту та процентів у звязку з неналежним виконанням договору (т. 1 а.с.206).

Колегія суддів вважає, що дана заява не може бути підставою для зміни банком строків повернення кредиту у сторону їх зменшення, оскільки з її змісту вбачається, що станом на 23 жовтня 2009 року у боржника ОСОБА_2 виникла прострочена заборгованість, на необхідність погашення якої банком було звернуто увагу боржника. Крім того, строк дії кредитного договору на час звернення позивача до суду з даним позовом не закінчився, тому доводи відповідача та суду першої інстанції щодо пропуску банком такого трирічного строку без поважних причин, є безпідставними.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем.

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення (частина четверта ст.631 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

В силу ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобовязання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовільнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Судом встановлено, що строк дії договору на час звернення кредитора до суду не сплинув, договір було укладено до 05 березня 2016 року, тому колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності щодо предявлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, дана вимога підлягає до задоволення. В цій частині доводи апеляційної скарги також є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач заявив також вимогу про виселення мешканців із спірного приміщення.

Колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні даної позовної вимоги оскільки предметом іпотеки є гараж, тобто нежитлове приміщення, а виселення може бути здійснено тільки у випадку, якщо предметом іпотеки є житлове приміщення або житловий будинок.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення без додержанням норм матеріального та процесуального права, тому воно не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з постановленням у даній справі нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження: нежитлове приміщення за адресою Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ вул. Гетьмана Мазепи, 168 (будівля гаражу) загальною площею 273.7кв.м і є приватною власністю ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (будівлі гаражу), зареєстрованого в реєстрі №765 від 29.03.2006 року за початковою ціною, погодженою сторонами у договорі іпотеки від 29.03.2006 року в сумі 137255 дол США (на час укладення даного договору по курсу НБУ складає 693137,75 грн), у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним між ним як фізичною особою та АКІБ УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» № 31/232-493/06 від 29 березня 2006 року в розмірі 98978,61 дол США, що по курсу НБУ станом на 14.10.2014 року становить 1281871,98 грн (один мільйон двіста вісімдесят одну тисячу вісімсот сімдесят одну гривню 98 коп), яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 79 767, 82 доларів США (сімдесят девять тисяч сімсот шістдесят сім доларів вісімдесят два центи) та заборгованості за відсотками у розмірі 19 210,79 доларів США (девятнаднять тисяч двіста десять доларів США сімдесят девять центів).

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1) на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968, №п/р одержувача: 26506359049000, банк одержувача: ПАТ «УкрСиббанк», код банку одержувача: 3510005) судовий збір у розмірі 7673,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_3

ОСОБА_4